Постанова

від 18.12.2012 по справі 18/1017/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 18/1017/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Сопільняк Т.М. (дов. б/н від 19.01.12р.)

Бортницького Ю.В. (дов. б/н від 10.12.12р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Решетилівський маслозавод", смт.Решетилівка, Полтавська область (вх. № 3173 П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.12 у справі № 18/1017/12

за позовом Приватного підприємства "Решетилівський маслозавод", смт.Решетилівка, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочний стандарт", смт.Чутове, Полтавська область

про стягнення 31 928,23 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочний стандарт", смт.Чутове, Полтавська область

до Приватного підприємства "Решетилівський маслозавод", смт.Решетилівка, Полтавська область

про стягнення 475 872,20 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Решетилівський маслозавод", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочний стандарт", суми заборгованості в розмірі 25759,77грн., пені - 1478,42грн., 20% річних в розмірі 1933,75грн., штрафу - 2575,97грн. та 180,32 грн. інфляційних нарахувань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочний стандарт" звернулось з зустрічною позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Решетилівський маслозавод" 475 872,20 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 серпня 2012 року у справі № 18/1017/12 (суддя Тимченко Б.П.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Решетилівський маслозавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочний стандарт" 475872,20 грн. надлишково сплачених грошових коштів та 9517,45 грн. судового збору.

Приватне підприємство "Решетилівський маслозавод" з зазначеним рішенням не погодилося, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 15 серпня 2012 року у даній справі скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити, судові витрати покласти на ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт". Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, а також недоведеність обставин, які суд визнав встановленими.

При цьому в обґрунтування правомірності первісних позовних вимог заявник зазначає, що заборгованість відповідача підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2011 р. у розмірі 24073,66 грн.; вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо сплати ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" суми, що значно перевищує вказану суму первісного позову; вказує на наявність у нього оригіналів доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей. Крім того, посилається на те, що місцевий господарський суд шляхом відмови в задоволенні клопотання про витребування з Чутівського відділення Карлівської міжрайонної ДПІ реєстру отриманих ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" податкових накладних за грудень 2011 року та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, не надав можливості позивачу довести факт отримання товару.

В обґрунтування неправомірності зустрічних позовних вимог посилається на те, що надані відповідачем квитанції до прибуткових касових ордерів є взаємно суперечливими з наявними у справі іншими доказами, а порядок їх внесення не відповідає вимогам Постанови Правління НБУ № 32 від 09.02.2006 р. Як зазначає позивач, судом першої інстанції не було взято до уваги істотні суперечки сторін щодо оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів та наполягання ПП "Решетилівський маслозавод" на фальсифікації печатки та підпису головного бухгалтера.

Разом з апеляційною скаргою ПП "Решетилівський маслозавод" надало клопотання про призначення експертизи квитанцій до прибуткових касових ордерів щодо відбитку печатки та підпису головного бухгалтера.

Колегія суддів, розглянувши подане позивачем клопотання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ПП "Решетилівський маслозавод", а також вимоги апеляційної скарги, доводи та докази в їх підтвердження, дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судові експертизи»від 25.02.1996 р. судова експертиза -це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Ст. 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку питання, які просить поставити перед експертами ПП "Решетилівський маслозавод" в клопотанні про призначення експертизи не потребують застосування спеціальних знань експерта, а його залучення є недоцільним, оскільки предметом даного господарського спору є стягнення заборгованості з ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" за договором поставки № 01-10/141 від 06.10.12 р. та стягнення з ПП "Решетилівський маслозавод" надлишково сплачених коштів в сумі 475872,20 грн. Отже, спірні питання мають бути досліджені та оцінені судом у відповідності до ст.ст. 32-34, 43 ГПК України безпосередньо на підставі представлених сторонами доказах.

15.11.12 р. позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення додаткових доказів, які були долучені до матеріалів справи.

ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, просить відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.12.2012 р., сторонам запропоновано надати додаткові докази по справі.

ПП "Решетилівський маслозавод" надало додаткові пояснення по справі, в яких зазначило про те, що сторонами договору було досягнуто згоди щодо застосування умов договору № 01-10/141 від 06.10.12 р. до відносин, які виникли до його укладення, а саме з 07 вересня 2011 р. В той же час позивач повідомив про те, що у ПП "Решетилівський маслозавод" відсутній оригінал попереднього договору від 07.09.2011 р.

Також, позивач, підтримуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, повідомив суд, що не отримував зазначених у зустрічній позовній заяві коштів та відповідно не видавав квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких надано ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" в обґрунтування зустрічного позову. Отже, позивач вважає, що квитанції до прибуткових касових ордерів не є доказами по справі, оскільки вважає їх підробленими. В зв'язку з чим, ПП "Решетилівський маслозавод" також повідомляє, що не може виконати вимоги суду щодо надання оригіналів спірних прибуткових касових ордерів, оскільки згідно касової книги та журналу реєстрації прибуткових і видаткових документів, зазначені документи підприємством не утворювалися та на підставі них не отримувалися кошти та відповідно не видавалися квитанції (копії касової книги та журналу реєстрації прибуткових касових і видаткових документів додані до матеріалів справи).

11.12.12 р. ПП "Решетилівський маслозавод" звернулось з клопотанням про залучення додаткових доказів, як були долучені до матеріалів справи.

В даному клопотання позивач також просив витребувати у Чутівського відділення Карлівської міжрайонної ДПІ реєстр отриманих ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" податкових накладних за грудень 2011 року та додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ.

Колегія суддів не вбачає підстав для витребування зазначених позивачем документів податкової звітності, враховуючи характер та суть даного господарського спору. До того ж, згідно ст. 33 ГПК України обов'язок надавати докази та доводи їх переконливість покладається на сторони.

11.12.12 р. ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" звернулось з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості отримати документи, що були вилучені та приєднані до кримінальної справи.

Колегія суддів залишає надане ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" без задоволення, оскільки судом були створені належні умови для всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладався та у відповідача було достатньо часу для надання необхідних доказів по справі в обґрунтування своєї позиції по справі. До того ж, колегія суддів враховує визначений Господарським процесуальним кодексом України процесуальний строк розгляду апеляційної скарги в суді.

ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" в судове засідання 11.12.2012 р. свого представника не направило, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач за первісним позовом не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт", за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 06 жовтня 2011 року між ПП "Решетилівський маслозавод" (позивач) та ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" (відповідач) був укладений договір № 01-10/141, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався у встановлений договором строк передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити згідно умов даного договору.

При цьому, як стверджує ПП "Решетилівський маслозавод", відносини між сторонами по справі щодо поставки продукції виникли до підписання договору № 01-10/141 від 06.10.2011 р., а саме, 07.09.2011 р. між ПП "Решетилівський маслозавод" та ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" був підписаний попередній договір.

Як вказує позивач, за отриманий товар у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 25 759,77 грн. за наступними видатковими накладними: видаткова накладна № 426 від 13.12.11 р. на суму 131,53 грн.; видаткова накладна № 620 від 19.12.11 р. на суму 4593,80 грн.; видаткова накладна № 681 від 20.12.2011 р. на суму 3593,64 грн.; видаткова накладна № 748 від 22.12.11 р. на суму 4181,00 грн.; видаткова накладна № 878 від 25.12.2011 р. на суму 7110,90 грн.; видаткова накладна № 877 від 25.12.11 р. на суму 1007,50 грн.; видаткова накладна № 876 від 25.12.11 р. на суму 209,00 грн.; видаткова накладна № 975 від 29.12.11 р. на суму 3732,40 грн. (а.с. 22-30, т. 1)

На підтвердження факту отримання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними позивачем надані до матеріалів справи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на ім'я Харченко С.С. (а.с. 19-21, т. 1)

При вирішенні даного господарського спору судом першої інстанції встановлено факт перерахування грошових коштів за договором № 01-10/141 від 06.10.2011 р. в сумі 52193,00 грн. на підстав наданих відповідачем платіжних доручень, які не містять посилання на відповідну накладну чи рахунок (а.с. 53-61, т. 1). Окрім того, взято до уваги посилання ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" в зустрічній позовній заяві, що за весь період відносин з приводу поставки товару між сторонами у справі, ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" було сплачено в касу ПП "Решетилівський маслозавод" грошові кошти на загальну суму 475872,20 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога ПП "Решетилівський маслозавод" щодо стягнення з ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" заборгованості за договором № 01-10/141 від 06.10.2011 р. повністю спростовується матеріалами справи, оскільки на дату звернення ПП "Решетилівський маслозавод" з позовом до суду ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" розрахувалось за поставлений товар.

Також, в обґрунтування неправомірності первісних позовних вимог, суд першої інстанції послався на неналежність та невідповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»наданих позивачем доказів - видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог ПП "Решетилівський маслозавод".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в зазначеній частині щодо відсутності підстав для задоволенні первісних позовних вимог та зазначає наступне.

Повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судом апеляційної інстанції встановлено, що 06 жовтня 2011 року між ПП "Решетилівський маслозавод" (позивач) та ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" (відповідач) був укладений договір № 01-10/141, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався у встановлений договором строк передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити згідно умов даного договору.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Предметом первісних позовних вимог є матеріальна правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 01-10/141 від 06.10.2011р.

При цьому позивач посилається на те, що у відповідача обчислюється заборгованість за товар, поставлений по видатковим накладним № № 426 від 13.12.11 р.; 620 від 19.12.11 р.; 681 від 20.12.2011 р. ; 748 від 22.12.11 р.; 878 від 25.12.2011 р.; 877 від 25.12.11 р.; 876 від 25.12.11 р.; 975 від 29.12.11 р.

На підтвердження факту поставки товару та отримання його відповідачем позивачем також надані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Здійснив аналіз вказаних видаткових накладних, колегія суддів констатує, що вони не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яким надаються обов'язкові вимоги до первинних та зведених облікових документів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що передача товару оформлюється шляхом здійснення відмітки про отримання товару на примірнику видаткової накладної з підписом законно уповноваженої особи покупця.

Однак, видаткові накладні не відповідають зазначеним вимогам, так як на них відсутній підпис законно уповноваженої особи покупця, який засвідчує факт отримання товару відповідачем.

Також, вказані видаткові накладні не містять посилання на договір поставки № 01-10/141 від 06.10.2011р., в зв'язку з чим вони не можуть вважатися доказом отримання товару відповідачем. Позивачем також не доведено, що вказані поставки відбувались в межах саме зазначеного договору.

Крім того, надані позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-2) не оформлені відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., а саме вказані довіреності не містять переліку цінностей, які належать отримати, в тому числі найменування товару та їх кількість.

Згідно п. 6 вказаної Інструкції при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді, тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності перекреслюються. Порушення цієї норми тягне пряму заборону щодо відпуску товару (п. 12 Інструкції).

Однак, надані позивачем довіреності не відповідають вимогам вказаної Інструкції, оскільки не містять переліку цінностей, які належить отримати.

Таким чином, надані позивачем видаткові накладні та довіреності не відповідають вимогам чинного законодавства та не підтверджують факт отримання відповідачем товару, в зв'язку з чим вони позбавлені доказової сили.

На підставі викладеного, колегія суддів визнає обґрунтованим посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в зв'язку з невідповідністю наданих позивачем видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вимогам цього закону та їх неналежністю в контексті ст.ст. 32-34 ГПК України.

Крім того, згідно п. 3.2 договору про намір придбати товар, покупець направляє постачальнику заявку. Заявка на певну дату містить наступну інформацію: загальну назву товару, асортимент товару, кількість товару, вид тари. Належним підтвердженням прийняття постачальником заявки є інформування покупця про готовність відвантажити товар. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 5 днів з дати отримання належним чином оформленої заявки від покупця, відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору.

Однак, позивачем не надано доказів дотримання зазначених умов договору, як і не надано доказів інформування відповідача про здійснення поставки за видатковими накладними у відповідності з п.п. 3.3, 3.4 договору.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2011 р. з визначеним в ньому сальдо на користь позивача в розмірі 24073,66 грн., на який посилається позивач, не є підставою для сплати боргу у зазначеній ним сумі, оскільки акт звірки за своїм призначенням носить інформаційний характер, він не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Що стосується наданих позивачем до матеріалів справи податкових накладних, то вони не є безперечним доказом на підтвердження факту поставки, оскільки відображують податкову звітність та можуть бути враховані разом з іншими доказами в підтвердження наявності або відсутності проведення підприємством господарських операцій. Однак, в даному випадку позивачем не надано належних первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту поставки товару за договором № 01-10/141 від 06.10.2011 р.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про те, що 07.09.2011 р. між ПП "Решетилівський маслозавод" та ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" був підписаний попередній договір та відносини між сторонами по справі щодо поставки продукції виникли ще до підписання договору № 01-10/141 від 06.10.2011 р., оскільки позивачем не надано до суду доказів факту узгодження між сторонами договірних відносин до підписання договору поставки. В той же час позивач повідомив про те, що у ПП "Решетилівський маслозавод" відсутній оригінал попереднього договору від 07.09.2011 р.

За таких обставин, наявні у справі банківські документи про оплату відповідачем товару на загальну суму 52193,00 грн., які містять посилання на договір від 07.09.2011 р., не можуть вважатися доказами часткової оплати відповідачем товару саме за договором № 01-10/141 від 06.10.2011 р.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що надані відповідачем до справи банківські документи є доказами на підтвердження розрахунку з позивачем за поставлений товар за договором № 01-10/141 від 06.10.2011 р. В той же час, зазначена помилка не призвела до прийняття неправильного по суті рішення, що дає підстави залишити рішення господарського суду Харківської області без змін в частині первісних позовних вимог, хоча і з інших правових підстав.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки позивачем товару за видатковими накладними на умовах договору № 01-10/141 від 06.10.2011 р., оскільки наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується перш за все первинними документами бухгалтерського обліку. Позивачем не надано до господарського суду первинних документів бухгалтерського обліку, як того вимагають умови договору та вимоги чинного законодавства, на підтвердження отримання відповідачем товару в сумі 25759,77 грн. за вказаними видатковими накладними.

Таким чином, заборгованість відповідача в сумі 25759,77 грн. є документально необґрунтованою.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, а також позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості відповідача за отриманий ним товар, колегія суддів приходить до висновку, що первісні позовні вимоги ПП "Решетилівський маслозавод" щодо стягнення з ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" суми заборгованості в розмірі 25759,77грн., пені - 1478,42грн., 20% річних в розмірі 1933,75грн., штрафу - 2575,97грн. та 180,32грн. інфляційних нарахувань є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" звернулось з зустрічною позовною заявою до ПП "Решетилівський маслозавод" про стягнення 475872,20 грн. грошових коштів. В обґрунтування зустрічного позову заявник послався на те, що за весь період відносин з приводу поставки товару між сторонами ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" було сплачено в касу ПП "Решетилівський маслозавод" 475872,20 грн., що підтверджується наданими до суду копіями квитанцій до прибуткового касового ордера. Однак, як вказує ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт", поставка товару не відбулася. Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що кошти в сумі 475872,20 грн. були сплачені ПП "Решетилівський маслозавод" надлишково та підлягають стягненню з останнього на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції визнав, як достовірний доказ сплати ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" в касу ПП "Решетилівський маслозавод" надані до матеріалів справи копії квитанцій до прибуткового касового ордера та встановив факт їх внесення на підставі пояснень працівників ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт", які, як вказано в рішенні суду, фактично та безпосередньо вносили ці кошти в період з 07.09.11 р. по 25.01.12 р. Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про надлишкову сплату коштів в розмірі 475872,20 грн. та на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, задовольнив зустрічні позовні вимоги.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки висновки суду першої інстанції щодо задоволення зустрічних позовних вимог ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також в основу рішення судом покладені докази, які не підтверджені належними та допустимими засобами доказування та яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, а прийняв їх як достовірний доказ на підтвердження правомірності заявлених зустрічних позовних вимог, що призвело до неправомірних висновків в зазначеній частині.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" надано до матеріалів справи копії корінців квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с. 111-143, т. 1), які, як вказує заявник, підтверджують заборгованість ПП "Решетилівський маслозавод" перед ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" в сумі 475872,20 грн.

ПП "Решетилівський маслозавод" вважає, що надані ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" квитанції до прибуткових касових ордерів не є доказами по справі, оскільки вони є підробленими, суми вказані в даних квитанціях не зазначалися ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" при складанні та підписанні актів зведення взаєморозрахунків. Також, ПП "Решетилівський маслозавод" повідомив, що згідно касової книги та журналу реєстрації прибуткових і видаткових документів, зазначені документи підприємством не утворювалися та на підставі них не отримувалися кошти та відповідно не видавалися квитанції (копії касової книги та журналу реєстрації прибуткових касових і видаткових документів додані до матеріалів справи).

Надаючи правову оцінку наданим ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" документам в обґрунтування правомірності заявлених зустрічних позовних вимог, а також викладеним запереченням ПП "Решетилівський маслозавод" та документам на підтвердження викладеної позиції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться у безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитись також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Законодавством передбачені спеціальні форми документів, що застосовуються для обліку операцій з готівкою. Система обліку зазначених операцій побудована таким чином, щоб відобразити у відповідних документах кожну дію з готівковими коштами, яку здійснює суб'єкт господарювання незалежно від його статусу.

Для обліку розрахункових операцій у готівці застосовуються такі документи:

- касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі. Форму касової книги установлено наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій»;

- касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форму касових ордерів установлено наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій». З 1 січня 2008 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 809 від 6 червня 2007 p., згідно з якою касові ордери (прибуткові та видаткові) віднесені до бланків суворої звітності;

- журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - це документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів. Форму журналу встановлено наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій»;

- книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей - це книга, що застосовується для обліку готівки та сплачених документів. Форму зазначеної книги встановлено наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій»

Порядок ведення касових операцій підприємства у національній валюті України визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.11.2004 р. за № 547.

Приймання готівки касою підприємства проводиться за прибутковими касовими ордерами (ф. КО-1), підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Касові ордери до передачі у касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів.

Прибуткові й видаткові касові ордери виписує бухгалтер, на якого покладена реє страція касових операцій, контроль за оприбуткуванням готівки, що надходить у касу, і здачею виторгу в банк, а також операцій по оплаті витрат готівкою. Залишки й рух готівки в касі враховуються касиром у касовій книзі. Записи в касовій книзі касир оформляє відразу ж після одержання чи видачі грошей за кожним ордером.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що квитанції до прибуткових ордерів, на яких ґрунтується зустрічний позов, не підтверджують факт внесення ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" грошових коштів в касу ПП "Решетилівський маслозавод", оскільки за даними бухгалтерського обліку ПП "Решетилівський маслозавод" не зафіксовано фактів здійснення господарських операцій щодо оприбуткування надходжень від ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" в сумі 475872,20 грн.

Вказане підтверджується наданими ПП "Решетилівський маслозавод" належними документальними доказами, а саме: витягом з касової книги за 2011 р., яка фіксує факт здійснення первинного обліку готівки в касі, а також витягом з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за 2011-2012 р., що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів.

Окрім того, Національним банком України встановлені обмеження щодо суми розрахунку готів кою одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси і через каси установ банків. Сума таких розрахунків не повинна перевищувати 10 тис. грн протягом одного дня за одним чи кількома платіжними документами.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" також посилається на те, що товариство періодично вносило в касу ПП "Решетилівський маслозавод" кошти, що значно перевищують законодавчо встановлену граничну суму.

Однак, внесення в касу коштів, що значно перевищують законодавчо встановлену граничну суму, є неможливим в силу закону, що виключає їх отримання ПП "Решетилівський маслозавод".

Отже, судом першої інстанції проігноровано факт відсутності на підприємстві ПП "Решетилівський маслозавод" прибуткових касових ордерів, які в силу законодавства є обов'язковими при отриманні готівки в касу підприємства, а також відсутність в матеріалах справи даних щодо оприбуткування готівки ПП "Решетилівський маслозавод".

З урахуванням викладених обставин колегія суддів зазначає, що ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" не доведено ані факту сплати грошових коштів в сумі 475872,20 грн. в касу ПП "Решетилівський маслозавод", ані факту їх отримання останнім, що свідчить про безпідставність зустрічних позовних вимог.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні щодо задоволення зустрічних позовних вимог, є помилковими та передчасними, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем необґрунтованих належним чином доводах та документах, які не можуть бути належними доказами по справі, що спростовується вищевказаним. В зв'язку з чим рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Решетилівський маслозавод", смт.Решетилівка, Полтавська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15 серпня 2012 року по справі № 18/1017/12 в частині задоволення зустрічного позову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочний стандарт", смт.Чутове, Полтавська область відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочний стандарт", смт.Чутове, Полтавська область (38800, Полтавська область, смт., Чутове, пров. Жовтневий, 33 код ЄДРПОУ 36565014, р/р 26003561032в АБ «Полтава-Банк», МФО 331489) на користь Приватного підприємства "Решетилівський маслозавод", (38400Полтавська область, смт. Решетилівка, вул.. Шевченка, б.11, код ЄДРПОУ 00446836, р/р 26000301224823 в Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м. Полтава, мфо 331069) 4758,73 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписаний 14.12.2012 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.