Рішення
від 29.11.2012 по справі 1522/11526/12
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1522/11526/12

Номер провадження 2/1522/8492/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Суворової О.В.

при секретарі - Бондаренко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Гарант», дочірнього підприємства «Євро-Центр»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Гарант»про захист прав споживачів, визнання недійсними угод, відшкодування збитків, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ «Євро-Гарант», ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант», у якій просить визнати недійсними угоди № 013950, № 013951 та № 013952 від 7 листопада 2011 року, укладені між нею та ТОВ «Євро-Гарант», угоди № 113950, № 113951 та № 113952 від 7 листопада 2011 року, укладені між нею та ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант», як такі, що вчинені під впливом обману та з використанням нечесної підприємницької практики, та є несправедливими, стягнути з ТОВ «Євро-Гарант»на її користь суму збитків на загальну суму 2450 гривень, у подвійному розмірі, тобто загалом у розмірі 4900 гривень, а також суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 2450 гривень, стягнути з ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант»на її користь збитків на загальну суму 3000 гривень у подвійному розмірі, тобто загалом у розмірі 6000 гривень, а також суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, та стягнути з відповідачів у рівних частках на її користь суму судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що у листопаді 2011 року вона прочитала рекламне оголошення, за змістом якого пропонувались гроші без першого внеску протягом листопада 2011 року із зазначенням телефонних номерів та адреси: м. Одеса, вул. М.Арнаутська, 88, оф. 108. Надавачем оголошення виявилось ТОВ «Євро-Гарант», з яким та з ДП «Євро-Центр»якого позивачка уклала низку договорів, зміст яких всупереч намірам позивачки виключав надання їй позики, проте встановлював правовідносини сторін щодо участі позивачки у програмі «Євро-Гарант», згідно умов якої позивачка зобов'язалась щомісячно робити внески на користь ТОВ «Євро-Гарант»за можливість одержання права на купівлю товару. Крім того, угоди, укладені між нею та ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант» передбачали обов'язок позивачки оплатити вартість посередницьких послуг щодо укладення угод з ТОВ «Євро-Гарант». Позивачка вважає, що ці договори були укладені внаслідок застосування відповідачами обману та нечесної підприємницької практики, з огляду на що вони мають бути судом недійсними.

Позивачка у судове засідання не з'явилась, про дату час та місце судового засідання була сповіщена належним чином, звернулась до суду з заявою, у якій просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засідання були сповіщені належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомили.

Суд у зв'язку з належною оповіщеністю відповідачів про час та місце судового засідання, неявкою відповідачів та неповідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивачки, на підставі ч. 4 ст. 169, ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України ухвалив слухати справу за відсутності відповідачів, що не з'явились, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можна постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

7 листопада 2011 року між позивачкою (Замовник) та ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант» (Виконавець) було укладено угоди № 113950, № 113951 та № 113952 про надання послуг із оформлення Угоди та включення Замовника до Спілки Учасників програми «Євро-Гарант».

Згідно п. 1.1 цих угод їх предметом є зобов'язання ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант» забезпечити оформлення Угоди про участь в програмі «Євро-Гарант»між Компанією та Замовником, а також надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі Замовника в програмі «Євро-Гарант».

Відповідно до п. 2.1 цих угод оплата послуг Замовником, яка здійснюється тільки через банківські установи, на користь Виконавця, є договірною, що визначається у розмірі 2 % від вартості товару визначеному в Угоді про участь в програмі «Євро-Гарант»між Компанією та Замовником і сплачується шляхом перерахування 100 % попередньої оплати на банківський рахунок Виконавця одночасно із підписанням даної угоди, що становить 1000 гривень.

Цього ж дня, 7 листопада 2011 року, між ТОВ «Євро-Гарант»(Компанія) та позивачкою (Учасник) було укладено угоди № 013950, № 013951 та № 013952.

Згідно п. 1.1 цих угод їх предметом є надання Компанією, яка діє від свого імені в інтересах і за рахунок Учасника, системи послуг, спрямованих на придбання Учасником товару, зазначеного в додатку № 1 до цієї угоди, на умовах програми «Євро-Гарант»(додаток № 2 до угоди).

Згідно п. 2.1 цих угод Компанія зобов'язується виконувати адміністрування Спілки Учасників та вчиняти певні правочини, які сприяють виконанню умов цієї Угоди, та здійснювати наступні дії: сформувати Спілку Учасників (згідно Додатку № 2 до цих угод -добровільне поєднання осіб, сформоване Компанією, з метою виконання своїх повноважень згідно Угоди та Додатків до неї); організовувати своєчасну оплату товару; організовувати та проводити Процедури видачі Товарних Чеків, які дають право на купівлю та отримання Учасником товару; здійснити оплату товару для Учасника з фонду спілки Учасників та передати його Учаснику; інші послуги зазначені в умовах програми «Євро-Гарант».

Виконання послуг з адміністрування Спілки Учасників згідно умов вищевказаних угод полягає в тому, що Учасник щомісячно сплачує передбачені Додатками № 1 до угод кошти (Чистий платіж та Адміністративні затрати, які разом складають Загальний платіж), а ТОВ «Євро-Гарант»формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання товару, вартість якого визначена Додатками № 1 до угод (п. п. 2.1, 3.1, 5.6 угод). Учасник одержує товар відповідно до Процедури видачі Товарних Чеків, передбаченої угодами (п. п. 5.1 -5.10 угод), і такі Товарні Чеки ТОВ «Євро-Гарант»видає на власний розсуд: право на купівлю мають не всі Учасники Спілки, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Угоди не містять строків та (або) термінів отримання Учасником товару, не передбачають будь-якої відповідальності ТОВ «Євро-Гарант» за ненадання Товарного Чеку Учаснику на придбання товару навіть у разі повної оплати його вартості.

Відповідно до додатків № 1 до угод вартість товару складає 50000 гривень, загальний місячний платіж -816,67 гривень.

Згідно квитанції № 5116.135.1 ПАТ «ПриватБанк»позивачкою було здійснено на користь ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант»за угодами № 113950, № 113951 та № 113952 платіж у розмірі 3000 гривень.

Згідно квитанції № 5116.325.1 ПАТ «ПриватБанк»позивачкою було здійснено на користь ТОВ «Євро-Гарант»за угодами № 013950, № 013951 та № 013952 платіж у розмірі 2450 гривень.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п. п. 3, 17, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги, послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що між сторонами по справі склались правовідносини щодо надання послуг та ці правовідносини регулюються у тому числі Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Оскільки позивачка сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Євро-Гарант»без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності Соціального проекту «Доступна позика», суд доходить до висновку, що така схема є пірамідальною у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», та, відповідно угоди № 013950, № 013951 та № 013952, укладені 7 листопада 2011 року між позивачкою та ТОВ «Євро-Гарант»є такими, що здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12 , прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, з огляду на що в силу ч. 1 ст. 360 7 ЦПКвона є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень при застосуванні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

З цієї ж підстави є такими, що здійснені з використанням нечесної підприємницької практики угоди № 113950, № 113951 та № 113952 про надання послуг із оформлення Угоди та включення Замовника до Спілки Учасників програми «Євро-Гарант», що були укладені 7 листопада 2011 року між позивачкою та ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант», оскільки вони були спрямовані на укладення між позивачкою та ТОВ «Євро-Гарант»угод № 013950, № 013951 та № 013952, тобто сприяють розвитку пірамідальних схем, що утворюються та експлуатуються угодами № 013950, № 013951 та № 013952.

