Рішення

від 12.12.2012 по справі 5020-1936/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року справа № 5020-1936/2011 Господарський суд м. Севастополя у складі: головуючого судді Головко В.О., суддів: Плієвої Н.Г., Юріної О.М.,

розглянувши матеріали справи:

за позовом Громадської організації „Об'єднання

співвласників нежитлового будинку „Плаза",

ідентифікаційний код 34301039

(99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, буд. 19, оф. 1)

до Публічного акціонерного товариства

„Енергетична компанія „Севастопольенерго",

ідентифікаційний код 05471081

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт",

ідентифікаційний код 30270840

(95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16)

про стягнення 83 990,06 грн,

Представники учасників судового процесу:

позивач (Громадська організація „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза") -Гольденберг Л.В. -голова, довідка з ЄДРПОУ АА № 336938 від 25.05.2010; Гольденберг С.В. -представник, довіреність від 16.01.2012; Махновець О.Г. -адвокат, договір (угода) від 15.08.2011;

відповідач (Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго") -Гладченко О.І. -юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 17/0/2-12 від 03.01.2012;

третя особа (Приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт") -явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

08.12.2011 Громадська організація „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" (далі -позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" (далі -відповідач) про стягнення переплати за спожиту у вересні 2010 року електричну енергію у сумі 84 405,40 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 181 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що дані приладів обліку електричної енергії, зазначені в укладеному між сторонами Договорі № 6551 від 08.09.2010 (Додаток 7), не відповідають даним, які містяться у пам'яті лічильників. Про дану обставину позивач зауважив у протоколі від 12.07.2011 розбіжностей до вказаного Договору, який було надіслано відповідачу. Натомість відповідач не включив до Договору прийняті пропозиції та у встановлений строк не передав до суду ті розбіжності, що залишились неврегульованими, а тому, на думку позивача, його пропозиції вважаються прийнятими відповідачем. За таких обставин позивач вважає, що внаслідок неврахування положень протоколу розбіжностей до спірного Договору, відповідачем зайве нараховано, а позивачем, відповідно, надмірно сплачено коштів за спожиту у вересні 2010 року електричну енергію на загальну суму 84 405,40 грн.

Ухвалою від 09.12.2011 (суддя Ребриста С.В.) порушено провадження у справі /том 1, арк. с. 1-2/.

Ухвалою від 24.01.2012 до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт" /том 1, арк. с. 128-130/.

Ухвалою суду від 07.02.2012 у справі призначалась судова економічна експертиза, проведення якої доручалось Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса /том 1, арк. с. 175-180/.

На вирішення судового експерта ставились наступні питання:

- чи має місце переплата за спожиту активну електроенергію, сплачену Громадською організацією „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рахунок Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" в період з 08.09.2010 по 14.12.2010 за умови розрахунку оплати, виходячи з даних засобів обліку на дату укладення договору -08.09.2010, зафіксованих в акті по зняттю даних, які зберігаються в пам'яті лічильників. Якщо має місце, то в якій сумі?

- чи має місце переплата за спожиту реактивну електроенергію, сплачену Громадською організацією "Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рахунок Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" в період з 08.09.2010 по 14.12.2010 за умови розрахунку оплати, виходячи з даних засобів обліку на дату укладення договору -08.09.2010, зафіксованих в акті по зняттю даних, які зберігаються в пам'яті лічильників. Якщо має місце, то в якій сумі?

- чи врахований Публічним акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго" аванс в сумі 18 000,00 грн, внесений Громадською організацією „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рахунок Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" 11.08.2010 при подальших розрахунках Громадською організацією „Обєднання співвласників нежитлового будинку„Плаза" за спожиту електроенергію?

- які показники приладів обліку зафіксовані лічильниками Громадської організації „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" станом на 08.09.2010, виходячи з наявних даних в електронному вигляді на початок доби (номери лічильників зазначені в акті виконаних робіт від 08.11.2010, електронний додаток до акта)?

За результатами проведеного експертного дослідження судовим експертом надано відповідний висновок № 175/176 від 21.07.2012, який долучено судом до матеріалів справи /том 2, арк. с. 20-33/.

