Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-3537/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. справа № 2а-3537/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача : Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - Переняка О.І.

представника відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслав Буд" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслав Буд" про стягнення податкового боргу в сумі 602 334,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслав Буд" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 602 334,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання: по комунальному податку згідно податкового розрахунку за 4-ий квартал 2010 року з урахуванням часткової сплати в сумі 42,45 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств за другий квартал 2011 року з урахуванням часткової сплати в сумі 220,00 грн., другий -третій квартали 2011 в сумі 1 011,00 грн., другий -четвертий квартали 2011 року в сумі 2 846,00 грн. Не сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 495 521,00 грн., згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість №90080527 від 20.09.2011 року, №9009280021 від 20.10.2011 року, №9011759745 від 21.11.2011 року, №9012786757 від 20.12.2011 року, №9014175915 від 20.01.2012 року, №9013214398 від 20.03.2012 року, №9020795911 від 20.04.2012 року та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9000537835 від 18.01.2012 року, №9006132031 від 17.02.2012 року, №9006136346 від 17.02.2012 року, №9006005419 від 16.02.2012 року, №9005989790 від 16.02.2012 року, №90100155488 від 06.03.2012 року і №9010165158 від 06.03.2012 року. Крім цього, за результатами проведених камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість не погашено зобов'язання по штрафних санкціях з податку на додану вартість в розмірі 61 118,80 грн., застосоване позивачем до відповідача згідно податкових повідомлень-рішень №5823291502 від 24.11.2011 року та №0002341502 від 12.03.2012 року за несвоєчасну сплату до бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, а також податковим повідомленням-рішенням №0000701502 від 15.02.2012 року за допущену арифметичну (методологічну) помилку (порушення) при поданні податкової звітності, що вплинула на розрахунки з бюджетом, в результаті чого відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання. За відповідачем, також рахується заборгованість по несплаченій пені в розмірі 758,48 грн. відповідно до акта перевірки №771/15-2/35765373 від 07.02.2012 року, за заниження податкового зобов'язання. Не погашено грошове зобов'язання в загальній сумі 40 816,33 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що засноване податковими повідомленнями-рішеннями №0000102205, №0000112205 від 26.03.2012 року. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 602 334,46 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив виключити з позовних вимог суму нараховану як пеню податковим повідомленням-рішенням №0000591592 від 15.02.2012 року. Просив позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача 601 576,38 грн. із його розрахункових рахунків і за рахунок наявної готівки (а.с. 82).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 78). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.03.2008 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслав Буд", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-9), та взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобов'язань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість.

Щодо зобов'язань по комунальному податку судом встановлено наступне.

Згідно вимог пунктів 1 і 3 статті 15 Закону України "Про систему оподаткування", який діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що комунальний податок є місцевим податком (обов'язковим платежем), механізм справляння та порядок сплати яких встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), в даному випадку комунальний податок, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Відповідно до статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 "Про місцеві податки і збори", положення якого були чинні на час дії спірних правовідносин, платниками комунального податку є юридичні особи (крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств).

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем 20.01.2011 року подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податковий розрахунок комунального податку за 4-ий квартал 2010 року, в якому розрахував розмір вказаних зобов'язань в сумі 198,90 грн. (а.с. 10). З урахування часткової сплативши зобов'язань, на момент розгляду справи за відповідачем числиться заборгованості по комунальному податку в сумі 42,45 грн. (а.с. 74).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що також щодо комунального податку діяв на момент спірних правовідносин, до 01.01.2011 року установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.4. пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 коментованого Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім передбачених законом випадків. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача з комунального податку визначені ним в податкових розрахунку, та які ним в повному обсязі не сплачені в розмірі 42,45 грн., є узгодженими з дня подання такого розрахунку та являються податковим боргом відповідача.

З приводу грошових зобов'язань відповідача з податку на прибуток підприємств судом встановлено наступне.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську декларації з податку на прибуток підприємства і самостійно розраховані зобов'язання за другий квартал 2011 року в сумі 2 468,00 грн., другий -третій квартали 2011 року в сумі 1 011,00 грн., другий -четвертий квартали 2011 року в сумі 2 846,00 грн., з яких відповідачем частково сплачено суму грошового зобов'язання за податковою декларацією №9005935825 від 05.08.2011 року (другий квартал 2011 року) в сумі 2 248,00 грн. (а.с. 11-12, 13-14, 15-16). Відтак, відповідачем грошове зобов'язання за другий квартал 2011 року в повному обсязі не виконано, а за другий -третій квартали 2011 року і другий -четвертий квартали 2011 року не сплачено в повному обсязі, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 4 077,80 грн.

Щодо грошових зобов'язання відповідача із податку на додану вартість суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні судом з приводу податкових зобов'язань із податку на додану вартість встановлено, що відповідачем подано декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, серпень -грудень 2011 року, лютий -березень 2012 року (№90080527 від 20.09.2011 року, №9009280021 від 20.10.2011 року, №9011759745 від 21.11.2011 року, №9012786757 від 20.12.2011 року, №9014175915 від 20.01.2012 року, №9013214398 від 20.03.2012 року, №9020795911 від 20.04.2012 року) та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за №900537835 від 18.01.2012 року (за листопад 2011 року), №9006132031 від 17.02.2012 року (вересень 2011 року), №9006136346 від 17.02.2012 року (жовтень 2011 року), №9006005419 від 16.02.2012 року (листопад 2011 року), №9005989790 від 16.02.2012 року (грудень 2011 року), №9010155488 від 06.03.2012 року (грудень 2010 року), №9010165158 від 06.03.2012 року (грудень 2011 року). Вказаними деклараціями і уточнюючими розрахунками відповідачем розраховано розмір зобов'язань та суми штрафу нарахованого платником самостійно у зв'язку із виправленням помилки на загальну суму 495 521,00 грн., зокрема по деклараціях: за серпень 2011 року в розмірі 2 350,00 грн., за вересень 2011 року -7 060,00 грн., за жовтень 2011року -32 005,00 грн., за листопад 2011 року -5 030,00 грн., за грудень 2011 року -5 219,00 грн., за лютий 2012 року -34 122,00 грн., за березень 2012 року -36 797,00 грн., по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань за грудень 2010 року -36 764,00 грн., листопад 2011 року 34 334,00 грн. (сума основного платежу) і 992,00 грн. (сума самостійно нарахованого штрафу платником), за грудень 2011 року -139 004,00 грн., за вересень 2011 року -47 561,00 грн., за жовтень 2011 року -91 304,00 грн. та грудень 2011 року -22 979,00 грн. (а.с. 17-18, 19-20, 21-22, 23-24, 25-26, 27-28, 29-30, 31-32, 33-34, 35-36, 37-38, 39-40, 41-42, 43-44).

Положеннями пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача з податку на прибуток, які ним в повному обсязі не сплачені в розмірі 4 077,80 грн., і податку на додану вартість в розмірі 495 521,00 грн., є узгодженими з дня подання декларацій і розрахунків та являються податковим боргом відповідача.

З приводу заборгованості по застосованих позивачем до відповідача штрафних санкції з податку на додану вартість та за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що 12.03.2011 року і 24.11.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість складено акти за №91/15-2/357655373 і №11357/15-2/35765373, якими встановлено порушення відповідачем статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень жовтень і листопад 2010 року, сума яких затримувалася до сплати понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати суми такого зобов'язання (а.с. 45, 50).

Як вже зазначалося судом вище пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За змістом вимог підпункту пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, при затримці, що є більшою 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за виявлене порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №5823291502 від 24.11.2011 року та за №0002341502 від 12.03.2012 року до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 129,80 грн. і 15 644,00 грн. (20% погашеної суми податкового боргу), які отримані відповідачем, про що свідчать записи уповноваженої особи відповідача на корінцях таких рішень (а.с. 28). Дані грошові зобов'язання відповідачем до бюджету не сплачені.

Відповідно до змісту висновків акта камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 07.02.2012 року №771/15-2/35765373, відповідачем в порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України допущене арифметичну (методологічну) помилку (порушення) в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за листопад 2011 року, внаслідок чого здійснено заниження (таблиця 3) суми, що підлягає сплаті до бюджету (р. 25 декларації) на 33 076,00 грн.

За порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, відповідальність платника податку на додану вартість, на час дії спірних правовідносин, передбачена пунктом 123.1 статті 123 вказаного Кодексу. У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування

Із урахуванням встановленого факту порушення податковим повідомленням-рішенням №0000701502 від 15.02.2012 року відповідачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 33 076,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 8 269,00 грн. (25 % від суми визначеного податкового зобов'язання). Рішення скеровано відповідачу рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 49). Такі зобов'язання відповідачем до бюджету також не сплачені.

На час судового розгляду грошове зобов'язання з податку на додану вартість, застосовані рішеннями позивача від 24.11.2011 року, 12.03.2012 року і 15.02.2012 року в загальному розмірі 61 118,80 грн., відповідачем до бюджету не сплачене.

Щодо заборгованості по грошовому зобов'язанню, застосованого за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає наступне.

В результаті проведення 19.03.2012 року позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2009 року по 29.02.2012 року, позивачем складено акт №887/22-5/35765373. Даною перевіркою встановлено, що відповідачем в порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України ''Про систему валютного регулювання та валютного контролю'' не проведено декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України в сумі 5 847,07 дол. США по розрахунках із нерезидентом. За результатами перевірки позивачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000112205 від 26.03.2012 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 510,00 грн. та №0000102205 від 26.03.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 40 306,33 грн. Вищевказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 26.03.2012 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінці таких рішень (а.с. 57).

На час судового розгляду грошове зобов'язання за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосоване податковими повідомленнями-рішеннями за №0000112205 та №0000102205 від 26.03.2012 року відповідачем до бюджету не сплачене.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 24.11.2011 року, 15.02.2012 року, 12.03.2012 року та від 26.03.2012 року, суд приходить до переконання, що нараховані суми зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 61 118,80 грн. та зобов'язання, застосоване за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 40 816,33 грн., є узгодженим та являється податковим боргом.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова норма щодо скерування податкових вимог до 01.01.2011 року була врегульована підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківській надсилалися відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" за №1/1040/12113/10/24-150/2918 від 29.04.2009 року та"Ю2" за №2/1299/15063/10/24-150/3696 від 01.06.2009 року, які отримані відповідачем, про що свідчить запис уповноваженої особи на корінцях таких вимог (а.с. 58, зворотній а.с. 58). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржив у відповідності до вимог Закону, а тому сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, є узгодженою.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковим розрахунком комунального податку за квітень 2010 року, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2011 року, другий -третій квартали 2011, другий -четвертий квартали 2011 року, деклараціями з податку на додану вартість від 20.09.2011 року, 20.10.2011 року, 21.11.2011 року, 20.12.2011 року, 20.01.2012 року, 20.03.2012 року, 20.04.2012 року та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 18.01.2012 року, від 17.02.2012 року, від 17.02.2012 року, від 16.02.2012 року, від 16.02.2012 року, від 06.03.2012 року, від 06.03.2012 року, податковими повідомленнями-рішеннями від 24.11.2011 року, 15.02.2012 року, 12.03.2012 року та від 26.03.2012 року, податковими вимогами форми "Ю1" за №1/1040/12113/10/24-150/2918 від 29.04.2009 року та"Ю2" за №2/1299/15063/10/24-150/3696 від 01.06.2009 року, зворотними боками облікових карток платника податків, які містяться в матеріалах справи, а також довідкою-розрахунком суми податкового боргу по податку на додану вартість (а.с. 10, 11-12, 13-14, 15-16, 17-18, 19-20, 21-22, 23-24, 25-26, 27-28, 29-30, 31-32, 33-34, 35-36, 37-38, 39-40, 41-42, 43-44, 46, 49, 51, 57, 58, зворотній а.с. 58, 59-60, 61, 62-65, 66-71, 72, 73, 74).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податковому розрахунку комунального податку, податкових деклараціях по податку на прибуток підприємств, податкових деклараціях з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунках до них, а також визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання по податку на додану вартість та за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 601 576,38 грн., в тому числі по комунальному податку -42,45 грн., податку на прибуток підприємств -4 077,80 грн., податку на додану вартість - 556 639,80 грн. і за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності -40 816,33 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 601 576,38 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслав Буд" податкового боргу в сумі 601 576,38 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслав Буд" (ідентифікаційний код 35765373, вул. Джерельна, 20, кв. 3, м. Івано-Франківська, 76018) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Станіслав Буд" в дохід бюджету податковий борг в сумі 601 576 (шістсот одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) гривень 38 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 07.12.2012 року.