Рішення

від 18.12.2012 по справі 5021/1666/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.12 Справа № 5021/1666/12.

за позовом: Приватного підприємства «Теско», м. Суми

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Сумимостобуд», м. Суми

про стягнення 22 341 грн. 63 коп.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА

Представники сторін:

від позивача: дир. Терещенко С.В., Пороскун Н.В. (довіреність № 1 від 20.11.12 р.)

від відповідача: Тумка В.А. (довіреність б/н від 06.06.2012 р.)

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22 341 грн. 63 коп., з яких: 17 666 грн. 31 коп. боргу за видатковою накладною № РН-0000144 від 29.02.2008 р.; 2 914 грн. 83 коп. інфляційних збитків; 1 770 грн. 49 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судове засідання подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з огляду на те, що на день звернення до суду із позовною заявою строк позовної давності по стягненню вищевказаної заборгованості сплив. Представником відповідача подано відповідне клопотання про застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до усної домовленості між сторонами позивач відпустив відповідачу по його замовленню (рахунок-фактура № СФ-000335 від 28.02.2008 р.) металопродукцію вартістю 92 666 грн. 31 коп., про що сторони не заперечували в судовому засіданні.

Факт замовлення та отримання продукції відповідачем підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000335 від 28.02.2008 р. (а.с. 16); видатковою накладною № РН-0000144 від 29.02.2008 р. (а.с. 17) та довіреністю на отримання металопродукції (а.с. 18), виданою відповідачем, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні, копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що за умовами угоди попередня оплата за металопродукцію від відповідача не вимагалась.

Як зазначає позивач, відповідачем сплачено 75 000 грн. 00 коп. в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості. Залишок суми боргу, яку позивач просить стягнути, складає 17 666 грн. 31 коп.

В той же час, з банківських виписок, наданих позивачем вбачається, що за видатковою накладною № РН-0000144 від 29.02.208 р. відповідачем було здійснено погашення 28.03.2008 р. в розмірі 30 000 грн. 00 коп. Решта платежів була здійснена за іншими накладними або взагалі в призначені платежу зазначено «Погашення кредиторської заборгованості за металопрокат».

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 914 грн. 83 коп. інфляційних збитків та 1 770 грн. 49 коп. 3% річних.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини з поставки товару. Разом з цим, з відзиву на позовну заяву та матеріалів справи вбачається, що на день звернення до суду із даною позовною заявою загальний строк позовної давності по стягненню заборгованості сплив і представником відповідача було подано клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'являти вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Позивач, заперечуючи сплив позовної давності, посилається на факти визнання відповідачем боргу шляхом періодичних проплат, проте судом, встановлено, що остання проплата за видатковою накладною № РН-0000144 від 29.02.208 р. здійснена 28.03.2008 року. Також позивач посилається на надсилання відповідачу вимоги про сплату боргу. В той же час суд не може прийняти дані доводи позивача до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що надсилалися акти звірки взаєморозрахунків, а не вимога про сплату конкретного боргу, суду не надані докази отримання таких документів відповідачем, а також враховуючи, що відповідно до вищезазначених норм законодавства відлік позовної давності (враховуючи початок строку виконання грошового зобов'язання) починається з наступного дня після прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Зазначене відповідає роз'ясненням, наданими у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. за № 01-06//928/2012.

Частина 3 ст. 267 Цивільного Кодексу України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Представник відповідача у судовому засіданні надав відповідну заяву.

Згідно з частиною 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги, тобто до вимог позивача, стосовно стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Позивачем разом з позовом було заявлено вимогу про забезпечення позову на підставі ст. 66, 67 ГПК України. Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.11.2012 р. в задоволенні клопотання було відмовлено. Враховуючи, що господарським судом розглядалось зазначене клопотання без доказів сплати судового збору в установленому порядку і розмірі з позивача підлягає стягненню в доход держави 1 609 грн. 50 коп., що відповідає роз'ясненням, наданим у п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 р. № 01-06/704/2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257, 261, 266, 267, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Теско» (40030, м. Суми, вул. 4-а Продольна, б. 76, кв. 37; код 32602869) в доход держави (рахунок 31218206783002, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, ЄДРПОУ 37970593, Банк одержувача ГУДКCУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в сумі 1609 грн.50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.12.2012 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА