Постанова

від 15.01.2009 по справі 56/202-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

56/202-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2009 р.                                                           Справа № 56/202-08  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Бондаренка В.П., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача –Чурсіної В.В., довіреність № 2 від 08 січня 2009 року,

відповідача –Камінського О.І., довіреність № 112 від 23 січня 2007 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні  Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2879Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня  2008 року у справі №56/202-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків–Капітал»,             м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства «Вовчанський олійноекстракційний завод», м. Харків

про стягнення 139088,13 грн.,

встановила:

      Рішенням господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2008 року у справі № 56/202-08  (суддя Жельне С.Ч.) позивачу відмовлено в задоволенні позову.  

Позивач не погодився з рішенням місцевого господарського суду та звернувся до  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2008 року та прийняти нове рішення про стягнення з ВАТ “Вовчанський олійноекстракційний завод” збитків в розмірі 118622 грн. 72 коп., мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що згідно договору купівлі-продажу від 1 серпня 2005 року позивач передав у власність відповідачу «Вовчанську нафтобазу», яка розташована в м. Вовчанськ по вул. Привокзальна, 8. Вважає, що з моменту купівлі-продажу нерухомого майна у відповідача виникло право користування земельною ділянкою. Відповідач, який фактично користувався земельною ділянкою, зобов'язаний здійснювати відповідні платежі за землю у вигляді податку на землю чи орендної плати за увесь час користування земельною ділянкою. Обов'язок відповідача здійснювати платежі за користування чужою земельною ділянкою передбачений частинами  3, 4 статті 415 Цивільного кодексу України, положення яких судом не було застосовано.  Позивач вважає, що сплачені ним за період з серпня 2005 року по 17 квітня 2006 року 118622, 78 грн. орендної плати за землю, якою він не користувався,  є його збитками. Оскільки відповідач протиправно  користувався земельною ділянкою, то повинен  відшкодувати збитки, яких зазначив позивач.  Крім того, вказує на те, що мало місце самовільне зайняття відповідачем  земельної ділянки, що є також підставою для відшкодування збитків.

Відповідач надав  відзив на апеляційну скаргу,  в якому зазначив, що вважає її необґрунтованою, посилаючись  на те, що обов'язок позивача сплачувати орендну плату припиняється з моменту розірвання  договору оренди землі, а не з часу укладення з відповідачем договору купівлі-продажу частини нерухомого майна «Вовчанської нафтобази», який посвідчений нотаріусом 01 серпня 2005 року. Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості позивач прийняв зобов'язання відмовитися від частини орендованої земельної ділянки та розірвати договір оренди землі, але фактично договір оренди землі припинив свою дію лише 28 березня 2007 року. Вважає рішення суду першої інстанції  законним та обґрунтованим та просить залишити  його без змін.

Перевіривши повноту встановлення  судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників  позивача та відповідача,  колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що  01 серпня 2005 року між позивачем та відповідачем   укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким у власність до відповідача (покупця) від позивача (продавця)  перейшло  нерухоме майно «Вовчанської нафтобази»,  а саме: виробничо-побутовий комплекс літ. А1-1, А2-1,А3-1 площею 446,8 кв.м., склад літ. В, сарай літ. Б, убиральня літ. У,  насосна літ. Д, що знаходяться за адресою: Харківська область,  м. Вовчанськ,  вул. Привокзальна,8.

Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, знаходилась у користуванні позивача відповідно до договору оренди землі від 29 липня 2005 року, укладеного між  Вовчанською міською радою Харківської області (орендодавець)  та позивачем (орендар).

Рішенням Вовчанської міської ради Харківської області ХХVIII сесії IV скликання за № 1280 від 21 жовтня 2005 року припинено право користування ТОВ «Харків-Капітал»на частину земельної ділянки площею 1,3994 га, розташованої в м. Вовчанськ по вул. Привокзальна,8.  

          21 березня 2007 року позивач (орендар) та Вовчанська міська рада Харківської області (орендодавець)  уклали  угоду про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання за згодою сторін у зв'язку з переходом права власності на частину  цілісного майнового комплексу нафтобази, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 1,3994 га, згідно договору купівлі-продажу № 3255 від 01.08.2005 року та додаткового договору № 1 від 01.08.2005 року та зобов'язано орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку.   

Згідно п. 2 цієї угоди надлишково сплачені кошти, що були перераховані орендарем за оренду земельної ділянки під нафтобазою,  зараховуються в рахунок майбутніх платежів користування землею в період з 17.04.2006 р. по 21.03.2007 р..  

Рішенням Вовчанської міської ради Харківської області від 21.10.2005 року № 1281 ХХVIII сесії IV скликання  ЗАТ «Вовчанський ОЕЗ»надано згоду на передачу в оренду земельної ділянки площею 1,3994 га для обслуговування будівель і споруд підприємства, розташованих в м. Вовчанськ по вул. Привокзальна, 8.

          21 березня 2006 року між Вовчанською міською радою Харківської області (орендодавець) та відповідачем  (орендар) укладено договір оренди землі, за яким   відповідач отримав у строкове (строком на 49 років) платне користування для обслуговування промислових об'єктів земельну ділянку  площею 1,3994 га, яка розташована за зазначеною адресою.

Змістом статті 124 Земельного кодексу України , якою регламентується порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає у відповідний орган  виконавчої влади чи місцевого самоврядування заяву у порядку, визначеному статтями 118, 123 цього Кодексу.  Тобто волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.

При цьому частиною першою вказаної норми встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією із яких є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою  у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається із пункту 1.3  договору купівлі-продажу нерухомого майна від 1 серпня 2005 року, укладеного між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець),  нерухоме майно «Вовчанської нафтобази»розташоване на земельній ділянці Вовчанської міської ради Харківської області. Продавець  приймав на себе зобов'язання  протягом 7 діб відмовитися від права землекористування на умовах оренди земельної ділянки під об'єктом нерухомості, що є предметом цього договору,  на користь покупця .

Разом з тим,  лише 21 березня 2007 року позивач уклав  угоду про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання за згодою сторін з Вовчанською міською радою Харківської області.

Таким чином, до цього часу позивач був орендарем спірної земельної ділянки і відповідно до умов договору оренди землі від 29 березня 2005 року, укладеного між позивачем та Вовчанською міською радою Харківської області ,  користувався визначеними у ньому правами та виконував обов'язки, в тому числі і щодо сплати орендної плати за землю.

Слід зазначити, що умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна  «Вовчанської нафтобази»,  укладеного між позивачем та відповідачем  01 серпня 2005 року, не передбачено стягнення суми за користування земельною ділянкою.

Однією із підстав для стягнення шкоди позивач посилається на недоговірні зобов'язання, а саме на статтю 1166 Цивільного кодексу  України.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну  фізичній або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається із матеріалів справи,   реконструкція колишньої нафтобази під склад для зберігання соняшникової олії з будівництвом прохідної для ЗАТ «Вовчанський ОЕЗ»закінчена  20 жовтня 2006 року, про що складено Акт Державної приймальної комісії про  прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Із наявних в матеріалах справи листів, в тому числі направлених  і на адресу позивача, вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача про невиконання ним домовленості по проведенню реконструкції  АЗС, належної позивачу, що розташована в м.Вовчанськ по вул.. Привокзальна, 8.

При вирішенні вимог про стягнення шкоди на підставі вищезазначених правових норм необхідним є встановлення : 1) шкоди; 2) протиправної поведінки винної особи; 3) причинного зв'язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою винної особи; 4) вина.

Як уже було зазначено, договір оренди земельної ділянки між позивачем та Вовчанською міською радою Харківської області припинив свою дію 21 березня 2007 року.  

Сплата орендної плати позивачем на користь орендодавця –Вовчанської міської ради Харківської області, в період з серпня 2005 року по квітень 2006 року, з якою позивач перебував у договірних відносинах на підставі договору оренди землі від 29 липня 2005 року, не дає підстав вважати, що відповідач є винним у здійсненні позивачем таких платежів.    

Твердження позивача про те, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, а тому збитки відшкодовуються у відповідності до ст..ст. 211, 212 Земельного кодексу України, ст..ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідач відповідно до договору купівлі-продажу набув права власності  на нерухоме майно, яке розташоване в м. Вовчанськ по вул. Привокзальна, 8.

Згідно частини 2 статті  377 Цивільного кодексу України, якщо житловий будинок або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчудження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.  

Статтею 415 ЦК України передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю чи споруду право власності на земельну ділянку або її частину  може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. При відчудженні будівель та споруд, які розташовані на орендований земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.  

Відповідно до чинного законодавства право користування земельною ділянкою повинно бути оформлене у встановленому законом порядку  і про перехід цього права можна стверджувати тільки після відповідної державної реєстрації цього права. У період, за який позивач просить стягнути збитки, землекористувачем був саме позивач.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач самовільним зайняттям земельної ділянки спричинив позивачеві збитки, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені в статті 156 Земельного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 157 Земельного кодексу України порядок визначення та від8шкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»передбачено, що самовільне зайняття земельних ділянок –будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до п.4.2 Наказу «Про затвердження порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням  та охороною земель»№ 312 від 12.12.2003 року  при проведенні перевірки державний інспектор:  встановлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкту нерухомості вживає заходів для з'ясування особи  фактичного власника чи користувача; встановлює правомірність використання  земельних ділянок іншими землекористувачами; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою; перевіряє  дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

У п. 5.4 цього Наказу зазначено , що при складанні акту перевірки державний інспектор в акті перевірки повинен зазначити місце  розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується.

Надані позивачем докази не можуть бути підставою для задоволення позову,  оскільки вони не відповідають   вимогам, викладеним в Наказі «Про затвердження порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням  та охороною земель» № 312 від 12.12.2003 року.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Харківської  області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області  від 21 жовтня 2008 року у  справі № 56/202-08 відсутні; апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102,  п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,   колегія суддів

                                                  постановила:

   Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

   Рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2008 року  у справі № 59/202-08 залишити без змін.

         Головуючий  суддя                                       Бондаренко В.П.

                                 суддя                                      Камишева Л.М.      

                                 суддя                                      Лакіза В.В.

     Повний текст постанови підписано 14 січня 2009 року.