Рішення

від 17.12.2012 по справі 5023/5184/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/5184/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Виробнича фірма Центр матеріально-технічного забезпечення", с. Липці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Система", м. Харків про стягнення 41918,50 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Григор"єв М.Г., дов. від 01.11.2012 року.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ДП "Виробнича фірма Центр матеріально-технічного забезпечення" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ТОВ "Термо - Система" на свою користь 41918,50 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті судового збору. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором суборенди № 27 від 26.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03 грудня 2012 року о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року , у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та не наданням сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 17 грудня 2012 року об 11:30 год.

У судовому засіданні 17 грудня 2012 року позивач позов підтримував та наполягав на його задоволенні, через канцелярію суду надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 22956), яка судом задоволена, надані позивачем документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 03 грудня 2012 року, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 17 грудня 2012 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

26 вересня 2012 року, між Дочірнім підприємством виробнича фірма центра матеріально-технічного забезпечення публічного акціонерного товариства «Трест №86» (далі -орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термо-система», (далі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди №27 далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати за плату суборендарю в термінове користування приміщення, а саме: приміщення площею 758 кв. м. в нежитловій будівлі літ. Т-1, балансової вартістю 470499,00 грн., що знаходиться за адресою: 61099, м. Харків, вул. Лодзинська, буд. 8А, а суборендар зобов'язався прийняти в термінове користування приміщення та сплачувати за користування орендну плату.

Факт передачі приміщень в оренду підтверджується актом приймання -передачі орендованого майна, підписаним сторонами 26 вересня 2011 року та скріпленим їх печатками.

Згідно п.2.1. договору, сума орендної плати на місяць складає 6822,00 грн., яка сплачується суборендарем (відповідачем) щомісячно до 25-го числа поточного місяця за наступний місяць (п. 2.1, 2.32 договору.

Додатковою угодою № 1 до договору, укладеної між сторонами 01.10.2011 року сторони внесли зміни до договору щодо площі орендованих приміщень та зменшили їх до 252,00 кв.м. та зменшили розмір орендної плати до 2268,00 грн.

Відповідно до акту прийому передачі від 01.10.2011 року відповідач повернув позивачеві 506,00 кв. м. орендованого майна.

Додатковою угодою № 2 до договору, укладеною між сторонами 01.11.2011 року, сторони внесли зміни до п.1.1 договору та домовились встановити площу орендованого приміщення - 379,00 к.м в нежитловій будівлі літ. Т-1, балансової вартістю 470499,00 грн., що знаходиться за адресою: 61099, м. Харків, вул. Лодзинська, буд. 8А, та встановили розмір орендної плати до 3411,00 грн.

Факт передачі приміщень в оренду підтверджується актом приймання -передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 листопада 2011 року та скріпленим їх печатками.

Згідно до п. 2.4 Договору, розрахунки за комунальні послуги здійснюються суборендарем орендарю щомісячно до 25-ого числа за попередній місяць на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 7.1 договору оренди встановлено строк оренди -до 31 грудня 2012 року .

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу орендні послуги та комунальні послуги, пов'язані з користуванням орендованим майном, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт № ОУ-0000182 від 30 вересня 2011 p., № ОУ-0000203 від 31 жовтня 2011 p., № ОУ-0000241 від 30 листопада 2011 p., № ОУ-0000283 від 31 грудня 2011 p.,

№ ОУ-0000319 від 31 січня 2012 p., № ОУ-0000349 від 29 лютого 2012 p., № ОУ-0000376 від 31 березня 2012 p., № ОУ-0000404 від 30 квітня 2012 p., № ОУ-0000432 від 31 травня 2012 р. Проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду майна, та за комунальні послуги внаслідок чого, за період з 26.09. 2011 року по 31.05.2012 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 27393,86 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 27393,86 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором суборенди № 27, який був укладений між сторонами по справі 26 вересня 2011 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 27393,86 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення внесення орендних платежів, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 13696,93 грн., який складається із розміру орендної плати за шість місяців

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Так, відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 2 ст.. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Як вже було встановлено судом, відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за користування орендованим майном за договором суборенди № 27 від 26.09.2011 року.

Позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 13696,93 грн., який за його розрахунком складається із 50% від суми простроченої орендної плати.

Проте, суд не може погодитись з таким розрахунком позивача, виходячи із наступного.

Згідно з п.п. 4.2.3 договору оренди, у разі несвоєчасної або неповної оплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг, визначених п.п. 2.1-2.4 Договору, орендар сплачує Орендарю штраф в розмірі 50% від суми орендної плати .

Додатковою угодою № 3 від 01 листопада 2011 року до договору оренди сторонами внесено зміни до договору, у тому числі п. 2.1 договору викладено у новій редакції та встановлено, що загальна сума орендної плати на місяць складає 3411,00 грн. (у тому числі ПДВ).

Як свідчить наданий розрахунок, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 13696,93 грн. із розрахунку 50% простроченої суми заборгованості, яка склала 27393,86 грн.

Виходячи зі змісту визначення орендної плати (пункт 1 статті 286 Господарського кодексу України) - яка є фіксованим платіжом, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Оскільки сторони договору визначили відповідальність за прострочення внесення орендних платежів у розмірі 50% від суми орендної плати (п. 4.2.3 договору), суд вважає, що позивачем необґрунтовано нараховано штраф на суму простроченої заборгованості з орендної плати та комунальних платежів.

Судом перераховано розмір штрафу з урахуванням умов п. 4.2.3 договору, який складає 1705,50 грн. (50% від суми орендної плати, яка скала 3411,00 грн.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В решті нарахованого штрафу суд відмовляє в задоволенні, як безпідставно нарахованого.

Також такий висновок відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості цивільного права (п.6 ст.3 ЦК України). Адже в протилежному випадку це означало б, що порушення умов договору та приписів імперативних норм права шляхом продажу предмету іпотеки не тільки не є правопорушенням, а ще й звільняє від цивільних обов'язків, котрі виникли на підставі відповідного кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період з вересня 2011 року по 21 вересня 2012 року нараховано 3% річних в розмірі 631,95 грн. та інфляційні у розмірі 195,76 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 5 ст. 81 , статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо - Система» (ідентифікаційний код: 31632599, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 3 підїзд, 5 поверх) на користь Дочірнього підприємства

«Виробнича фірма центр матеріально-технічного забезпечення»,

(ідентифікаційний код: 01274739, місцезнаходження: 62414, Харківська обл., Харківський район, сел.. Липці, вул.. Пушкінська, 20) - 27393,86 грн. орендної плати, 631,95 грн. 3% річних, 195,76 грн. інфляційних , 1705,50 грн. штрафу та 1149,08 судового збору.

Повне рішення складено 18.12.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.