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог; остаточно просить суд стягнути з відповідача переплату за спожиту у вересні 2010 року електричну енергію в сумі 83 990,06 грн (згідно із заявою від 11.10.2012 про зменшення розміру позовних вимог /том 3, арк. с. 31-34/ та розрахунком /том 2, арк. с. 40-45/).

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав письмовий відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на недоведеність факту переплати та невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права /том 1, арк. с. 74-75/. Додаткові доводи наведені відповідачем у письмових поясненнях, наданих по суті спору /том 1, арк. с. 89-90; том 3, арк. с. 39; 66-67/.

У засіданнях суду представники сторін підтримали власні вимоги й заперечення.

Третя особа явку свого повноважного представника в судові засідання не забезпечила, проте надала письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На думку третьої особи позивачем не надано доказів того, що він не розумів умов Договору на поставку електричної енергії, укладеного ним з відповідачем, або підписав Договір під впливом обману чи насилля. Також третя особа вважає, що протокол розбіжностей від 12.07.2011, на який посилається позивач, не має юридичної сили саме протоколу розбіжностей, оскільки був надісланий відповідачу через 10 місяців після укладення Договору, а тому до нього не можуть бути застосовані положення частин п'ятої та сьомої статті 181 Господарського кодексу України /том 2, арк. с. 2-3/.

У засіданні суду 26.11.2012 відповідно до частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11.12.2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2010 позивач звернувся до відповідача із листом № 27/01 від 16.07.2010, в якому просив останнього укласти з ним договір на постачання електричної енергії до Багатофункціонального комплексу „Плаза", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19 /том 1, арк. с. 46/.

У відповідь на вказане звернення відповідач супровідним листом № 11176/0/2-10 від 03.08.2010 повернув позивачу проект договору на поставку електричної енергії (у 2-х прим.) та документи, які є необхідними для укладення даного договору /том 1, арк. с. 47/.

Водночас, Приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт" звернулось до відповідача з листом № 345 від 30.07.2010, в якому висловило бажання з 30.07.2010 припинити дію Договору, укладеного між ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго" та ПП „Сервісна компанія „Комфорт" на постачання електричної енергії до БФК „Плаза", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19 /том 1, арк. с. 93/.

У серпні-вересні 2010 року Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго" (відповідач) та Приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт" (третя особа) підписали Додаткову угоду від 18.08.2010 до Договору на поставку електроенергії № 3062 від 30.08.2005 /том 1, арк. с. 92/, відповідно до якої з Додатків №№ 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 11 до Договору № 3062 від 30.08.2005 виключені точки обліку електричної енергії, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19, №№ лічильників: 38645, 38659, 38689, 38865.

Дану Додаткову угоду підписано третьою особою 18.08.2010, а відповідачем -08.09.2010, із зазначенням про те, що вона набирає чинності з 28.07.2010 та є невід'ємною частиною Договору № 3062 від 30.08.2005.

У Додатковій угоді від 18.08.2010 сторони зафіксували показання приладів обліку електричної енергії, а саме:

лічильник № 38645 АС -3490, РС -3499, РГ -43;

лічильник № 38659 АС -16224, РС -4724, РГ -9;

лічильник № 38689 АС -11055, РС -3420, РГ -39;

лічильник № 38865 АС -2813, РС -3059, РГ -25.

Такі ж показання містяться в Акті про використання електричної енергії за період з 15.07.2010 по 17.08.2010, наданим Приватним підприємством „Сервісна компанія „Комфорт" /том 1, арк. с. 94-96/.

08.09.2010 між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго", яке в подальшому змінило свою назву на „Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго", що підтверджується Витягом зі Статуту ПАТ „ЕК „Севастопольенерго" /том 1, арк. с. 76-78/, (Постачальник) та Громадською організацією „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" (Споживач) укладено договір № 6551 на постачання електричної енергії (далі -Договір) /том 1, арк. с. 23-29/.

При цьому, з боку позивача Договір та всі додатки до нього підписано 16.07.2010, з боку відповідача -08.09.2010.

За умовами Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 770 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору (розділ 1 Договору).

У розділі 2 Договору сторони визначили власні зобов'язання.

Зокрема, Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток „Обсяги поставки електричної енергії споживачу і субспоживачу") (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору).

В свою чергу, Споживач зобов'язався, серед іншого, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов Додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показників обліку електричної енергії" (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж Споживача, здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією. У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів стосовно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються для розрахунків за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами Додатку „Порядок розрахунків".

Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов (пункт 9.4 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору, Додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності є його невід'ємними частинами.

Як убачається з Додатку 3 до Договору, в БФК „Плаза", розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19, встановлені такі прилади обліку електричної енергії: №№ 38645, 38659, 38689, 38865 /том 1, арк. с. 32/.

Згідно з Порядком розрахунків (Додаток 6 до Договору /том 1, арк. с. 35-37/), розрахунковим періодом є період з 15 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця; датою остаточного розрахунку є 20 число поточного місяця (пункт 1 Додатку 6 до Договору).

У Графіку зняття показників обліку електричної енергії (Додаток № 7 /том 1, арк. с. 38/) та Звіті про обсяги поставки електричної енергії за розрахунковий період (Додаток № 9 /том 1, арк. с. 43/) зазначені дані приладів обліку електричної енергії на початок розрахункового періоду, а саме:

лічильник № 38645 АС -3490, РС -3499, РГ -43;

лічильник № 38659 АС -16224, РС -4724, РГ -9;

лічильник № 38689 АС -11055, РС -3420, РГ -39;

лічильник № 38865 АС -2813, РС -3059, РГ -25.

05 та 08 листопада 2010 року на замовлення позивача спеціалістами ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго" були зняті показання приладів обліку електричної енергії, які встановлені в будівлі БФК „Плаза", розташованій за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19, про що складено відповідний Акт /том 1, арк. с. 49/.

Позивач зазначає, що у наведених Додатках 7 та 9 початок розрахункового періоду визначений станом на 16.07.2010. Вважаючи помилковим застосування у Договорі від 08.09.2010 показань приладів обліку електричної енергії станом на 16.07.2010, позивач звернувся до відповідача з вимогою підписати Протокол від 12.07.2011 узгодження розбіжностей до спірного Договору, відповідно до якого просив рахувати спожиту електроенергію з моменту укладення Договору, тобто з 08.09.2010, а не з 16.07.2010, як визначено сторонами у Додатках 7 та 9 до Договору № 6551 від 08.09.2010 /том 1, арк. с. 53-55/.

Натомість, відповідачем при нарахуванні плати за спожиту позивачем електричну енергію не враховані вищенаведені обставини, внаслідок чого, на переконання позивача, він переплатив за спожиту у вересні 2010 року електричну енергію у сумі 83 990,06 грн (з урахуванням заяви від 11.10.2012 про зменшення розміру позовних вимог /том 3, арк. с. 31-34/, що і стало причиною його звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, які виникли з договору поставки електричної енергії, тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також спеціального законодавства в сфері електроенергетики, зокрема Закону України „Про електроенергетику", та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про електроенергетику" та абзацом вісімнадцятим пункту 1.2 Правил користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (з наступними змінами та доповненнями), Договір про постачання електричної енергії є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач) під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Точки продажу електричної енергії наведені у Додатку 2 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" /том 1, арк. с. 31/.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом установлено, що спірний Договір про поставку електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19 (БФК „Плаза"), укладено за офертою позивача, надісланою відповідачеві за вих. № 27/01 від 16.07.2010 /том 1, арк. с. 46/. Як зазначено вище, з боку позивача цей Договір та всі додатки до нього підписано 16.07.2010 (без будь-яких застережень та вказівок на якісь розбіжності), з боку відповідача -08.09.2010.

Згідно з пунктом 5.1 ПКЕЕ, договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії (пункт 5.2 ПКЕЕ).

Невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії, зокрема, є відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо) (пп. 2 п. 5.6 ПКЕЕ).

Як убачається з Додатків 7 та 9 до Договору № 6551 від 08.09.2010 /том 1, арк. с. 38, 43/, при підписанні Договору сторони дійшли згоди щодо таких попередніх показань засобів обліку електричної енергії:

лічильник № 38645 АС -3490, РС -3499, РГ -43;

лічильник № 38659 АС -16224, РС -4724, РГ -9;

лічильник № 38689 АС -11055, РС -3420, РГ -39;

лічильник № 38865 АС -2813, РС -3059, РГ -25.

Саме такі ж показання вказані в Додатковій угоді від 18.08.2010 про виключення точки обліку з Договору на поставку електроенергії № 3062 від 30.08.2005, укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго" та Приватним підприємство „Сервісна компанія „Комфорт" /том 1, арк. с. 92/, а також в Акті про використання електричної енергії від 15.09.2010 /том 1, арк. с. 48/ та за період з 08.09.2010 по 16.09.2010 станом на 16.09.2010 /том 1, арк. с. 155; том 3, арк. с. 72/, підписаним позивачем без жодних зауважень.

Основним доводом позивача є неправомірність нарахування йому плати за спожиту електричну енергію за Договором на підставі визначених Договором початкових показань приладів обліку електричної енергії станом на 16.07.2010. Наведене, на думку позивача, потягло виникнення переплати за спожиту електричну енергію за спірним Договором за вересень 2010 року, адже, як вважає позивач, насправді показання електролічильників були більшими ніж зазначено у спірному Договорі.

Тому, для вирішення питань наявності чи відсутності такої переплати за активну та реактивну електричну енергію судом було призначено судову економічну експертизу, про що винесено відповідну ухвалу від 07.02.2012.

За результатами експертного дослідження судовим експертом Яніковою І.В. надано висновок судової економічної експертизи № 175/176 від 21.07.2012 /том 2, арк. с. 20-33/, яким встановлено, що переплати за спожиту активну та реактивну електроенергію, сплачену Громадською організацією „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рахунок Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" в період з 08.09.2010 по 14.12.2010, за умови розрахунків оплати, виходячи з показань засобів обліку на дату укладення Договору -08.09.2010, зафіксованих в акті по зняттю даних, які зберігаються в пам'яті лічильників -немає.

Стосовно посилань позивача на неврахування відповідачем у розрахунках за спожиту електричну енергію за Договором № 6551 від 08.09.2010 оплати 18 000,00 грн, здійсненої 11.08.2010 за відповідною квитанцією, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні 11.12.2012 судом досліджено надані сторонами оригінали квитанції про оплату /том 1, арк. с. 116; том 3, арк. с. 80/ та повідомлення, які є частинами одного платіжного документа /том 3, арк. с. 78/, і встановлено, що ці кошти хоча і були сплачені безпосередньо Гольденберг Ліаною Валеріївною (яка є управителем спільної власності -нежитлового будинку „Плаза" на підставі Договору поруки від 11.08.2010 /том 1, арк. с. 144-147) за БФК „Плаза", але віднесені відповідачем на Договір № 3062, укладений між ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго" та ПП „Сервісна компанія „Комфорт" -згідно з призначенням платежу, що підтверджується бухгалтерськими довідками /том 1, арк. с. 106; том 3, арк. с. 77/.

Суд зауважує, що станом на 11.08.2010 (дата внесення 18 000,00 грн) Договір № 6551 від 08.09.2010 не був підписаний відповідачем, а отже, не набрав чинності, а тому ці кошти не могли бути зараховані в рахунок оплати за спірним Договором.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на ту обставину, що ані Додаткова угода від 18.08.2010 до Договору на поставку електроенергії № 3062 від 30.08.2005 /том 1, арк. с. 92/, ані Договір № 6551 від 08.09.2010 (в тому числі Додатки 7 та 9) не містять посилань на те, коли саме зазначені в них показання електролічильників були зняті. Натомість, як зазначено вище, сторони у Договорі № 6551 від 08.09.2010 погодили такі покази, що є проявом принципу свободи договору, закріпленого у статті 627 Цивільного кодексу України.

Крім того, оскільки електрична енергія є товаром, і в силу положень частини другої статті 714 ЦК України до договору постачання електричної енергії застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, позивач в будь-якому випадку зобов'язаний оплатити отриману електричну енергію в повному обсязі.

Як зазначає сам позивач у позовній заяві та листах на адресу відповідача, укладення спірного Договору тривало майже 2 місяці: з 16.07.2010 по 08.09.2010, і весь цей час постачання електричної енергії до БФК „Плаза", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19, не припинялось та „…фактично витрати електричної енергії у вересні [2010 року] включають електроспоживання за серпень та вересень 2010 року (тобто за два місяці)" /том 3, арк. с. 75-76/.

Таким чином, позивач був зобов'язаний оплатити відповідачеві отриману (спожиту) електричну енергію.

За викладених обставин доводи позивача щодо наявності у нього переплати за спожиту електричну енергію не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними доказами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач нібито був зобов'язаний на його вимогу відкоригувати покази засобів обліку у Додатках 7 та 9 до Договору до значень, що відповідають даті укладання Договору. Але, за твердженнями позивача, відповідачем було проігноровано вказану вимогу та, як наслідок, -при оформленні рахунків за спожиту позивачем у вересні 2010 року електричну енергію, відповідачем було надмірно нараховано позивачу 83 990,06 грн.

Виникнення у відповідача зобов'язання щодо внесення відповідних змін до Договору в частині зміни начальних показів лічильника електричної енергії позивачем пов'язується безпосередньо з направленим відповідачеві Протоколом узгодження розбіжностей до Договору № 6551 від 08.09.2010 /том 1, арк. с. 55/. На переконання позивача, в силу статті 181 Господарського кодексу України, відповідач був зобов'язаний розглянути надісланий йому протокол у 20-денний термін з моменту його надходження.

З наданих суду документів вбачається, що позивачем дійсно надсилався відповідачеві Протокол узгодження розбіжностей до спірного Договору. Але суд звертає увагу позивача на такі обставини.

По-перше, вказаний Протокол було надіслано відповідачеві цінним листом з описом вкладень 13.07.2011, в той час як сам Договір укладено 08.09.2010. Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні зазначений вище Протокол узгодження розбіжностей було отримано повноважним представником відповідача лише 19.07.2011 /том 1, арк. с. 56/. Тобто, позивач надіслав відповідачеві Протокол узгодження розбіжностей майже через рік після підписання спірного Договору.

По-друге, частини п'яту та сьому статті 181 Господарського кодексу України слід розглядати у взаємозв'язку з іншими частинами даної статті. Так, позивачем не враховано, що надсиланню Протоколу узгодження розбіжностей передує власне Протокол розбіжностей до Договору. Так, згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Проте, зі змісту Договору № 6551 від 08.09.2010 /том 1, арк. с. 23-29/ убачається, що він підписаний обома сторонами (в тому числі з боку позивача) без будь-яких застережень щодо складання протоколу розбіжностей. Наведене свідчить, що на момент підписання Договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов. А отже, в розумінні частини другої статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України, цей Договір є укладеним на умовах, у ньому зазначених.

За викладених обставин, застосування позивачем правових норм, що регулюють порядок укладання господарських договорів, як-то статті 181 Господарського кодексу України, до спірних правовідносин щодо узгодження розбіжностей до Договору на постачання електричної енергії є безпідставними, оскільки у даному випадку може йти мова лише про зміну або розірвання вказаного Договору.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться і в Цивільному кодексі України (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Аналіз наведених норм свідчить про наявність в них імперативного припису щодо неможливості внесення змін до господарського договору, зокрема, договору про поставку електричної енергії, в односторонньому порядку.

Отже, дії позивача, спрямовані на стягнення з відповідача коштів на підставі неузгоджених з відповідачем змін до Договору, є неправомірними.

В силу статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має довести факт порушення свого права.

Статтею 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Проте, предметом даного спору є не внесення змін до договору, а стягнення з відповідача частини правомірно нарахованої та отриманої від позивача плати за спожиту ним електричну енергію відповідно до узгоджених сторонами умов Договору, які ані змінені, ані оскаржені не були.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.

Станом на день прийняття рішення у справі відсутні належні та допустимі докази порушення Публічним акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго" будь-яких законних прав та інтересів Громадської організації „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" за Договором № 6551 від 08.09.2010.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним вимогам позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення його прав та чи дозволить обраний ним спосіб захисту відновити порушене право.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати (судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за проведення судової експертизи тощо) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.12.2012.

Головуючий суддя підпис В.О. Головко

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Суддя підпис О.М. Юріна