Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а/0470/13772/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13772/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні справу за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта»про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в установі банку, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив: накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку, ПАТ КБ «ПриватБанк», АТ «УкрСиббанк», Філія «ДРРУ» АТ «Банк» Фінанси та Кредит» м.Дніпропетровськ ТОВ «Аванта» ( код ЄДРПОУ 31770505) з метою погашення податкового боргу з податку на прибуток в сумі 4 139, 57 грн. В обґрунтування позову зазначив, що станом на 15.10.2011 року податковий борг відповідача з податку на прибуток складає 4 139, 57 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків останнього з бюджетом (4 115, 45 грн. основний борг + 25, 12 грн. пеня), який на момент звернення до суду з позовом є непогашеним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що надала всі докази в обґрунтування позовних вимог та не заперечувала проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження, судову повістку, однак конверт повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванта» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Відповідач, самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток, надавши позивачу податкові декларації за 3 квартал 2010 року, за 2010 рік, 1 квартал 2011 року.

Таким чином, ТОВ «Аванта» має податковий борг перед бюджетом у сумі 4 139, 57 грн. (4114, 45 грн. - основний платіж, 25, 12 грн. - пеня), що підтверджується сальдовкою по підприємству, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який відповідно до 14.1.175. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.14.1.162. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу підприємству направлено податкові вимоги від 22.11.2010 року за № 1/748 та 27.12.2010 року за №2/844, які були вручені директору ТОВ «Аванта», про що свідчить його особистий підпис на корінці податкових вимог.

З метою встановлення наявності активів боржника, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська надіслано запити.

Так, згідно з довідкою з центрального серверу бази даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області станом на 11.10.2012 року за ТОВ «Аванта» автотранспортні засоби на правах приватної власності в числі зареєстрованих не значаться. Згідно відповіді Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області від 13.09.2012 року земельні ділянки за підприємством не зареєстровані, при цьому Інспекція Держтехнагляду листом від 23.08.2012 року повідомила про відсутність інформації про реєстрації сільськогосподарської техніки за підприємством.

Згідно п.п.95.1.-95.3. ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, позивачем по даній справі не заявляється вимога про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також не ставиться питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Натомість, вимоги податкового органу - позивача у справі, стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, дослідивши доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено перелік прав органів державної податкової служби. Зокрема, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачене п.п.20.1.16., п.п.20.1.7. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п.20.1.16. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст.94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

Так, у відповідності до п.п.94.4. ст.94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз.2 п.п.94.6.2. п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п.7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за №9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п.94.2. ст.94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3.1 розділу 3).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України;

- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Крім того, враховуючи закріплене КАС України обмеження права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи лише у випадках, встановлених Конституцією та законами України, податковий орган має також довести наявність підстав, передбачених п.п.20.1.16., п.п.20.1.7 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, що надають йому право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків (як вже зазначалося вище, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо такий платник перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу).

Проте, звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках ТОВ «Аванта», ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області не надала суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів та інших цінностей ТОВ «Аванта», що знаходяться на рахунках у банках даного підприємства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в установі банку - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя К.С. Кучма