Разом з цим не можна погодитись і з висновком позивачки щодо необхідності визнання спірних угод недійсним, виходячи з наступного.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, оскільки недійсність спірних правочинів прямо встановлена ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вказує на нікчемність угод № 013950, № 013951 та № 013952, укладених 7 листопада 2011 року між позивачкою та ТОВ «Євро-Гарант»та угод № 113950, № 113951 та № 113952 про надання послуг із оформлення Угоди та включення Замовника до Спілки Учасників програми «Євро-Гарант», що були укладені 7 листопада 2011 року між позивачкою та ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант». З огляду на це вимога позивачки про визнання цих угод недійсними задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Таким чином, оскільки спірні угоди є нікчемними, між сторонами за ними повинна бути проведена реституція, а саме ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант»повинно повернути позивачці грошові кошти отримані на виконання угод № 113950, № 113951 та № 113952 про надання послуг із оформлення Угоди та включення Замовника до Спілки Учасників програми «Євро-Гарант»від 7 листопада 2011 року у загальному розмірі 3000 гривень, а ТОВ «Євро-Гарант»повинно повернути позивачці грошові кошти отримані на виконання угод № 013950, № 013951 та № 013952 від 7 листопада 2011 року у загальному розмірі 2450 гривень. Суд вважає вимоги позивачки у цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно з цим, не підлягають вимоги у частині стягнення вказаних сум у подвійному розмірі.

Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зауважує, що грошові кошти, що були передані позивачкою відповідачам за спірними угодами не є збитками у розумінні ч. 2 ст. 22, ч. 2 ст. 230 ЦК України, а є коштами безпідставно отриманими відповідачами за нікчемними правочинами. Ч. 2 ст. 230 ЦК України не передбачає застосування реституції у подвійному розмірі, а лише встановлює необхідність відшкодування винною стороною у подвійному розмірі збитків. Реституція за своєю правовою природою є іншим способом відновлення порушених прав ніж відшкодування збитків.

Стосовно вимог позивачки щодо відшкодування відповідачами моральної шкоди, суд доходить до висновку про необхідність часткового їх задоволення з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції Закону України № 3390-VI від 19 травня 2011 року, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п. 15, 19 с. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем), продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, оскільки внаслідок протиправної поведінки відповідачів - нечесної підприємницької практики відповідачка отримала послуги, які мають недоліки - невідповідність їх вимогам п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд доходить до висновку про наявність в неї права на відшкодування відповідачами моральної шкоди.

Одночасно з цим, суд не погоджується із визначеним позивачкою розміром відшкодування моральної шкоди та з урахуванням характеру порушення прав позивачки та ступеню вини відповідачів вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень з кожного з відповідачів.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивачки судові витрати пропорційно задоволеним вимогам: з ТОВ «Євро-Гарант»( 3450 / 7350) * 73,50 = 34,5 гривень; з ДП «Євро-Центр»ТОВ «Євро-Гарант»(4000 / 9000) * 90 = 40 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 215, 216, 230, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 57, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Гарант», дочірнього підприємства «Євро-Центр»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Гарант»про захист прав споживачів, визнання недійсними угод, відшкодування збитків, моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Гарант»(ідентифікаційний код юридичної особи 36685315) на користь ОСОБА_1 суму коштів, сплачених нею за нікчемним правочином, в розмірі 2450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) гривень та суму в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень у якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з дочірнього підприємства «Євро-Центр»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Гарант»(ідентифікаційний код юридичної особи 37028634) на користь ОСОБА_1 суму коштів, сплачених нею за нікчемним правочином, в розмірі 3000 (три тисячі) гривень та суму в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень у якості відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову -відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Гарант»(ідентифікаційний код юридичної особи 36685315) на користь ОСОБА_1 суму судових витрат в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 50 копійок.

Стягнути дочірнього підприємства «Євро-Центр»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Гарант»(ідентифікаційний код юридичної особи 37028634) на користь ОСОБА_1 суму судових витрат в розмірі 40 (сорок) гривні.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В.Суворова

29.11.2012

СудПриморський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення29.11.2012
Оприлюднено04.01.2013
Номер документу28162376
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —1522/11526/12

Рішення від 29.11.2012

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Суворова О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні