Рішення

від 13.11.2012 по справі 5023/4733/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5023/4733/12 вх. № 4733/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

за участю

позивача - Гостіщевої О.В., довіреність б/н від 20.10.2012 року;

відповідача - Боженко А.В., довіреність б/н від 01.01.2012 року

розглянувши справу за позовом Приватного підприємтсва "Харківське охоронне підприємство", с. Мала Данилівка

до Акціонерного товариства "А.М.Б." м. Харків

про стягнення 104299,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Харківське охоронне підприємство", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "А.М.Б." (надалі - Відповідач) суми заборгованості у розмірі 104299,37 гривень, у тому числі, 94176,00 гривень сума основного боргу, 8445,96 гривень пені, 1674,41 гривень 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 23/0611 від 23.06.2011 року про надання охоронних послуг, укладеного між сторонами 23 червня 2011 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 2085,99 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 листопада 2012року.

12 листопада 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №18657) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

12 листопада 2012 року Відповідач надав через канцелярію суду заперечення на позовну заяву (вх.№18410), в якій зазначив, що не згоден з нарахованою заборгованістю та просив суд долучити до матеріалів справи довідку про номери поточних рахунків, відкритих в установах банків. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 13 листопада 2012 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 13 листопада 2012року суму боргу визнає, але пояснює, що не згоден з нарахуванням штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, з посиланням на ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та посилається на ч. 3 ст. 267 Цивільногот кодексу України, пояснююси, що сплив строк позовної давності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, а тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

23 червня 2011 року між Приватним підприємством "Харківське охоронне підприємство" (Позивач) та Акціонерним товариством "А.М.Б." (Відповідач) було укладено договір про надання охоронних послуг № 23/0611 (надалі - договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін.

Відповідно до умов договору, Позивач зобов'язувався здійснювати спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах Боржника, а у разі надходження на ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації об'єкта, забезпечувати реагування ГЗ ДСО для встановлення причин його надходження, а Боржник, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно сплачувати за отримані послуги.

Відповідно до п.2.2. договору, перший платіж за перший місяць спостереження за сигналізацією об'єкту здійснюється Боржником не пізніше 25-го числа поточного місяця за цей місяць. Датою оплати вважається дата зарахування коштів Відповідача на банківський рахунок Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав дане договірне зобов'язання у повному обсязі. Даний факт підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 30 вересня 2012 року, а також актами прийому-здачі виконаних робіт, наявними у матеріалах справи (а.с.26-36).

За таких обставин, загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за спірними договорами складає 104299,37 гривень, яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та впорядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст.ст.193, 198 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати відповідно договору нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

Позивачем зроблений розрахунок пені в розмірі 8445,96 гривень, оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 5598,64 гривень. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1674,41 грнивень підлягає задоволенню як правомірна.

Враховуючи, що Відповідач не надав до суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача обгрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем відповідної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 101452,05 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача. Згідно платіжному дорученню наданому разом із позовною заявою за № 642 від 15 жовтня 2012 року останній сплатив 2085,99 гривень судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст. 520, 625, 526, 530, 599, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «А.М.Б.»(61177, м. Харків, вул. Іжевська, 22-А, код ЄДРПОУ 22723288, п/р 260000135065 в ВАТ «Інпромбанк», МФО 351878) на користь Приватного підприємства «Харківське охоронне підприємство»(62341, Харківська область, Дергачівський район, с. Мала Данилівка, вул. Партизанська, 75, код ЄДРПОУ 32938655, п/р 26000060382583 в ХГРУ «ПриватБанк», МФО 351533) 94179,00 гривень суму основного боргу, пеню у розмірі 5598,64 гривень, 3% річних у розмірі 1674,41 гривень та 2085,99 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Суддя Калантай М.В.

Справа №5023/4733/12