Рішення

від 13.12.2012 по справі 5020-1268/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року справа № 5020-1268/2012

За позовом Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентиф. код 20670576)

до Публічного акціонерного товариства

"Енергетична компанія "Севастопольенерго"

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентиф. код 05471081)

про скасування оперативно-господарських санкцій,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (КРЕП № 3) - Михайлова Н.В., довіреність № 131/ю від 31.10.2012;

Відповідач (ПАТ "ЕК "Севастопольенерго") - Зінченко О.В., довіреність № 18/0/2-12 від 03.01.2012.

Суть спору:

Комунальне ремонтно-експлуатаційного підприємство № 3 звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про скасування оперативно-господарських санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача акт від 06.10.2008 №0101486 про порушення ПКЕЕ, на підставі якого відповідачем були нараховані оперативно-господарські санкції, є таким, що не відповідає вимогам п. 6.41 ПКЕЕ, оскільки не містить даних, необхідних для визнання об'єкту недорахованої електроенергії, він не підтверджує порушення позивачем ПКЕЕ та не може бути підставою для нарахування оперативно-господарських санкцій. Крім того, акт складений без виклику уповноваженого представника споживача.

Ухвалою від 13.11.2012 позовну заяву прийнято до провадження.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, вказавши, що строк позовної давності для звернення з відповідними вимогами сплинув 22.10.2011, крім того що порушення правил ПКЕЕ, зафіксоване в акті про порушення ПКЕЕ №0101486 від 06.10.2008 було підставою вимог у справі №5020-5/132, що розглядалася Господарським судом міста Севастополя.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач у ході розгляду справи надав заяву про поновлення строку позовної давності за позовними вимогами для захисту інтересів позивача, враховуючи те, що позивач неодноразово звертався до судових установ з відповідним позовом, однак суди відмовляли йому в прийнятті позовної заяви та відкритті провадження по справі (вх. 10540/2012 від 13.12.2012).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2004 між сторонами по справі був укладений договір №169 на поставку електричної енергії, який був пролонгований сторонами на 2005-2009 р.р., за умовами якого ПАТ «ЕК «Севастопольенерго»(постачальник) поставляє, а Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3 (споживач) сплачує вартість спожитої електроенергії.

06.10.2008 представниками постачальника була проведена перевірка стану розрахункових приладів обліку за адресою: місто Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 5, балансоутримувачем якого є комунальне Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3 на підставі наказу фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 30 травня 1994 року № 309, та акту прийому-передачі.

В ході перевірки встановлено, що комунальним Ремонтно-експлуатаційним підприємством № 3 порушені правила користування електричною енергією шляхом самовільного підключення до мереж постачальника без укладання договору на постачання електроенергії, у зв'язку з чим, складений акт № 0101486 від 06 жовтня 2008 року (а.с. 7).

В подальшому, 14 жовтня 2008 року зазначений акт був розглянутий на засіданні комісії, про що складений протокол № 716 (а.с. 9) на якому було прийнято рішення про донарахування вартості недооблікованої електроенергії за дванадцять місяців з 07 жовтня 2007 року по 06 жовтня 2008 року на підставі абз. 4 пункту 2.6. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, яка затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року №562, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за №782/12656.

Протокол комісії №716 від 14.10.2008 був надісланий відповідачем на адресу позивача листом №15085/02-08 від 16.10.2008.

На зазначену суму позивачем виставлено рахунок-виконаних робіт №51545 від 15 жовтня 2008 року на суму 111484,22грн. (а.с.10).

Рішення комісії, оформлене протоколом №716 від 14 жовтня 2008 року, набрало чинності 22 жовтня 2008 року, відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ, які затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 -з дати вручення протоколу споживачу.

Позивач неодноразово звертався до господарського суду міста Севастополя з позовними заявами про визнання недійсним рішення ВАТ «ЕК Севастопольенерго»про нарахування позивачу вартості збитків у сумі 111484,22 грн. на підставі акту про порушення ПКЕЕ №0101486 від 06.10.2008, оформленого протоколом №716 від 14.10.2008.

Ухвалами суду відмовлялося КРЕП-3 у прийнятті позовів до ВАТ «ЕК «Севастопольенерго» про визнання недійсним рішення комісії про порушення ПКЕЕ на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що рішення комісії постачальника електричної енергії та протокол, яким воно оформлене не належать до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, такі рішення та протокол є лише фіксацією порушення, що було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією; означені акти можуть бути використані як докази у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.11.2008 у справі №5020-5/132 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія Севастопольенерго" до Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №3, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010, позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 на користь ВАТ "Енергетична компанія Севастопольенерго" вартість недооблікованої електричної енергії в розмірі 111484,22 грн., 3% річних в розмірі 662,51 грн., збитки від інфляції в розмірі 6038,72 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1181,85 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.11.2008 скасовані в частині стягнення 3% річних в розмірі 662,51 грн., збитків від інфляції в розмірі 6038,72 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1181,85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.; в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя; в решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.11.2008, залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 26.07.2010 по справі №5020-5/132-3/103 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія Севастопольенерго" до Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 позов в частині стягнення суми в розмірі 6701,23 грн., з яких: 662,51 грн. - 3% річних; 6038,72 грн. -сума інфляційних збитків, задовольнити повністю, стягнуто з Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" 6701,23 грн. , з яких: 662,51 грн. - 3% річних; 6038,72 грн. - сума інфляційних збитків, а також державне мито в розмірі в розмірі 1181,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 рішення господарського суду від 26.07.2010 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 у справі №5020-5/132-3/103 було залишено без змін.

Підставою для звернення до суду з позовними вимогами про скасування оперативно-господарських санкцій -рішення комісії по розгляду акту від 06.10.2008 №0101486 про порушення споживачем ПКЕЕ, яке оформлено протоколом №716 від 14.10.2008 про нарахування позивачу вартості не облікованої електроенергії на суму 111484,22 грн. стало те, що на думку позивача при складенні акту від 06.10.2008 №0101486 відповідач припустився порушення ПКЕЕ, а саме:

- акт був складений в односторонньому порядку та лише 07.10.2008 був представлений для ознайомлення позивачеві;

- при складенні акту представником відповідача не була встановлена належність електроустановки та приміщень позивачу, не був встановлений споживач електричної енергії;

- в акті невірно вказані кабелі та їх січення;

- не був встановлений балансоутимувач внутрибудинкових мереж.

Таким чином невідпорність акту вимогам п. 6.41 ПКЕЕ, а також те, що він не може бути підставою для нарахування відповідачем оперативно-господарських санкцій позивачу і стало причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Пунктом 6.41 Правил користування електричною енергією , затверджених Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України ( надалі НКРЕЕ) постановою від 31.07.1996 р. № 28 і зареєстрованих у Мінюсті України 02.08.1996 р. № 417/1442 (надалі ПКЕЕ ) визначено порядок оформлення акту порушень ПКЕЕ, а саме: у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці. У разі відмови споживача підписати акт у ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Крім того, відповідно до абз. 5 п. 6.42 ПКЕЕ споживач має право оскаржити рішення комісії з суді.

Рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією, у разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (постанови ВСУ від 04.04.2011 у справі № 2-24/912-2010; від 16.05.2011 у справі №2-28/2397-2010);

За приписами статей 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом положень п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Судом встановлено, що Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 у справі №5020-5/132 акт №0101486 від 06.10.2008 визнано таким, що відповідає вимогам пункту 6.41 ПКЕЕ (арк.с. 38).

У цій частині постанова суду апеляційної інстанції була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України 29.04.2010 по справі №5020-5/132 (а.с. 40).

Факт споживання КРЕП -3 електричної енергії без договору та застосування приладів обліку був визнаний доведеним Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 у справі №5020-5/132-3/103 (арк.с. 54).

Враховуючи викладені обставини, з урахуванням положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що позовні вимоги по даній справі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено порушення його прав.

Судом не вбачається підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування для позовних вимог строку позовної давності, з огляду на приписи пункту частини 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»від 18.12.2009 №14, а саме: встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Приймаючи до уваги необґрунтованість позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позову Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 у повному обсязі.

Керуючись 82-85 Господарськогопроцесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.12.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк