Рішення

від 18.12.2012 по справі 5020-1260/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року справа № 5020-1260/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99022, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Приватного підприємства «Туя»

(99029, м. Севастополь, Ленінський район, проспект Генерала Острякова,

будинок 37, кВ. 38; ідентифікаційний код 31016618)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ФОП ОСОБА_1.) -не з'явився;

Відповідач (ПП "Туя") -не з'явився;

Третя особа (ФОП ОСОБА_2) -не з'явився.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Туя»про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовані оспорюванням з боку відповідача права власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва, який був побудований у відповідності з договором про пайову участь у будівництві від 10.06.2009

Ухвалою від 09.11.2012 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи третя особа у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надала письмові пояснення по суті позовних вимог, вказавши, що з позовом погоджується та вважає його таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У судове засідання 18.12.2012 сторони та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістили.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поштова кореспонденція відповідачу надсилалася, зокрема, за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99029, м. Севастополь, Ленінський район, проспект Генерала Острякова, будинок 37, кВ. 38).

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що копії ухвал суду, які направлялися судом на адресу відповідача, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були повернути відправнику з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, суд визнав за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2007 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Туя»був укладений договір оренди земельної ділянки (арк.с. 32), за умовами якого орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 16.05.2007 №1950 надає, а орендар приймає в строкове платне використання земельну ділянку для будівництва та обслуговування автомобільної стоянки з пунктом обслуговування маршрутних такси з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та суспільної забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 строком на 25 років.

10.06.2009 між Приватним підприємством «Туя»(забудовник), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (пайовик 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (пайовик 2) був укладений договір дольової участі в будівництві автомийки по Камишовому шосе 80 (Договір), за умовами якого учасники договору зобов'язалися спільно діяти без здійснення юридичної особи для досягнення загальної господарської мети -будівництво та введення до експлуатації автомийки за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт).

Для будівництва об'єкту учасниками договору буде використовуватися земельна ділянка, загальною площею 0,0430 га за адресою: АДРЕСА_2 що знаходиться в оренді у забудовника на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного забудовником з Севастопольською міською Радою від 07.09.2007 та зареєстрованого в Державному реєстрі земель 19.10.2007 під №040765900180 (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору учасники не переслідують ціль отримати прибуток (доход) від діяльності за Договором. Цей договір не є договором довірчого управління майном. Грошові кошті та майно, отримане забудовником від пайовика 1 та пайовика 2 за Договором не переходять в довірчу власність забудовника. Об'єкт в цілому, будь-яке інше майно, створене або набуте в результаті діяльності учасників за Договором має статус загальної дольової власності учасників договору, якщо інше не передбачено Договором.

За змістом розділу 2 Договору забудовник зобов'язується в якості внеску у спільну діяльність внести грошові кошті (пай) в розмірі не більш 1% проектно-кошторисної вартості об'єкта (попередня доля забудовника).

Пайовик 1 зобов'язується в якості внесу в діяльність за Договором власними силами, з використанням власних засобів здійснювати проектування та будівництво об'єкта відповідно до проектно-кошторисної документації, нормами діючого законодавства та вимогами державних будівельних норм та правил. Попередній розмір внеску пайовика 1 -не менш 49,5% проектно-кошторисної вартості об'єкта (попередня частка Пайовика 1).

Пайовик 2 зобов'язується в якості внесу в діяльність за Договором власними силами, з використанням власних засобів здійснювати проектування та будівництво об'єкта відповідно до проектно-кошторисної документації, нормами діючого законодавства та вимогами державних будівельних норм та правил. Попередній розмір внеску пайовика 2 -не менш 49,5% проектно-кошторисної вартості об'єкта (попередня частка Пайовика 2).

Грошові майнові внески забудовника та пайовиків 1 та 2, а також здійснений Об'єкт, є їх спільною дольовою власністю, за виключенням об'єктів загальної спільної власності. При цьому достатньою підставою для підтвердження факту внесення паю на будівництво об'єкту є цей договір, підписаний учасниками, документи (платіжні поручення, приходні касові ордера, розписки, накладні, акти виконаних робіт, акти наданих послуг), що підтверджують виконання учасниками грошових коштів або матеріальних ресурсів на будівництво об'єкту (п. 2.4).

Остаточні долі учасників встановлюються додатковою угодою після закінчення будівництва об'єкта та здачі його до експлуатації по фактичним витратам, понесеним кожним учасником будівництва об'єкту та підтвердженим документально (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору частки учасників в натурі в загальній дольовій власності (об'єкті), створеному за договором, розподіляються між учасниками пропорційно фактичним витратам, понесеним кожним учасником на будівництво об'єкту та підтвердженим документально (п. 2.3 Договору), що оформлюється додатковою угодою учасників. Після розподілу об'єкту в натурі та оформлення права власності на частки об'єкту відповідно до умов цього договору, право загальної дольової власності, що витікає з договору припиняється та виникає право приватної власності на відокремлені частки об'єкта, якими кожний з учасниками розпоряджується за власним розсудом.

У випадку не внесення вкладу, передбаченого п. 2.1 Договору, забудовник не набуває прав власності (дольової, спільної, приватної) на об'єкт та/або частку його, та при цих же умовах, забудовник не набуває будь-яких прав вимоги до пайовика1 та/або пайовика 2. (арк. с. 2.7).

Розділом 4 Договору сторонами узгоджено набуття права власності на об'єкт (частину об'єкта), а саме:

З моменту підписання договору пайовик 1 має право власності на частину загальної дольової власності сторін договору (об'єкт) пропорційно грошовим коштам та вартості матеріальних цінностей, внесених та затрачених пайовиком 1 за цим договором (п. 4.1).

З моменту підписання договору пайовик 2 має право власності на частину загальної дольової власності сторін договору (об'єкт) пропорційно грошовим коштам та вартості матеріальних цінностей, внесених та затрачених пайовиком 2 за цим договором (п. 4.2).

Відповідно до п. 4.3 право власності на долю в об'єкті в натурі та/або об'єкт в цілому пайовик 1 набуває після здавання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та після отримання за актом прийому-передачі частки об'єкта (доля пайовика 1) в натурі та після державної реєстрації права власності на означену частку відповідно до норм діючого законодавства України.

Відповідно до п. 4.4 право власності на долю в об'єкті в натурі та/або об'єкт в цілому пайовик 2 набуває після здавання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та після отримання за актом прийому-передачі частки об'єкта (доля пайовика 2) в натурі та після державної реєстрації права власності на означену частку відповідно до норм діючого законодавства України.

Після закінчення будівництва (здачі об'єкта в експлуатацію) забудовник приймає на себе обов'язок уступити свою долю в автомийці за адресою: АДРЕСА_2 пайовику 1 та/або пайовику 2 по балансовій власності вказаної долі. Балансова вартість автомийки в цілому та, відповідно, балансова вартість долі учасників формується пайовиком 1 в межах повноважень, визначених Договором та довіреності на здійснення дій, пов'язаних з будівництвом автомийки за адресою: АДРЕСА_2 яка видана забудовником та пайовиком 2 (п. 4.5).

Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до моменту оформлення права приватної власності на долі об'єкта в цілому учасниками. Момент оформлення права приватної власності на усі долі об'єкта та момент відмови забудовника на користь пайовика 1 та/або пайовика 2 від права користування земельною ділянкою 0,0430 га, для будівництва автомийки за адресою: АДРЕСА_2 є скасувальною умовою для договору (розділ 7 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору, оформлення документів про право власності на частки об'єкту (об'єкт в цілому) здійснюється пайовиком 1 та/або пайовиком 2 за власний рахунок пропорційно часткам при організаційній співпраці забудовника із сплатою Пайовиком 1 та/або Пайовиком 2 пропорційно часткам можливих податків, зборів та платежів.

29.05.2009 між приватним підприємством «Туя»(забудовник), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Пайовик 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Пайовик 2) була укладена угода про відступлення частки в автомийці (арк.с. 46), за змістом якій забудовник зобов'язався по закінченні будівництва та здачі об'єкта до експлуатації уступити власну долю (1% проектно-кошторисної вартості об'єкта) пайовику 1 та/або пайовику 2.

Пайовик 1 зобов'язується компенсувати суму витрат відповідної долі забудовника в розмірі 0,5% від проектно-кошторисної вартості автомийки шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідної суми.

Пайовик 2 зобов'язується компенсувати суму витрат відповідної долі забудовника в розмірі 0,5% від проектно-кошторисної вартості автомийки шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідної суми.

28.12.2011 ФОП ОСОБА_2 заявив про відмову його від подальшої участі у договорі пайової участі в будівництві від 10.06.2009, вказавши, що засоби, яки були внесені ним за договором вважати внеском фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (арк.с. 90).

На виконання умов договору від 10.06.2009 пайовиком (ФОП ОСОБА_1.) було здійснено необхідні підготовчі роботи, які необхідні для початку будівництва автомийки, а саме: розроблені робочі проекти, зроблені необхідні погодження.

19.04.2010, 17.03.2011 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі надавалися дозвіл на виконання будівельних робіт №138 з будівництва автомобільної стояки з пунктом обслуговування маршрутного таксі по Камишовому шосе, 80, відповідно до проектної документації, яка розроблена ФОП ОСОБА_1 (арк.с. 55, 56).

За даними експертного будівельно-технічного дослідження №1072 від 10.09.2012 об'єкт незавершеного будівництва -автомийка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є об'єктом нерухомого майна, та має будівельну готовність -58% та відповідає проектним рішенням (арк.с. 96-104).

24.03.2010 ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1 був укладений договір з ПП «Пальмира буд», ТОВ «СТК «Отис»на виконання будівельно-монтажних робіт автомобільної стоянки з пунктом обслуговування маршрутних такси по АДРЕСА_2 сума договору склала -358643,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.05.2012 у справі №5020-1389/2011 означений договір був розірваний. Означеним рішенням суду було встановлено, що виконавцями були виконані роботи щодо будівництва автомийки на суму 150984,10 грн. Оплата робіт здійснювалась за рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Під час дії договору про пайову участь в будівництві від 10.06.2009 ФОП ОСОБА_1 компенсувала відповідачу оплату орендної плати за земельну ділянку, означене підтверджується актом виконаних робіт №3 від 29.02.2012 на суму 23709,33 грн. (т.2, арк.с. 68).

Також станом та теперішній час позивач продовжує сплачувати орендну плату за відповідача, що підтверджується наступними документами: платіжними дорученнями №144 від 29.02.2012 на суму 674,00 грн., №149 від 26.03.2012 на суму 674,00 грн., №166 від 27.06.2012 на суму 2022,00 грн., №187 від 18.10.2012 на суму 2696,00 грн. (т.2, арк.с. 69-73).

20.03.2012 між позивачем та відповідачем був зроблений акт звірення розрахунків, відповідно до якого дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем склала 101370,00 грн. (т. 2, арк.с. 74-75).

На виконання умов договору та Угоди про відступлення частки в автомийці відповідачем від позивача було отримано грошові кошти, що підтверджується відповідними квитанціями, які засвідчені печатками відповідача (т.2, а.с. 76-89).

03.10.2011 та 27.03.2012 відповідачем на адресу позивача були надіслані претензії з вимогами знесення будівництва автомийки, враховуючи прийняте на загальних зборах власників ПП «Туя»рішення про розірвання договору пайової участі в будівництві, з огляду на умисне затягування з боку позивача строків виконання будівельних робіт, несвоєчасне фінансування об'єкту (т. 2, арк.с. 94-95).

Враховуючи те, що відповідачем не визнається право власності відповідача на об'єкт незавершеного будівництва, а також те, що фінансування виконаних проектних робіт, будівництва автомийки здійснювалося за кошти позивача, останній звернувся до суду з вимогами про визнання права власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва -автомийки, загальною площею 199,81 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, що має 58% готовності.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вважає позовні такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного між ними договору про пайову участь в будівництві.

Частиною 2 п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва на підставі статті 331 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що його право власності на об'єкт нерухомого майна не визнається відповідачем по даній справі.

Згідно з частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що спірний об'єкт є незавершеним будівництвом, не введений до експлуатації.

Відповідно до частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для реєстрації права власностіє рішення судів, що набрали законної сили.

Бюро технічної інвентаризації проводять державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно згідно із вимогами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за N 157/6445), на підставі документів, що визначені цим Тимчасовим положенням.

Згідно з Додатком № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5, зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/644, визначений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності.

Пунктом 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, визначено, зокрема, що таким документом є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Пункт 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (із змінами і доповненнями), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Відповідно до ч. 3 п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (із змінами і доповненнями) державна реєстрація права власності на об'єкти незавершеного будівництва проводиться у порядку, визначеному Положенням, з урахуванням особливостей, встановлених у розділі IV Положення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться реєстратором БТІ відповідно до вимог Положення та з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. У разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва до заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням

З метою недопущення порушення норм законодавства при здійсненні реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва Листом Мінюсту від 10.05.2006, № 19-32/1 "Щодо порядку державної реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва" передбачено, що для реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва, необхідна наявність, зокрема, дозволу на виконання будівельних робіт . Цей документ видається, зокрема, на підставі проектної документації, що включає в себе кошторис будівництва.

Відповідно до означеного листа, для реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва, крім документів, визначених Тимчасовим положенням, необхідно подавати також:

1) державний акт на право власності або постійного користування земельною ділянкою, що посвідчує право власності або постійного користування земельною ділянкою юридичною чи фізичною особою, виданий в установленому порядку або договір оренди земельної ділянки;

2) проектно-кошторисну документацію (яка необхідна для ідентифікації об'єкта незавершеного будівництва та прийняття реєстратором рішення про державну реєстрацію об'єкта незавершеного будівництва, зокрема, коротка характеристика об'єкта незавершеного будівництва (будови) та його склад, відомості про черговість будівництва та пускові комплекси, а також перелік будинків та споруд, що проектуються у складі комплексу. Ця інформація зазначається у проектній документації згідно з вимогами ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", затверджений наказом Держбуду України від 20 січня 2004 року N 8;

3) дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий в установленому законодавством порядку;

4) опис об'єкта незавершеного будівництва складається при проведенні інвентаризаційних робіт бюро технічної інвентаризації;

5) документи, які підтверджують виникнення права власності у особи на об'єкт незавершеного будівництва, зокрема:

•якщо будівництво ведеться особою, яка має стати власником цього об'єкта після закінчення його будівництва, то для реєстрації подаються вищеперелічені документи;

•якщо у будівництві бере участь підрядник, для реєстрації подається крім вищеперелічених документів, договір будівельного підряду;

•якщо у будівництві беруть участь замовник та інвестор, для реєстрації подається крім вищеперелічених документів, договір між замовником та інвестором укладений у встановленому законом порядку.

Відповідно до Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" N 800-VI від 25 грудня 2008 року суб'єктам господарської діяльності дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини (пункт 3 статті 3 Закону).

Позивачем заявлено вимоги про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що узгоджується із нормами ст. ст. 16, 392 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Судом встановлена наявність у позивача документів, підтверджуючих проведення будівництва та розроблення проектної документації за рахунок позивача, наявність дозволів на виконання будівельних робіт, інших доказів узгодження проведення будівництва об'єкту.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

У суду відсутні відомості щодо наявності підстав вважати право власності Позивача на зазначене майно набутим неправомірно.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право приватної власності на незавершений будівництвом об'єкт нерухомості -автомийку, загальною площею 199,81 кв.м, що розташована за адресою:. АДРЕСА_2, що має 58% будівельної готовності.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Туя» (99029, м. Севастополь, Ленінський район, проспект Генерала Острякова, будинок 37, кВ. 38; ідентифікаційний код 31016618)

на користь Фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3019,70 грн . судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк