Постанова

від 18.12.2012 по справі 2-а/1970/3962/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3962/12

"18" грудня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря судових засідань Костецької Н.Т.,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича

про визнання винним Президента України Ющенка Віктора Андрійовича у бездіяльності по відношенню до позивача ОСОБА_2 його сім»ї та всього українського народу; зобов'язання Президента України Ющенка В.А. вибачитись перед позивачем і українським народом за свою бездіяльність в засобах масової інформації; стягнення моральної шкоди в сумі 100 тисяч гривень та матеріальної шкоди в сумі 50 тисяч гривень, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся із адміністративним позовом до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання винним Президента України Ющенка Віктора Андрійовича у бездіяльності по відношенню до позивача ОСОБА_2 його сім»ї та всього українського народу; зобов'язання Президента Ющенка В.А. вибачитись перед позивачем і українським народом за свою бездіяльність в засобах масової інформації; стягнення моральної шкоди в сумі 100 тисяч гривень та матеріальної шкоди в сумі 50 тисяч гривень.

В обґрунтування свого позову позивач ОСОБА_2 зазначив, що з часу обрання Президентом України Ющенка Віктора Андрійовича він проявив до нього і його сім»ї і всього українського народу абсолютну бездіяльність та невиконання своїх службових обов'язків, наданих Конституцією України, вважає, що Президент України Ющенко В.А. порушив ст.104 Конституції і прийняту ним присягу. На всі неодноразові звернення ОСОБА_2 на адресу Президента України Ющенка В.А. ним надавались лише відписки та його звернення і неправомірно вони пересилались на адресу різних державних установ, які в свою чергу, ніяких мір по виконанню його звернень не приймали. Просить відповідача Президента України Ющенка В.А. вибачитись перед позивачем і українським народом за свою бездіяльність в засобах масової інформації; стягнення моральної шкоди в сумі 100 тисяч гривень та матеріальної шкоди в сумі 50 тисяч гривень.

Відповідач Президент України Ющенко Віктор Андрійович в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Отже, судом вжито усі залежні від нього заходи щодо повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи за його участю та реалізації ним права судового захисту, своїх прав та інтересів.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звертався неодноразово на адресу Президента України з багаточисельними зверненнями, які Секретаріатом Президента України, на підставі Закону України «Про звернення громадян», скеровувались за належністю відповідним державним установам (Тернопільська обласна державна адміністрація, прокуратура Тернопільської області, Національна комісія регулювання електроенергетики України та інші державні органи) до повноважень яких входить вирішення питань, зазначених у зверненні позивача, а саме, вихідний лист № 22/101751-19ПК від 29.10.07 р., від 14.12.07 р. № 2/120499-19; від 10.04.09 р. №2214.09.09 р. №22/078889-19; від 18.09.09 №22/080666-19К; від 04.12.09 №22/103493-19; 17.06.10 р. №22/061866-19.

Згідно статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Тобто, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, регулює Закон України "Про звернення громадян".

Стаття 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачає, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян " якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Президентом України не було порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд вважає, що у контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Суд зауважує, що позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що діями відповідача порушені його права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах та не довів, що Президент України Ющенко В.А., у своїй діяльності на посаді, проявив бездіяльність і не оправдав сподівань на краще життя позивача ОСОБА_2 його сім»ї і українського народу.

Суд приходить до переконання, що позивач оскаржує дії відповідача у зв'язку із його передвиборчою програмою та діяльністю на посаді Президента, тобто, у зв'язку із його політичною діяльністю.

На думку суду, юридичний підхід до визначення політичної відповідальності має місце тоді, коли підстави для її настання, виникають винятково в результаті порушення правових норм. Зокрема, це може стосуватися конституційно-правової відповідальності. Політична відповідальність є позаправовим примусом, який обумовлюється розбіжністю поглядів суб'єктів політичної боротьби з приводу здійснення державної політики і розміщення політичних сил на даний момент часу. Тобто, ознакою демократичної держави є наявність механізму політичної відповідальності, за якого настання санкції за безвідповідальну діяльність регулюється в більшості випадків не державним примусом, а позицією громадськості загалом та суб'єктів політичної діяльності, зокрема.

А тому, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача, а вибачення не є способом захисту, оскільки, вина є елементом саме юридичної відповідальності, а суд не може оцінювати політичну діяльність дій відповідача, як Президента України, а тому позивачем не надано, а судом не здобуто належних і допустимих доказів для задоволення вимог ОСОБА_2.

Відповідно до абзацу 2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки, позивачем не представлено, а судом не здобуто жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а тому, і вимоги в частині відшкодування моральної і матеріальної шкоди не підлягають до задоволення.

Враховуючи вищезазначене, та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 94, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання винним Президента України Ющенка Віктора Андрійовича у бездіяльності по відношенню до позивача ОСОБА_2 його сім»ї та всього українського народу; зобов'язання Президента України Ющенка В.А. вибачитись перед позивачем і українським народом за свою бездіяльність в засобах масової інформації; стягнення моральної шкоди в сумі 100 тисяч гривень та матеріальної шкоди в сумі 50 тисяч гривень залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя Крапiвницька Н.Л.

копія вірна

Суддя Крапiвницька Н.Л.