Ухвала

від 03.12.2012 по справі 2а-5973/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р.Справа № 2а-5973/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев"янко А.О.

представника позивача Солонинко С.П.

представника відповідача Озацької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-5973/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.03.2012 р. № №0000010042 та №0000020042.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод" Продтовари" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовані податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 28.03.2012 року №0000010042 та №0000020042.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" судовий збір у розмірі 1347,19 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари", пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, ідентифікаційний код 24486154, місцезнаходження: вул. Радянська, буд.53, м. Люботин, Харківська область, 62433 (т.1,а.с.40-41).

З 20.12.1996 року за № 299 Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари" перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби та на час видачі довідки про взяття на облік платника податків від 26.04.2011 року №55 перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, правонаступником якої є СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби. З 20.05.2011 року підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість (т.1,а.с.42-43).

На підставі направлення від 09.12.2011р. №836, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 996 від 08.12.2011р., фахівцем СДПІ по роботі зВПП проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" (код ЄДРПОУ 24486154) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "АПО Харківцукорзбут" (код ЄДРПОУ 34470172) за період з 14.04.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №2326/42-013/24486154 від 22.12.2011 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на вартість", із змінами та доповненнями, а саме: ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "АПО "Харківцукорзбут" вищезазначених товарів (робіт, послуг) на загальну суму 47.859,0 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 47.859 грн., в т.ч. у наступних податкових періодах: грудень 2009 року у сумі ПДВ - 24.487 грн., лютий 2010року у сумі ПДВ- 7.972 грн., березень 2010 року у сумі ПДВ- 13.067 грн., травень 2010 року у сумі ПДВ - 2.333 грн.;

- 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами і доповненнями, а саме: ПрАТ "Люботинський завод " завищено суми валових витрат на загальну на суму 239.292,0 грн., у тому числі по періодам: 4 квартал 2009 року в сумі 122.433,0 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 105.192,0 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 11.667,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 59.823,0 грн., в тому числі по періодам: IV квартал 2009 року -30.608,0 грн., І квартал 2010 року -26.298,0 грн. ІІ квартал 2010 року -2.917,0 грн., разом: 59.823,0 грн. (т.1,а.с.8-30).

На підставі вказаного акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП винесено податкові повідомлення -рішення:

- № 0000050842 від 19.01.2012 року, яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 19.734,50 грн., з яких 59.823 грн. - основний платіж, 29.911,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.36);

- № 0000060842 від 19.01.2012 року, яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 701.788,50 грн., з яких 47.859 грн. - основний платіж, 23.929,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.37).

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку відповідно до ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду скарги ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" від 02.02.2012 року № 67, Рішенням ДПС у Харківській області від 14.03.2012 року №1097/10/10-212 скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 19.01.2012 року №0000050842 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 14.955,75 грн. та №0000060842 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 11.964,75 грн., в іншій частині зазначені рішення залишено без змін, а скаргу директора ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" -без задоволення (т.1.а.с31-35).

Враховуючи рішення ДПС у Харківській області від 14.03.2012 року №1097/10/10-212, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби 28.03.2012 року винесені податкові повідомлення -рішення:

- № 0000010042, яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 74.778,75 грн., з яких 59.823 грн. - основний платіж, 14.955,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.38);

- № 0000020042, яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 59.823,75 грн., з яких 47.859 грн. - основний платіж, 11.964,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.39).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, вважаючи дії відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ "АПО "Харківцукорзбут", використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, у тому числі податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, контрагент позивача на момент складання податкових накладних та здійснення господарських операцій був платником ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави проведення спірної перевірки регламентовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Тобто визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Визначальною ознакою господарської операції, у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У перевіряємому періоді позивач, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ "АПО Харківцукорзбут".

Як свідчать письмові докази, на підставі договору купівлі - продажу від 30.11.2009 року №11/09/30-01 та додаткової угоди від 20.12.2009 року №1, укладених між ТОВ "АПО Харківцукорзбут" (продавець) та ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" (покупець), продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і одночасно сплачує за цукор білий кристалічний із цукрового буряка виробництва України на умовах передбачених даним договором (т.1.а.с.105-107).

Реальність здійснення умов вказаного договору підтверджується прибутковими накладними від 07.12.2009 року №071202 на суму 13.160,00 грн., зворотно -сальдовою відомістю по рахунку (т.2.а.с.29-36, 52-56), від 08.12.2009 року №081202 на суму 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №091204 на суму 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №12900,00 на суму 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №111204 на суму 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №151203 на суму 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №221202 на суму 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №241202 на суму 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №050203 на суму 18.193,33 грн., від 11.02.2010 року №110201 на суму 16.999,93 грн., від 23.02.2010 року №230202 на суму 12.630,05 грн., від 05.03.2010 року №050301 на суму 32.013,33 грн., від 16.03.2010 року №160302 на суму 30.813,33 грн., від 30.03.2010 року №300302 на суму 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №070505 на суму 13.999,93 грн., від 05.06.2010 року №050702 на суму 15.400,07 грн., від 23.07.2010 року №230708 на суму 11.917,50 грн. (т.2,а.с.57-73), накладними на внутрішнє переміщення (т.2,а.с.74-107).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать платіжні доручення від 07.12.2009 року №2165 на суму 13.160,00 грн., від 08.12.2009 року №2183 на суму 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №2192 на суму 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №2218 на суму 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №2237 на суму 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №2258 на суму 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №2293 на суму 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №2310 на суму 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №187 на суму 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №219 на суму 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №276 на суму 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №337 на суму 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №411 на суму 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №513 на суму 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №784 на суму 14.000,00 грн., від 07.07.2010 року №1215 на суму 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №1362 на суму 11.925,00 грн., від 15.12.2009 року №2258 на суму 15.360,00 грн., від 11.12.2009 року №2237 на суму 25.680,00 грн., від 22.12.2009 року №2293 на суму 26.800,00 грн., від 10.12.2009 року №2218 на суму 12.900,00 грн., від 09.12.2009 року №2192 на суму 12.960,00 грн., від 08.12.2009 року №2183 на суму 13.060,00 грн., від 07.12.2009 року №2165 на суму 13.160,00 грн. (т.1,а.с.162-185).

