Рішення

від 21.12.2012 по справі 710/1774/12

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1774/12

Провадження № 2/710/2176/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2012 м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої -судді Василиха Ж.В.,

при секретарях -Кисилиця Є.М., Кучера Г.М.,

Дичка О.І.,

з участю позивачки за первісним

позовом -ОСОБА_2,

представника позивачки за первісним

позовом -ОСОБА_3,

представника відповідачки за зустрічним

позовом -ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за зміненим первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Свалявської міської ради Закарпатської області, міськрайонного управління Держкомзему у м. Свалява і Свалявському районі про визнання права власності на земельну ділянку, зобов"язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 437000, виданого 22 липня 2009 року ОСОБА_5 та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, у якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 80,5 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1, яка зайнята будівлею під літ. "А" та необхідна для обслуговування даної споруди та зобов"язати Свалявську міську раду та міськрайонне управління Держкомзему у місті Свалява і Свалявському районі видати їй Державний акт на право власності на дану земельну ділянку. Мотивує позов тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_5, набула права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме прохідну під літ. "А" площею 41,0 кв. м. Дане нерухоме майно 21 липня 2008 року зареєстроване на її ім"я в комунальному унітарному підприємстві "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації". Посилаючись на ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та п. 3.25 Державних будівельних норм "Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування № 44 від 17.04.1992 року просить позов задовольнити, оскільки до неї й перейшло право власності на земельну ділянку, яка зайнята будівлею площею 56,8 м. кв. і на земельну ділянку, яка необхідна для її обслуговування площею 23,7 м. кв. Під час розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги і також просила визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 437000, виданий ОСОБА_5 22 липня 2009 року Свалявською міською радою і відділом Держкомзему у м. Свалява.

ОСОБА_5 подала зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_6, у якому просить визнати договір купівлі-продажу від 29 квітня 2008 року нежитлової будівлі недійсним. Мотивує його тим, що за вказаним договором ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме прохідну під літ. "А" площею 41,0 кв. м. Укладений договір є фіктивним, так як вчинений без наміру створення певних правових наслідків. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно вона є власником цілісного майнового комплексу загальною площею 264,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1. За договором купівлі-продажу від 17.03.2008 року вона придбала у Свалявської міської ради земельну ділянку площею 0,0930 га з метою обслуговування цього майнового комплексу. ОСОБА_2 працювала бухгалтером та вела її звітність як приватного підприємця. До спірного приміщення будь-якого відношення не має, договір на постачання електроенергії на вказаний об"єкт на своє ім"я не переоформляла, за використану електроенергію та інші послуги не платила та оскільки фактично нежитлова будівля як до укладення договору купівлі-продажу так і після його продажу перебуває у її володінні, використовує його за призначенням, тому просила визнати недійсним у зв"язку з фіктивністю на підставі ст. 234 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 29 квітня 2008 року та посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_6

У судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 первісний позов підтримали повністю, просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, у зустрічному позові просили відмовити, оскільки такий є безпідставним та поданий з пропуском позовної давності.

Представник відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні первісний позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_5 спірну земельну ділянку купила від Свалявської міської ради для обслуговування нежитлової будівлі, у зв"язку з чим понесла витрати, а тому просить у первісному позові відмовити, а зустрічний -задовольнити.

Представник міськрайонного управління дежкомзему у м. Свалява і Свалявському районі Закарпатської області ОСОБА_7 подав заяву, в якій просить справу проводити без його участі.

Представник Свалявської міської ради у судове засідання не з"явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, а тому суд розглядає справу у його відсутності.

Приватний нотаріус ОСОБА_6 у судове засідання також не з"явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, зустрічний позов не визнає.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 17 березня 2008 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_5 купила від Свалявської міської ради земельну ділянку площею 0,1791 гектарів відповідно до плану земельної ділянки, розміщеної на землях, що знаходиться у віданні Свалявської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області з метою обслуговування складських приміщень. Кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0861 га 2124010100:01:032:0005. Кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0930 га 2124010100:01:032:0006. 22 липня 2009 року ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0930 га, розташованої в АДРЕСА_1 Закарпатської області для підприємницької діяльності (обслуговування складських приміщень), кадастровий номер земельної ділянки 2124010100:01:032:0006.

Як вбачається з п. 3.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, з моменту укладення цього договору і до моменту відведення земельної ділянки в натурі покупець зобов"язався не продавати повністю або по частинах нерухоме майно, що належить йому на праві власності і розміщене на даній земельній ділянці.

Також встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявского районного нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № 2849, ОСОБА_2 купила від ОСОБА_5 нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, а саме: прохідну під літ "А" площею 41,0 кв. метрів, що складає 15/100 частин майна та 21 липня 2008 року зареєструвала у КУП "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" право власності на вказану нежитлову будівлю.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до абзацу третього частини другої ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 125, частиною першою статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Клопотання на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку в зв»язку з її купівлею відповідачкою по первісному позову було подано 07 травня 2008 року (а.с. 102), після продажу розташованого на ній прохідній під літ "А" площею 41,0 кв. м. Для отримання державного акта на земельну ділянку вона надала договір купівлі-продажу земельної ділянки та дублікат документа про право власності на нежитлову будівлю з часткою 1/1 (а.с. 106).

Державний акт видано відповідачці за первісним позовом 22 липня 2009 року, цільове призначення ділянки для підприємницької діяльності (обслуговування складських приміщень).

Наведене свідчить, що на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна (29 квітня 2008 року) із позивачкою ОСОБА_5 у встановленому законом порядку державний акт на право власності на земельну ділянку не отримала, тобто не набула права власності на неї, тому відповідно до ст. 120 ЗК України укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та його нотаріальне посвідчення було неможливим, а тому позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 29 квітня 2008 року перехід права власності на земельну ділянку сторонами не обумовлювався.

Оскільки можливість отримання особою державного акта на право власності на земельну ділянку, на якій розміщений об"єкт нерухомості (його частина), що належить на праві власності іншій особі, законодавством не передбачена та враховуючи те, що на час подання заяви про видачу державного акту та отримання державного акту на земельну ділянку ОСОБА_5 вже відчужила частину нежитлової будівлі, яка розміщена на цій земельній ділянці, то державний акт видано їй незаконно, а тому такий підлягає скасуванню.

Позовна вимога щодо зобов"язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку до задоволення не підлягає, оскільки питання видачі державних актів на право власності на земельну ділянку відноситься до структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, а тому суд не може перебирати на себе функції цього державного органу та виходити за межі своєї компетенції.

Що стосується зустрічного позову, то суд приходить до такого.

За змістом ст. 655 ч. 1 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В п. 8 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 квітня 2008 року сторони за договором засвідчили, що у тексті цього договору зафіксовано всі істотні умови, що стосуються відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року роз»яснив, що в разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 після укладання договору купівлі-продажу 21 липня 2008 року здійснила реєстрацію за нею права власності на спірну частину нежитлової будівлі, 01 березня 2010 року передала таку в оренду ПП ОСОБА_8 (а. с. 75).

Доводи представника відповідачки за первісним позовом про те, що ОСОБА_2 не сплачує комунальні послуги по утриманню спірної частини нежитлової будівлі не може свідчити про те, що не відбулася передача спірного майна і, що учасники правочину не мали наміру створити юридичні наслідки.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі").

Оскільки права позивачки за зустрічним позовом не порушені, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову по суті, так як підстав для застосування строку позовної давності в даному випадку немає.

Розподіл судових витрат вирішується відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Змінений первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Свалявської міської ради Закарпатської області, міськрайонного управління Держкомзему у м. Свалява і Свалявському районі про визнання права власності на земельну ділянку, зобов"язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 437000, виданого 22 липня 2009 року ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Скасувати державний акт серії ЯЕ № 437000 від 22 липня 2009 року на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, виданий ОСОБА_5.

В решті зміненого первісного позову -відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 53 (п"ятдесят три) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 101 (сто один) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: Василиха Ж.В.