Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-13505/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-13505/12/0170/4 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ   вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013          ПОСТАНОВА Іменем України 17 грудня 2012 р. о 10:35 Справа №2а-13505/12/0170/4    Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби      до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Олдім"      про стягнення, Суть спору: Державна податкова інспекція у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Олдім" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості перед бюджетом зі сплати орендної плати за землю у розмірі 10242,06грн., зі сплати податку на прибуток у розмірі 403.24 грн, на загальну суму 10645,30 грн., з рахунків в банках, обслуговуючих відповідача. Позов мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу, який утворився в результаті несплати самостійно визначеного відповідачем грошового зобов'язання з орендної плати за землю та податку на прибуток, а також суми застосованого до нього штрафу санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю, положеннями Податкового кодексу України. Ухвалами суду від 03.12.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи   повідомлений належним чином, яку свого представника не забезпечив, жодних клопотань чи пояснень не надав. Суд зазначає про надходження по справі письмової заяви про перенесення розгляду справи у зв'язку з участю представника відповідача в судовому засіданні іншого суду, проте зазначена заява подана представником іншої ніж відповідач юридичної особи, про що свідчить додана до заяви довіреність від ТОВ "Будівельна компанія "Олдім" (ідентифікаційний код 33530408). Отже, у суду не має підстав враховувати зазначену заява як таку, що подана особою, яка не є учасником цього судового процесу. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись статтями 122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  суд -                                                 ВСТАНОВИВ: Відповідач зареєстрований як юридична особа (ідентифікаційний код 24026441), перебуває на податковому обліку  в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі – ПК України). Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України). Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 34 Податкового кодексу України встановлено, що податковим періодом може бути календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день. Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку, передбаченого ст. 9 Податкового кодексу України –плата за землю, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування (ст. 270 Податкового кодексу України) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.    Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. П. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) (п. 286.2 ст. 286 Кодексу) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Згідно з п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Судом встановлено, що відповідачем надано податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік (вх.№9005164923), якою відповідачем самостійно визначено: на 30.08.2012 року суму податкового зобов'язання з основного платежу 1098,47 грн.; на 30.09.2012 року суму податкового зобов'язання з основного платежу 1098,47 грн.; на 30.10.2012 року суму податкового зобов'язання з основного платежу 1098,47 грн., а всього - у розмірі 3295,41 грн. Зазначене податкове зобов'язання відповідачем не погашено в повному розмірі. Судом встановлено, що відповідачем надано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік (вх.№263750), якою відповідачем самостійно визначено на 01.08.2012 року суму збільшення податкового зобов'язання з основного платежу 4418,82 грн., суму штрафних санкцій 132,56 грн., пеня 18,45 грн., а всього - у розмірі 4569,83 грн. Зазначене податкове зобов'язання відповідачем не погашено в повному розмірі. Судом встановлено, що відповідачем надано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік (вх.№53056), якою відповідачем самостійно визначено: на 01.08.2012 року суму збільшення податкового зобов'язання з основного платежу 1550,88 грн.; на 30.08.2012 року суму збільшення податкового зобов'язання з основного платежу 258,48 грн.; на 30.09.2012 року суму збільшення податкового зобов'язання з основного платежу 258,48 грн.; на 30.10.2012 року суму збільшення податкового зобов'язання з основного платежу 258,48 грн., а також сума штрафних санкцій 38,77 грн., а всього - у розмірі 2365,09 грн. Зазначене податкове зобов'язання відповідачем не погашено в повному розмірі. Позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «фірми Олдім», за період з 30.07.2012 року по 31.08.2012 року, в результаті якої встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю, про що складено акт №455/15-3/24026441 від 14.08.2012 року. Відповідно до п. 126.1. статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Згідно з п. 58.1. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення  №0009131503 від 15.08.2012 року, яким до відповідача на підставі ст.126 ПК України застосовані штрафні санкції на суму 11,73 грн.. Податкове повідомлення-рішення отримано керівником відповідача 15.08.2012 року, що підтверджується підписом на корінці податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Кодексу в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до абзацу другого зазначеного пункту в разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження. Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 11,73 грн. узгоджене відповідачем, але своєчасно ним не сплачено, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні. Зазначене податкове повідомлення-рішення не було оскаржено відповідачем у встановленому законом порядку, таким чином, сума визначеного ним грошового зобов'язання є узгодженим у розумінні Податкового кодексу України. Судом встановлено, що відповідачем надано податкову декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року (вх.№9044102226 від 27.07.2012 року), якою відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання 404,00 грн. Зазначене податкове зобов'язання відповідачем погашено лише частково, у сумі 0,76 грн., та не погашено в розмірі 403,24 грн. Пунктом 14.1.175 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на суму такого податкового боргу. Судом встановлено, що позивачем була складена та направлена на адресу відповідача податкова вимога від 03.08.2012 року №2125 про сплату боргу у розмірі 6159,48 грн. (вручена відповідачу 08.08.2012 року). У підпункті 59.5 ст.59 ПК України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу. У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги. Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу. При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги. Водночас підпунктом 60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу. Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року №1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу". Судом встановлено, що згідно з даними особового рахунку, що досліджувалися в судовому засіданні, відповідачем сума податкового боргу, що заявлений в позові, не погашена, але виникла після надіслання відповідачу вимоги від 03.08.2012 року №2125. Крім того, з моменту виставлення позивачу вимоги від 03.08.2012 року №2125 податковий борг відповідачем в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується витягами з особового  рахунку, що досліджувалися в судовому засіданні, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги відсутні. Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Пунктом 95.1 ст.95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Приймаючи до уваги, що податковий борг зі сплати орендної плати за землю у розмірі 10242,06грн. та зі сплати податку на прибуток у розмірі 403,24 грн. відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, а позивачем повністю дотриманий порядок стягнення такого боргу, визначений Податковим кодексом України, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст.95 ПК України вважає необхідним задовольнити позов шляхом стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу в загальній сумі 10645,30 грн. Відповідач у порядку статті 71 КАС України не надав суду доказів оскарження та скасування прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень та доказів сплати заборгованості, її наявність і розмір підтверджуються матеріалами справи. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. В судовому засіданні 17.12.2012 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, постанова у повному обсязі складена 22.12.2012 року Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -                                        ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Олдім" (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Глінки, буд.72, ідентифікаційний код 24026441) кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 10645,30 грн., у тому числі зі сплати орендной плати за землю в сумі 10242,06 грн., зі сплати податку на додану вартість в сумі 403,24 грн. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.     Суддя                                                                         Циганова Г.Ю.