Рішення

від 09.07.2012 по справі 2-2261/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №2/808/87/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Голубятникової І.А.,

за участю представника

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортна компанія «Хортиця», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортна компанія «Хортиця», Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 1 жовтня 2010 року, о 15 годині 50 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Фольксваген LT», державний номер НОМЕР_1, рухаючись на перехресті вулиць пр. Леніна -вул. Червоногвардійська м. Запоріжжя, не впевнився в безпеці руху, виїхав на червоний сигнал світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем «Хюндай», державний номер НОМЕР_2 під його керуванням. Внаслідок зіткнення автомобілі були технічно пошкоджені.

На момент скоєння ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди, останній перебував у трудових вдносинах з ТОВ АК «Хортиця».

26 квітня 2011 року Запорізьким районним судом Запорізької області за справою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 винесена постанова, згідно якої відносно ОСОБА_3 провадження по справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди №8 від 18 лютого 2011 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди складає 68210 гривень 76 копійок, з них: вартіст відновлювального ремонту -62590,08 грн.; втрата товарної вартості -5620,68 грн. Також за проведення автотоварознавчого дослідження ним було витрачено 560,00 грн., за послуги евакуатора сплачено -300,00 грн.

Також, крім матеріальних збитків, позивач вважає, що відповідач завдав йому і моральну шкоду, яка полягає у тому, що він зазнав душевного стресу у зв'язку із пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП; за відсутності автомобіля було порушено його звичний устрій життя. Крім того, внаслідок ДТП йому завдано моральну шкоду і небажанням відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду, через що поніс певні моральні страждання, які оцінює у 3500,00 гивень.

На підставі полісу № ВЕ/3723950 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТОВ Автотранспортна компанія «Хортиця»та АТ «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Запорізької філії, а тому цивільна відповідальність ТОВ АК «Хортиця»перед третіми особами була застрахована.

Посилаючись на вимоги ст. 999 ЦК України та ст.ст. 3, 12, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає, що АТ «УПСК»повинно відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 24990,00 грн., але остання відмовляється в добровільному порядку здійснити відшкодування.

На підставі викладеного, просить суд стягнути: з ТОВ АК «Хортиця»на його користь матеріальну шкоду в розмірі 44080,76 грн. та моральну шкоду в розмірі 3500,00 грн.; з АТ «Українська пожежно-страхова компанія»на його користь несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 24992,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 3500,00 грн.; стягнути з ТОВ АК «Хортиця»та АТ «Українська пожежно-страхова компанія»на його користь судові витрати по справі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 11 листопада 2011 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ АК «Хортиця», АТ «УПСК», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4. -власника транспортного засобу «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 09 липня 2012 року прийнята відмова ОСОБА_2 від позовних вимог до АТ «УПСК»про відшкодування матеріальної шкоди, причинених внаслідок ДТП. Закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «УПСК»про відшкодування матеріальної шкоди, причинених внаслідок ДТП та продовжений розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ АК «Хортиця», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути: з ТОВ АК «Хортиця» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 44080 ,76грн., моральну шкоду в розмірі 3500,00 грн., судові витрати на загальну суму 1546,60 грн..

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні свої уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі та з урахуванням систематичних неявок представника ТОВ АК «Хортиця»у судові засідання надав згоду на розгляд справи в заочному порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя та з урахуванням систематичних неявок представника ТОВ АК «Хортиця»у судові засідання підтримав згоду свого довірителя на розгляд справи в заочному порядку.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідлмив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи за його відсутності до суду не надходило.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечував, посилаючись на те, що згідно постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 26.04.2011 року його провина у скоєнні ДТП не встановлена, провадження у адміністративній справі закрито, а за висновком експерта встановити його винність не можливо. Вважає, що у скоєнні ДТП винен сам позивач, оскільки він здійснював рух у відповідності до правил дорожнього руху, а позивач їх порушив. На підставі викладеного, просив суд у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з"явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи за її відсутності до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, взявши до уваги думки позивача та його представника, третьої особи ОСОБА_3, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, взявши до уваги особисті пояснення позивача та його представника, третьої особи ОСОБА_3, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 01 жовтня 2010 року, приблизно о 15 годині 50 хвилин, на перехресті пр. Леніна/вул. Червоногвардійській в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та «Хюндай»д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 В результаті зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження, потерпілих немає.

Власником транспортного засобу «Хюндай»д/н НОМЕР_2, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АРС НОМЕР_8, виданого 06.02.2009 року Запорізьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Запорізькій області є ОСОБА_2 (т. № 1, а.с. 28)

Власником транспортного засобу «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1, яким 01 жовтня 2010 року керував ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АРС НОМЕР_9, виданого 30.08.2007 року РЕВ МРВ ДАІ № 1,2 при УМВС України в Запорізькій області є ОСОБА_4 (т. № 1, а.с. 115)

Відповідно до договору найму (оренди) автомобіля, укладеного 10 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ПП «Мале підприємство транспорту»в особі директора Тимченка І.М., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, наймодавець ОСОБА_4 передала, а наймач -ПП «МПТ»одержало у тимчасове платне користування транспортний засіб «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1 терміном на 5 років, тобто до 10 лютого 2015 року. (т. № 1, а.с. 74)

11 лютого 2010 року між ПП «МПТ»в особі директора Тимченка І.В. та ТОВ «Автотранспортна компанія «Хортиця»в особі директора Роденко О.О. було укладено договір оренди транспортного засобу «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1 терміном на 5 років, тобто до 10 лютого 2015 року. (т. № 1, а.с. 73)

На момент скоєння ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди, останній перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автотранспортна компанія «Хортиця»на посаді водія, що встановлено постановою суду у справі про адміністративне правопорушення і не оспорюється стороною відповідача та 3-ю особою.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 26 квітня 2011 року відносно ОСОБА_3 провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності.. (т. 1, а.с. 7)

Данні про те, що будь-хто з учасників процесу оскаржував вищезазначену постанову суду у відповідності до КпАП України в матеріалах справи відсутні.

В судовому засідання у якості свідка ДТП був допитаний ОСОБА_10, який пояснив, що 1 жовтня 2011 року, приблизно о 15 годині він, керуючи автомобілем «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_3 рухався по вул. Червоногвардійська в напрямку СБУ, вулиці Гоголя в районі магазина «Інтрейд» м. Запоріжжя. На перехресті пр. Леніна -Червоногвардійська по вул. Червоногвардійська для нього загорівся червоний сигнал світлофора і він зупинив свій автомобіль в крайній лівій смузі. В цей час для транспорту, що рухався по пр. Леніна горів зелений сигнал світлофора. ОСОБА_10 побачив, що на перехресті вулиць пр. Леніна -Червоногвардійська з проспекту Леніна автомобіль «Хюндай», що рухався в напрямок вул. Анголенко в лівій крайній смузі, став виконувати маневр повороту наліво. Під час виконання маневру автомобіль «Хюндай»зупинився, надавши перевагу транспорту, що рухався по пр. Леніна в зустрічному напрямку в напрямок порту ім. Леніна. При цьому, автомобіль «Хюндай»знаходився спереду і справа від автомобіля «Kia Cerato». В цей час по вул. Червоногвардійська загорівся зелений сигнал світлофора, по пр. Леніна загорівся червоний сигнал світлофора. Транспортні засоби, що рухались по пр. Леніна в напрямок вул. Анголенко зупинились на перехресті вулиць пр. Леніна -Червоногвардійська, були зайняті автомобілями всі смуги руху. Транспортні засоби, що рухались по пр. Леніна в напрямок порту ім. Леніна також зупинились на перехресті вулиць пр. Леніна -Червоногвардійська, при цьому були зайняті автомобілями всі смуги руху, окрім крайньої правої. Автомобіль «Хюндай»поновив рух, закінчуючи маневр повороту, в цей момент по правій крайній смузі руху, на заборонений червоний сигнал світлофора в напрямку порту Леніна рухався мікроавтобус «Фольксваген» і передньою частиною зіткнувся на перехресті з правою боковою частиною автомобіля «Хюндай».

В судовому засідання у якості свідка ДТП була допитана ОСОБА_11, яка пояснила, що 1 жовтня 2011 року, приблизно о 15 годині вона, керуючи автомобілем «Ніссан», державний номер НОМЕР_10 рухалась по вул. пр. Леніна в напрямку порту ім. Леніна м. Запоріжжя в середній смузі руху. На перехресті вулиць пр. Леніна -Червоногвардійська вона зупинила керований нею автомобіль на червоний сигнал світлофора. В крайній лівій смузі також зупинився легковий автомобіль на червоний сигнал світлофора. В цей момент вона побачила, що по правій крайній смузі руху, на заборонений червоний сигнал світлофора в напрямку порту ім. Леніна рухається мікроавтобус «маршрутне таксі», і зіткнувся на перехресті з легковим автомобілем, як вона потім з'ясувала під керуванням ОСОБА_2, що виконував лівий поворот з проспекту Леніна. Швидкість мікроавтобусу «маршрутного таксі»складала 50 км./годину.

В судовому засідання у якості свідка ДТП був допитаний ОСОБА_12, який пояснив, що 1 жовтня 2011 року, приблизно о 15 годині він, керуючи автомобілем «Рено Меган», державний номер НОМЕР_6 рухався по пр. Леніна в напрямку порту ім. Леніна м. Запоріжжя в крайній лівій смузі. На перехресті вулиць пр. Леніна -Червоногвардійська він зупинив керований ним автомобіль на червоний сигнал світлофора. В середній смузі справа також зупинився легковий автомобіль на червоний сигнал світлофора. В цей момент він побачив, що по правій крайній смузі руху, на заборонений червоний сигнал світлофора в напрямку порту Леніна рухається мікроавтобус «маршрутне таксі», і зіткнувся на перехресті з легковим автомобілем «Хюндай», як він потім з'ясував під керуванням ОСОБА_2, який перетинаючи проспект Леніна рухався в напрямок вулиці Червоногвардійська. Швидкість мікроавтобусу «маршрутного таксі»складала 50 км./годину.

В судовому засідання у якості свідка ДТП була допитана ОСОБА_13, яка пояснила, що 1 жовтня 2011 року, приблизно о 15 годині вона, в якості пасажира автомобіля «Рено Меган», державний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_12 рухалась по вул. пр. Леніна в напрямку порту ім. Леніна в крайній лівій смузі. На перехресті вулиць пр. Леніна -Червоногвардійська ОСОБА_12 зупинив керований ним автомобіль на червоний сигнал світлофора. В середній смузі справа також зупинився легковий автомобіль на червоний сигнал світлофора. В цей момент вона побачила, що по правій крайній смузі руху, на заборонений червоний сигнал світлофора в напрямку порту Леніна рухається мікроавтобус «маршрутне таксі», і зіткнувся на перехресті з правою частиною легкового автомобіля, як вона потім з'ясувала під керуванням ОСОБА_2, який перетинаючи проспект Леніна рухався в напрямок вулиці Червоногвардійська.

В судовому засідання у якості свідка ДТП була допитана ОСОБА_14, яка пояснила, що 1 жовтня 2011 року, приблизно о 15 годині вона, в якості пасажира маршрутного таксі «Фольксваген LT», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, знаходилася у салоні на 2-му сидінні біля правого вікна». Під час руху відчула сильний удар. Безпосередньо самого ДТП не бачила, сильно ударилась обличчям, їй було вибито зуби.

У зв'язку з тим, що постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 26 квітня 2011 року не була встановлена провина особи, яка була учасником дорожньо-транспортної пригоди, то суд для повного та всебічного розгляду справи ухвалою від 24 лютого 2012 року призначив у справі додаткову судово-автотехнічну експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання: 1) Як, з технічної точки зору, повинен був діяти водій автомобіля «Фольксваген LT», державний номер НОМЕР_7 ОСОБА_3? 2) Як, з технічної точки зору, повинен був діяти водій автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 3) Дії кого з учасників пригоди не відповідають вимогам ПДР України, саме яким? 4) Чиї дії учасників пригоди, що не відповідають вимогам ПДР України, знаходяться у причинному зв'язку з ДТП?.(т. № 1, а.с. 237-242)

Згідно описової частини висновку експерта № 164/12 від 27 травня 2012 року, дослідження проводилося за двома варіантами: 1-й варіант - автобус «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1 виїжджає на перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора (за поясненнями водія ОСОБА_3); 2-й варіант - автобус «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1 виїжджає на перехрестя на заборонений сигнал світлофора (червоний -за поясненнями водія ОСОБА_2 та свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13)

По 1-му питанню , експерт у висновку № 164/12 від 27 травня 2012 року зазначив, що за поясненнями свідка ОСОБА_14 встановити як повинен був діяти водій автобуса «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1 з технічної точки зору, не надається можливим внаслідок не інформативності свідка, оскільки вона безпосередньо самого ДТП не бачила. По першому варіанту дослідження встановлено, що водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3в, 12.3 ПДР України. По другому варіанту дослідження встановлено, що водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3е, 8.10, 16.3 ПДР України.

По 2-му питанню , експерт у висновку № 164/12 від 27 травня 2012 року зазначив, що за поясненнями свідка ОСОБА_14 встановити як повинен був діяти водій автомобіля «Хюндай»д/н НОМЕР_2 з технічної точки зору, не надається можливим внаслідок не інформативності свідка, оскільки вона безпосередньо самого ДТП не бачила. По першому варіанту дослідження встановлено, що водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3е, 8.10, 16.3 ПДР України. По другому варіанту дослідження встановлено, що водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.3 ПДР України.

По 3-му та 4-му питанням , експерт у висновку № 164/12 від 27 травня 2012 року зазначив, що за поясненнями свідка ОСОБА_14 оцінити дії водіїв автомобіля «Хюндай»д/н НОМЕР_2 та автобуса «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1, відповідно ОСОБА_2, та ОСОБА_3, з технічної точки зору, не надається можливим внаслідок не інформативності свідка, оскільки вона безпосередньо самого ДТП не бачила. По першому варіанту дослідження встановлено, що встановити невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п. 12.3 ПДР України та чи перебуває це в причинному зв'язку з подією транспортної пригоди, з технічної точки зору не надається можливості через відсутність необхідних для дослідження вихідних даних. В діях водія ОСОБА_2 є невідповідність вимогам п. 8.7.3е ПДР України, невиконання якого, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП. Крім того, в діях водія ОСОБА_2 є невідповідність вимогам п. 8.10, 16.3 ПДР України, що, з технічної точки зору, не перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП. По другому варіанту дослідження встановлено, що в діях водія ОСОБА_3 є невідповідність вимогам п. 8.7.3е ПДР України, що, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП. Крім цього, в діях водія ОСОБА_3 є невідповідність вимогам п. 8.10, 16.3 ПДР України, що, з технічної точки зору, не перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП. Встановити невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п. 10.1, 12.3 ПДР України та чи перебуває це в причинному зв'язку з подією транспортної пригоди, з технічної точки зору, не надається можливості через відсутність необхідних для дослідження вихідних даних. (т. № 2, а.с. 4-12)

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, про необхідність покладення в основу рішення висновок експерта № 164/12 від 27 травня 2012 року по проведенню дослідження за 2-м варіантом - автобус «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1 виїжджає на перехрестя на заборонений сигнал світлофора (червоний), оскільки в основу цього варіанту покладені пояснення водія ОСОБА_2, та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які є послідовними та такими, що між собою узгоджуються.

Суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_14, оскільки вона безпосередньо самого ДТП не бачила, а лише перебувала у салоні автобуса «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1 та відчула поштовх внаслідок зіткнення автомобілів.

Також, суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_3, оскільки вони є неспроможними та такими, що протирічать сукупності досліджених в суді належних та допустимих доказів, а саме: пояснення свідків дорожньо-транспортної пригоди, відеозапису камери спостереження, встановленої на будівлі «Александр Холл».

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме в діях водія автобуса «Фольксваген LT 35»д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 є невідповідність вимогам ПДР України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку.

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця №8 від 18 лютого 2011 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди складає 62590 гривень 08 копійок. Розмір втрати товарної вартості автомобіля «Хюндай»д/н НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 5620 гривень 68 копійок. За проведення автотоварознавчого дослідження позивачем було сплачено 560,00 грн. (т. № 1, а.с. 8-22)

Крім того, внаслідок отримання автомобілем «Хюндай»д/н НОМЕР_2 суттєвих технічних пошкоджень, ОСОБА_2 був вимушений його евакуювати з місця дорожньо-транспортної пригоди за допомогою евакуатора, за що, останнім на користь ФОП ОСОБА_5 було сплачено 300,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 5 від 01 жовтня 2010 року. (т. № 1, а.с. 25-26)

Також судом встановлено, що на підставі полісу № ВЕ/3723950 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТОВ Автотранспортна компанія «Хортиця»та АТ «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Запорізької філії на період з 06 липня 2010 року по 12 березня 2011 року цивільна відповідальність ТОВ Автотранспортна компанія «Хортиця»перед третіми особами була застрахована. (т. 1, а.с. 27)

Згідно із п. 2 зазначеного Полісу, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 25500,00 грн.

Згідно із п. 2 зазначеного Полісу, сума франшизи (страхове відшкодування зп шкоду, заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи) становить 510,00 грн.

Згідно ст.. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно ст.. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

На виконання зазначених вимог діючого законодавства України, на підставі полісу № ВЕ/3723950 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідно до договору про врегулювання страхового випадку АТ «Українська пожежно-страхова компанія»відшкодувала ОСОБА_2 24990,00 грн. (т. № 2, а.с. 19)

Аналізуючи перелічені норми матеріального права, пояснення представника позивача та позивача, третьої особи ОСОБА_3, допитаних у судовому засіданні свідків, висновок експерта № 164/12 від 27 травня 2012 року та письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ «Автотранспортна компанія «Хортиця»на його користь матеріальної шкоди у вигляді вартості відновлювального ремонту в розмірі 37600,08 грн., втрати товарної вартості в розмірі 5620,68 грн., вартості автотоварознавчого дослідження в розмірі 560,00 грн., послуг евакуатора в розмірі 300,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача по справі моральної шкоди у розмірі 3500,00 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останній посилається на те, що він зазнав душевного стресу у зв'язку із пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспотрної пригоди, за відсутності автомобіля було порушено його звичний устрій життя. Крім того, відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати завдану шкоду, через що він несе певні моральні страждання, які оцінює у 3500 гривень.

За подібних обставин та, керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за розмір відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_2 в розмірі 3500,00 грн. є співмірним, адекватним та таким, що може задовольнити потреби позивача у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача по справі судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи відносяться витрати на проведення експертизи.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив державне мито у розмірі 721 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно -технійчний збір у розмірі 120 грн. 00 коп. (т. № 1, а.с. 1-2)

Згідно розрахунку вартості на проведення експертизи № 164/12 від 27.05.2012 року, повна вартість останньої становить 705,60 грн., яка сплачена ОСОБА_2 (т. № 2, а.с. 4)

Таким чином, суд стягує з ТОВ «Автотранспортна компанія «Хортиця»на користь позивача судовий збір в сумі 721 гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн., та вартість проведення додаткової судово-автотехнічної експертизи в розмірі 705,60 грн., а всього 1546 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. 23, 1166, 1187, 1188, 1193, 1194 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна компанія "Хортиця" (код ЄДРПОУ 36490693), яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Каховська, буд. № 44 на користь ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, матеріальну шкоду на загальну суму 44080,76 грн. (сорок чотири тисячі вісімдесят гривень 76 копійок), з якої : вартість відновлювального ремонту - 37600,08 грн. (тридцять сім тисяч шістсот гривень 08 копійок), втрата товарної вартості - 5620,68 грн. (п"ять тисяч шістсот двадцять гривень 68 копійок); вартість авто товарознавчого дослідження - 560,00 грн. (п"ятсот шістдесят гривень 00 копійок), послуги евакуатора - 300,00 грн. (триста гривень 00 копійок); моральну шкода в розмірі 3500, 00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) та судові витрати на загальну суму 1546,60 грн. (одна тисяча п"ятсот сорок шість гривень 60 копійок), з яких : судовий збір - 721,00 грн., витрати на ІТЗ - 120,00 грн., витрати на проведення додаткової судово-автотехнічної експертизи - 705,60 грн., а всього - 49127,36 грн. (сорок дев'ять тисяч сто двадцять сім гривень 36 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання рішення суду апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

09.07.2012