Рішення

від 11.12.2012 по справі 5023/3477/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/3477/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілейний", м. Ізюм до Ізюмської міської ради, м. Ізюм про скасування рішення міської ради, визнання договору продовженим, внесення змін до договору за участю представників сторін :

позивача - Колісник З.В. , дов. від 01.11.2012 року.

Представник відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювілейний"звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 03 грудня 2012 року уточнень) в якій просить суд 1) визнати незаконними і скасувати : рішення Ізюмської міської ради від 29 травня 2007 року за № 0976 ; рішення Ізюмської міської ради від 29 січня 2008 року за № 1740; рішення Ізюмської міської ради від 31 травня 2012 року за № 1196. 2) визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілейний"переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, площею 0,073 га, розташованої в м. Ізюмі по пл. Радянській, 4. 3) ізюмській міській раді розглянути в установленому порядку питання про поновлення договору оренди земельної ділянки , площею 0,073 га, розташованої в м. Ізюмі по пл. Радянській, 4, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілейний".

У призначеному судовому засіданні 11 грудня 2012 року представник позивача позов, з урахуванням уточнень, підтримував та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у призначені судові засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання не повідомив. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 03 грудня 2012 року, яка направлялась на адресу відповідача, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Як свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення направлені на адресу відповідача ухвали суду отримані представником відповідача. Матеріали справи містять поштові повідомлення, які повернулись на адресу суду, та які свідчать про обізнаність відповідача про розгляд даної справи у господарському суді Харківської області.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

14 вересня 2006 року між Ізюмською міською радою (двлі- відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілейний"(далі - позивач) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач (орендодавець) передав, а позивач (орендар) отримав в строкове платне користування земельну несільськогосподарського призначення, що знаходиться ділянки площею 0,073 га, розташованої в м. Ізюмі по пл. Радянській, 4, для будівництва, обслуговування і експлуатації дитячого торгівельно-розважального центру ведення комерційної діяльності.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Кардашиною Г.І. 14.09.2006 року, реєстровий номер 3552 та зареєстрований в Ізюмській міській раді Харківської області про що у реєстрі земель вчинено запис від 21 листопада 2006 року за № 438.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 14 вересня 2006 року підписаного сторонами та скріпленого їх печатками.

Пунктом 6 договору сторони узгодили строк дії договору на один рік, після закінчення дії строку договору орендар (позивач) має переважне право поновити його дію.

Як зазначає позивач у позовній заяві, орендар (позивач у справі) на протязі дії договору оренди належним чином він виконував свої обов'язки орендаря, після закінчення строку договору продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою, зобов'язання за договором продовжує виконувати належним чином, повідомлення про припинення договору оренди від орендодавця (відповідача) у місячний термін після закінчення строку дії договору не отримував, після закінчення терміну дії неодноразово звертався до орендодавця (відповідача у справі) з проханням щодо продовження дії договору оренди землі на новий термін, проте незаконно йому було відмовлено, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 та ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України "Про оренду землі", яка регламентує порядок надання земельної ділянки в оренду, у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до п.3 Перехідних положень Земельного кодексу України, у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

На підставі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно з вимогами ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору вимог земельного законодавства.

Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в Законі України "Про оренду землі", зазначений закон є спеціальним при застосуванні законодавства до даних спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку не мали місця заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є пролонгованим на той самий строк.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, у пункті 6 договору сторони узгодили строк дії договору на один рік, та домовились, що після закінчення дії строку договору орендар (позивач) має переважне право поновити його дію. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Матеріалами справи встановлено, що бажаючи продовжити користування земельною ділянкою, позивач неодноразово звертався з заявами до відповідача. Так, у травні 2007 року позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження строку дії договору. Проте, рішенням № 0976 Ізюмської міської ради 18 сесії 5 скликання від 29 травня 2007 року відмовлено в продовженні строку дії договору без зазначення мотивів відмови. При цьому п.2 рішення вирішено питання щодо внесення змін до п.7 Договору оренди, а саме визначити орендну плату у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки.

З зазначеного вбачається, що відповідач фактично визнав договір оренди землі продовженим, оскільки вирішив питання щодо орендної плати за користування земельної ділянкою, яка була надана позивачеві за договором оренди. 08.10.2007 року за № 3426 позивач отримав листа від відповідача про збільшення розміру орендної плати.

Матеріалами справи встановлено, що з моменту укладання договору оренди землі і по жовтень 2012 року позивач систематично та вчасно у розмірах, визначених відповідачем, сплачує орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями та платіжними дорученнями (а.с 116-119) та не спростовано відповідачем.

Незважаючи на ці обставини відповідач рішенням від 29 січня 2008 року за № 1740 знову відмовив в продовженні терміну дії Договору оренди землі.

Матеріали справи свідчать, що позивач, намагаючись вирішити спірне питання позасудовим шляхом , протягом 2010-2012 років звертався з відповідними заявами до відповідача (а.с 73-77). Але відповідач своїм рішенням від 31.05.2012 року за № 1196 відмовив у поновлені строку дії договору оренди у зв'язку з закінченням терміну дії договору.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради -сесії.

В разі відмови в задоволенні заяви позивача Ізюмська міська рада повинна була мотивувати свою відмову, однак в оскаржуваних рішеннях № 096 від 29.05.2007 року, № 1740 від 29.01.2008 року, № 1196 від 31.05.2012 року мотиви відмови не викладені, чим порушуються права позивача.

Положеннями ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору визначається у такій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, судом встановлено, що позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою на умовах укладеного договору і відповідачем не надано належних доказів щодо направлення позивачу листа - повідомлення про звільнення земельної ділянки та не надано доказів заперечень щодо продовження договірних відносин з питань оренди земельної ділянки, щодо використання земельної ділянки відповідачем для власних потреб.

На виділеній земельній ділянці ТОВ "Ювілейний" в межах договору оренди землі розташувало дитячий майданчик: фігурні елементи мащення -тротуарна плитка; малі дерев'яні ігрові форми -гірки, гойдалки; бетонний євро паркан. Все це є майном позивача.

08 травня 2007 року Ізюмською СЕС погоджено проект літнього торгівельного майданчику.

Використання земельної ділянки за цільовим призначенням -це використання земельної ділянки з дотриманням вимог, що ставляться відповідно до категорії земель, визначених главою 4 розділу II Земельного кодексу України, згідно з вимогами якого землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії сільськогосподарського призначення, громадської та житлової забудови, тощо, встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки -використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Виходячи із вказаних положень земельного законодавства, передбачене договором використання переданої в оренду земельної ділянки в комерційних цілях шляхом будівництва, обслуговування та експлуатації дитячого торгово-розважального центру не є її призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.

Згідно статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Статтею 30 цього Закону передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3.3. рішення Ізюмської міської ради від 29 червня 2006 року № 0112 ТОВ "Ювілейний"повинне подати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" термін дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу частини 1 статті 31 цього закону договір оренди землі припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який він був укладений.

Позивач звертався до Ізюмської міської ради з заявою про укладання договору оренди на тривалий час, терміном до 49 років, але договір було укладено лише на один рік.

Виходячи із положень пункту 12 Договору оренди землі, згідно якого земельна ділянка передається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації дитячого торгово-розважального центру, то строк оренди в один рік, на який укладено Договір, є дуже коротким та не реальним для повного виконання даної умови договору.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ізюмською міською радою Харківської області (відповідачем у справі) не надано належних доказів своєчасного повідомлення ТОВ "Ювілейний"(позивача у справі), про припинення дії договору оренди від 14 вересня 2006 року.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивач належним чином виконував свої обов'язки орендаря, про що свідчать матеріали справи, тому позивач має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, площею 0,073 га, розташованої в м. Ізюмі по пл. Радянській, 4, на новий запропонований ним термін.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Договір оренди землі має бути поновленим, а позивач має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з поновленням договору оренди земельної ділянки (Постанова ВГСУ у справі N 28/226-08 від 05.11.2008 року; Постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 року №6 із змінами від 26.12.2011 року та 17.10.2012 року; Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ, у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 року).

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідачів судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст..ст. 6, 11, 15, 16, 627, 628, 629, 764 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 43-1,43-3,44, 47-49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними і скасувати : рішення Ізюмської міської ради від 29 травня 2007 року за № 0976 ; рішення Ізюмської міської ради від 29 січня 2008 року за № 1740; рішення Ізюмської міської ради від 31травня 2012 року за № 1196.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювілейний» (64309, м. Ізюм, вул. Соборна, 43, код 22664002) переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, площею 0,073 га, розташованої в м. Ізюмі Харківської області по пл. Радянській, 4.

Зобов'язати Ізюмську міську раду Харківської області (64309, Харківська обл., м. Ізюм, пл. Центральна,1) розглянути в установленому порядку питання про поновлення договору оренди земельної ділянки , площею 0,073 га, розташованої в м. Ізюмі по пл. Радянській, 4, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювілейний» (64309, м. Ізюм, вул. Соборна, 43, код 22664002).

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.