Постанова

від 18.12.2012 по справі 5006/1/10б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5006/1/10б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Панової І.Ю. суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року у справі № 5006/1/10Б/2012 господарського суду Донецької області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "КОНСУЛ 8" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВМАР ТРЕЙДІНГ" пробанкрутство, за участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.07.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСУЛ 8" (далі -ТОВ "КОНСУЛ 8") порушено провадження у справі № 5006/1/10Б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВМАР ТРЕЙДІНГ" (далі -ТОВ "ЛАВМАР ТРЕЙДІНГ") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Донецької області від 08.08.2012 року у справі № 5006/1/10Б/2012 (суддя -Гурова А.І.) ТОВ "ЛАВМАР ТРЕЙДІНГ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року у справі № 5006/1/10Б/2012 (головуючий суддя -Геза Т.Д., суддя - Кододова О.В., суддя - Мартюхіна Н.О.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Донецька) на постанову господарського суду Донецької області від 08.08.2012 року у справі № 5006/1/10Б/2012 залишено без задоволення. Постанову господарського суду Донецької області від 08.08.2012 року у справі № 5006/1/10Б/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Київському районі м. Донецька звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду 31.10.2012 року у справі № 5006/1/10Б/2012 та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 6, 9 Закону про банкрутство, ст. ст. 32, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

П. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "ЛАВМАР ТРЕЙДІНГ" ініціюючим кредитором додано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 229705, яка видана станом на 24.07.2012 року, відповідно до якої (Запис 4) до Єдиного державного реєстру внесено запис щодо відсутності юридичної особи -ТОВ "ЛАВМАР ТРЕЙДІНГ" за місцезнаходженням: 83009, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, вул. Новоросійська, буд.9.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "КОНСУЛ 8" належними доказами в розумінні ст.ст. 32 - 36 ГПК України доведено факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Крім того, при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство, необхідно дотримуватись загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, зокрема умови щодо безспірності кредиторських вимог.

Так, в ч. 8 ст. 1 Закону про банкрутство дано визначення поняттю безспірності грошових вимог, які можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом. Ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «КОНСУЛ 8» є законним держателем простого векселю серії АА № 1186033 від 25.06.2012 року, виданого ТОВ «ЛАВМАР ТРЕЙДІНГ»на суму 7000,00 грн. зі строком платежу «за пред'явленням».

02.07.2012 року вексель був пред'явлений до платежу. У зв'язку з несплатою вказаного векселю боржником, 07.07.2012 року приватним нотаріусом вчинено протест про несплату векселю та виконавчий напис № 4809 від 07.07.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, безспірність кредиторських вимог ТОВ «КОНСУЛ 8»підтверджується виконавчим написом нотаріуса № 4809, вчиненим 07.07.2012 року на підставі акту про протест про несплату простого векселю серії АА № 1186033 від 25.06.2012 року, про стягнення з ТОВ «ЛАВМАР ТРЕЙДІНГ»суми заборгованості за векселем у розмірі 7000,00 грн.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку від 09.07.2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 4809 від 07.07.2012 року.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "КОНСУЛ 8" надані суду належні та допустимі докази, що дають підстави для порушення справи про банкрутство у порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Доводи касаційної скарги ДПІ у Київському районі м. Донецька не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Зокрема, колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються до уваги посилання скаржника ДПІ у Київському районі м. Донецька на те, що господарським судом апеляційної інстанції не надано оцінку доказам у справі щодо недотримання мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання.

Так, згідно з п. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено законом.

Інше передбачено, зокрема, ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, відповідно до якої заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Провадження у даній справі було порушено саме в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка регламентує спрощену процедуру відсутнього боржника, тому дотримання заявником мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання в даному випадку не вимагається.

Крім того, доводи ДПІ у Київському районі м. Донецька про те, що постановою господарського суду про визнання боржника банкрутом порушено приписи ст. 78 Податкового кодексу України та позбавлено органи державної податкової служби права здійснити позапланову перевірку боржника, також відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки податковий орган не позбавлений права провести відповідну перевірку банкрута у ліквідаційній процедурі та за результатами такої перевірки заявити кредиторські вимоги до банкрута.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі

м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року у справі № 5006/1/10б/2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін