Постанова

від 19.12.2012 по справі 5/98-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5/98-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області, м. Суми на постанову від 13.08.2012 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5/98-10 господарського суду Сумської області за позовомРегіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області, м. Суми дотовариства з обмеженою відповідальністю "Буймерівка Сосновий Спа-Кукорт 1936", с. Буймерівка Охтирського району Сумської області пророзірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 700 грн. 00 коп. в судовому засіданні взяли участь представники:

Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській областіЯхниця І.В., довір., ТОВ "Буймерівка Сосновий Спа-Кукорт 1936"Жупинський М.А., довір., Джаін Майанка, довір., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.11.2010 року, що прийнято у справі № 5/98-10, позов Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області (далі -Позивач, Фонд) до товариства з обмеженою відповідальністю "Буймерівка Сосновий Спа-Курорт 1936" (далі -Відповідач, Товариство) про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 700 грн. 00 коп. був задоволений частково: ухвалено розірвати договір купівлі-продажу санаторію -профілакторію "Орбіта", укладений на аукціоні 22.05.2007 року між Фондом та Товариством, останнього зобов'язано повернути у власність держави в особі Фонду санаторій -профілакторій "Орбіта". Також, на Відповідача покладені судові витрати, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року рішення господарського суду Сумської області від 25.11.2010 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу санаторію -профілакторію "Орбіта" та зобов'язання Відповідача повернути у власність держави в особі Фонду цей санаторій; прийняте нове рішення, яким в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 року вказані судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до місцевого суду в іншому складі суду.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Сумської області від 13.10.2011 року (суддя - І.В. Зайцева) позов Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Буймерівка Сосновий Спа-Курорт 1936" про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 700 грн. 00 коп. був задоволений частково: вирішено розірвати договір купівлі-продажу санаторію -профілакторію "Орбіта", укладений на аукціоні 22.05.2007 року між Фондом та Товариством, останнього зобов'язано повернути у власність держави в особі Фонду санаторій -профілакторій "Орбіта". Також, на Відповідача покладені судові витрати, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Буймерівка Сосновий Спа-Курорт 1936" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2011 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Позивачу у задоволенні його вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року (головуючий суддя -Бондаренко В.П., судді: Ільїн О.В., Россолов В.В.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2011 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу санаторію -профілакторію "Орбіта" та зобов'язання Відповідача повернути у власність держави в особі Фонду цей санаторій; прийняте нове рішення, яким в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Сумській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року, а рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2011 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 128 Земельного кодексу України, ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час нового розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що Відповідачем не надані докази введення в дію проданого за спірним договором об'єкту приватизації та використання його за призначенням, чим були порушення умови вказаного договору, що є підставою для його розірвання. Також, на виконання вказівок касаційної інстанції у даній справі, перевірено та встановлено, що пропозиція щодо зміни строку виконання умов договору надійшла після встановлення Фондом вказаних фактів порушень, а Фонд проінформував про неможливість розгляду такої пропозиції. При цьому, суд врахував встановлений органами Служби безпеки України факт невиконання спірного договору, відсутність охорони проданого об'єкту та його руйнування, тобто порушення істотних умов спірної угоди. Відхиляючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції вказав про їх безпідставність, оскільки вони застосовуються за порушення, за які відповідальність умовами згаданого договору не передбачена.

Скасовуючи вказане рішення, апеляційний суд зазначив, що умови спірного договору не конкретизують дій щодо введення проданого об'єкту в дію, не містять умов, за яких цей договір може бути розірваний, а Відповідач вчиняв дії щодо оформлення земельної ділянки під придбаним об'єктом, тільки після чого у нього виникає право володіння майном на цій ділянці. Також, апеляційний суд зазначив, що об'єкт за спірною угодою був придбаний у технічно непридатному стані, а іноземний інвестор за договором про сумісну діяльність зобов'язувався фінансувати реконструкцію цього об'єкту. Звернення ж із пропозицією про укладення додаткової угоди та продовження строків виконання умов спірної угоди доводить вчинення Відповідачем дій, направлених на виконання цього договору. Крім цього, суд встановив, що об'єкт продажу є завершеним будівництвом, введений в експлуатацію, зареєстрований в органах БТІ та не потребує додаткового введення в експлуатацію, вимоги Позивача порушують право приватної власності, а факт відповідності інтересам держави повернення проданого об'єкту від Відповідача не доведений.

Заперечуючи висновки апеляційного суду, скаржник зазначив, що Відповідач не довів належне виконання ним спірного договору, при укладенні якого розраховувалось на його функціонування та роботу із наданням послуг населенню. Зміни ж щодо строку дії договору були запропоновані після закінчення строку дії цього договору та встановлення факту порушення його умов, а оформлення земельної ділянки під придбаним об'єктом почалось після закінчення дії договору, коли виник спір.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених судами обставин справи та з неналежним тлумаченням норм законодавства.

Так, виходячи з приписів ст. 526 Цивільного кодексу України (загальні умови виконання зобов'язання -відповідно до умов договору тощо) та приписів ст. 627 цього ж кодексу (щодо свободи договору, у тому числі при визначенні сторонами його умов) у разі погодження сторонами умов цього договору, останній має виконуватись сторонами належним чином відповідно до тих умов, які були сторонами цього договору погоджені.

В пункті 7.4 укладеного сторонами у справі спірного договору купівлі-продажу сторони погодили таку підставу для його розірвання, як неприйняття покупцем -Відповідачем, в установлений строк об'єкту приватизації.

Між тим, Позивачем не зазначено та судами не встановлено обставини щодо неприйняття Товариством придбаного ним за спірною угодою об'єкту. При цьому, як було встановлено судами і при попередньому розгляді, і при новому розгляді даної справи, Відповідач повністю сплатив вартість придбаного за згаданим договором об'єкту, що також відображено в складеному працівниками Фонду протоколі № 1 від 23.09.2010 року засідання робочої групи щодо правового супроводження процесу приватизації та контролю за виконанням покупцями умов договорів купівлі-продажу державного майна (т. 1 а.с. 7), а також в актах поточної перевірки виконання умов спірної угоди.

Що ж до виконання Товариством інших умов спірного договору, відповідальність за невиконання яких визначена, зокрема в п. 7.8 та п. 12.2 договору у вигляді його розірвання на вимогу Фонду за рішенням суду, касаційний суд звертає увагу на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в розділі 5 спірної угоди у якості одного із обов'язків покупця -Відповідача, визначено протягом 3-х років ввести в дію об'єкт приватизації.

Між тим, як правильно зазначив апеляційний суд в оскаржуваній постанові, чинне законодавство не містить такої категорії як "введення в дію".

Натомість, виходячи з приписів ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" законодавець визначив таку правову категорію, як прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в залежності від категорії складності, що здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації або на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації . Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановив апеляційний суд, придбаний за спірним договором санаторій-профілакторій "Орбіта" є об'єктом, завершеним будівництвом, введеним в експлуатацію з реєстрацією його в органах бюро технічної інвентаризації.

У зв'язку із викладеним апеляційний суд дійшов правомірного висновку про те, що вказаний об'єкт додаткового або повторного введення його власником в дію (експлуатацію), про що зазначає Фонд, не потребує. При цьому Фонд не обґрунтовує у позові та подальших поясненнях, яка правова норма малася на увазі в категорії "введення в дію".

Також, слід звернути увагу на те, як наголошував Фонд при попередньому та новому розгляді справи, а також суд першої інстанції під час нового розгляду справи, під час передачі Фондом до Товариства об'єкту продажу заперечень щодо стану цього об'єкту не було заявлено. А тому твердження про неможливість експлуатації вказаного об'єкту та необхідності введення його в дію (в експлуатацію) за наявності згаданої державної реєстрації, є недоречними.

При цьому, стосовно виконання Товариством цієї частини спірного договору звертає увагу на те, як вказав апеляційний суд з посиланням на докази у справі, умови в розділі 5 спірної угоди передбачають введення в дію об'єкту приватизації протягом 3-х років. Тобто, відповідно до вказаної умови покупець мав право ввести "в дію" вказаний об'єкт не через три роки, а протягом вже першого або другого року дії спірної угоди.

Протягом дії спірного договору Фонд проводив поточну перевірку виконання Товариством цієї угоди у 2008-2010 роках (тобто протягом першого, другого та третього років дії оспорюваної угоди), про що складались відповідні акти перевірки (т. 3 а.с. 5-7 тощо) та ним не було встановлено порушень умов спірного договору з боку Відповідача.

Окрім викладеного касаційний суд погоджується із висновками апеляційного суду стосовно того, що оформлення Товариством права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, придбаним за спірною угодою відповідає умовам цієї угоди -п. 5, та свідчить про її виконання покупцем -Товариством.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, виходячи з приписів ст. 1 ГПК України, що Фонд, звертаючись із позовними вимогами у даній справі, не довів, що у даній справі порушуються або оспорюються права держави, інтереси якої він представляє з питань приватизації, оскільки, як вже було зазначено вище, об'єкт за договором був переданий, а його вартість сплачена в повному обсязі.

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції погоджується із висновками обох судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог щодо застосування до Відповідача заявлених Фондом у даній справі до стягнення штрафних санкцій.

Таким чином, є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та скасування протилежного рішення суду першої інстанції.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області не спростовують висновків апеляційного суду, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 331, 526, 627, 651 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 р. у справі № 5/98-10 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 20.12.2012 року.