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ "АПО Харківцукорзбут" на адресу ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" від 07.12.2009 року №1730 на суму з ПДВ 13.160,00 грн., від 08.12.2009 року №1742 на суму з ПДВ 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №1752 на суму з ПДВ 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №1762 на суму з ПДВ 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №1803 на суму з ПДВ 15.360,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №1803 на суму з ПДВ 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №1851 на суму з ПДВ 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №1882 на суму з ПДВ 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №271 на суму з ПДВ 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №310 на суму з ПДВ 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №414 на суму з ПДВ 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №481 на суму з ПДВ 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №563 на суму з ПДВ 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №701 на суму з ПДВ 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №1039 на суму з ПДВ 14.000,00 грн., від 06.07.2010 року №1661 на суму з ПДВ 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №1858 на суму з ПДВ 11.925,00 грн. (т.1,а.с.145-161), видатковими накладними від 07.12.2009 року №1738 на суму 13.160,00 грн., від 07.12.2009 року №1738 на суму 2.193,33 грн., від 08.12.2009 року №1750 на суму 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №1760 на суму 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №1770 на суму 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №1783 на суму 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №1811 на суму 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №1859 на суму 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №1890 на суму 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №291 на суму 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №335 на суму 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №435 на суму 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №525 на суму 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №613 на суму 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №750 на суму 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №1117 на суму 14.000,00 грн. (т.1.а.с.128-142), рахунками -фактур від 07.12.2009 року №СФ-1740 на суму з ПДВ 13.160,00 грн., від 08.12.2009 року №СФ-1760 на суму з ПДВ 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №СФ-1772 на суму З ПДВ 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №СФ-1782 на суму з ПДВ 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №СФ-1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №СФ-1825 на суму з ПДВ 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №СФ-1878 на суму з ПДВ 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №СВ-1910 на суму з ПДВ 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №СВ-286 на суму з ПДВ 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №СВ-332 на суму з ПДВ 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №СВ-435 на суму з ПДВ 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №СВ-498 на суму з ПДВ 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №СВ-584 на суму з ПДВ 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №СВ-721 на суму з ПДВ 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №СВ-1064 на суму з ПДВ 14.000,00 грн., від 06.07.2010 року №СВ-1654 на суму з ПДВ 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №СВ-1839 на суму з ПДВ 11.925,00 грн. (т.1,а.с.111-127), накладними від 06.07.2010 року №1816 на суму з ПДВ 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №2052 на суму з ПДВ 11.925,00 грн. (т.1.а.с.143-144).

На отримання товару за вказаним договором у ТОВ "АПО Харківцукорзбут" позивачем виписувалися довіреності на ОСОБА_3, які містяться в матеріалах справи (т.1,а.с.186-197).

Товар перевозився автомобілями КАМАЗ 5410 НОМЕР_1, МАЗ 64229 НОМЕР_2, які належать позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т.1,а.с.198-200).

Транспортування товару за вказаним договором також підтверджується товарно - транспортними накладними від 07.12.2009 року №0001738 на суму 13.160,00 грн., від 08.12.2009 року №0001750 на суму 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №0001760 на суму 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №0001770 на суму 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №0001783 на суму 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №0001811 на суму 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №0001859 на суму 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №0001890 на суму 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №0000291 на суму 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №0000335 на суму 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №000435 на суму 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №РН-525 на суму 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №РН-613 на суму 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №РН-750 на суму 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №0001117 на суму 14.000,00 грн., від 07.07.2010 року №0001860 на суму 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №РН-2052 на суму 11.925,00 грн. (т.1,а.с.201-217).

Враховуючи наведене, той факт, що ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" є виробником алкогольних напоїв, про що в матеріалах справи свідчить ліцензія (т.2.а.с.43-44), колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання у ТОВ "АПО Харківцукорзбут" товару (цукру) повністю підтверджена первинними документами, оформленими належним чином відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що також підтверджується купажними актами на виготовлення спиртних напої (т.1,а.с.218-т.2,а.с.28).

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, його контрагент - ТОВ "АПО Харківцукорзбут" зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість (т.1.а.с.108-110).

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" є акт ДПІ у Червонозавоводському районі м. Харкова від 29.04.2011 року №1777/182/34470172 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "АПО Харківцукорзбут" з питань правильності відображення даних декларації за період з 14.04.2009 року по 30.09.2010 року та протокол свідка ОСОБА_4 від 29.11.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ "АПО Харківцукорзбут" на відсутність у останнього об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та протокол допиту свідка, що наданий службовою запискою ГВПМ СДПІ ВППу м. Харкові не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у контрагента продукції сторонами не заперечується.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

При цьому колегією суддів взято до уваги, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Придбані у ТОВ "АПО Харківцукорзбут" продукція (цукор) використана позивачем в подальшому у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 вказаного Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що ТОВ "АПО Харківцукорзбут" на час проведення спірних господарських операцій зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість (т.1.а.с.108-110), тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірного договору.

Умови укладеного з позивачем договору виконані як позивачем, так і його контрагентом ТОВ "АПО Харківцукорзбут" в повному обсязі, а відтак, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень від 28.03.2012 року №0000010042 та №0000020042, що є предметом оскарження позивачем.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 р. по справі № 2а-5973/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-5973/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.