Рішення

від 17.12.2012 по справі 5023/4698/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/4698/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода", м. Куп'янськ до ПП "Вись", смт. Борова про стягнення 11420,31 грн. за участю представників:

позивача - Бондаренко Я.Д. за довіреністю № 11 від 12.01.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Вись" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за поставлений товар у розмірі 10430,00 грн. за договором № 0505040154 від 01.09.2011 р., який був укладений між сторонами, та пені у розмірі 990,31 грн.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 17.12.2012 р. за вх. № Д 1137/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 17.12.2012 р. за вх. № 22682, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, проте, повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень повернулись на адресу суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання". З приводу цього Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 вересня 2011 року між сторонами був укладений договір поставки товару № 0505040154 (надалі - договір).

Згідно умов договору позивач зобов'язувався постачати відповідачу партіями молочні продукти торгової марки "Заречье", надалі "товар" в асортименті, зазначеному у специфікаціях, що додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною, а відповідач приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 5.3. договору було передбачено, що відповідач здійснює оплату за отриманий товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно позову позивач вказував, що станом на 01.03.2012 року залишок боргу відповідача за поставлений товар за договором становив 9843,24 грн.

Починаючи з 02.03.2012 р. по 29.05.2012 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14130,00 грн., що підтверджується наступними довіреностями та видатковими накладними в яких був зазначений строк сплати за поставлений товар, а також номер та дата договору поставки: № 34105, № 34106 від 02.03.2012р., № 34484, № 34485, № 34486 від 06.03.2012р., № 35038, № 35039, № 35040 від 13.03.2012р., № 35370, № 35371 від 16.03.2012р., № 35712, № 35713 від 20.03.2012р., № 36025, № 36026 від 23.03.2012р., № 36307, № 36308, від 27.03.2012р., довіреність № 3 від 01.03.2012р., № 36920, № 36921 від 03.04.2012р., № 37235 від 06.04.2012р., № 37924 від 13.04.2012р., № 38194 від 17.04.2012р., № 38888 від 24.04.2012р., довіреність № 4 від 01.04.2012р., № 40058 від 08.05.2012р., №40676 від 15.05.2012р., № 41379 від 22.05.2012р., № 42003 від 29.05.2012р., довіреність № 5 від 03.05.2012р.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 23973,00 грн.

Але відповідач за отриманий товар здійснив оплату частково у розмірі 13543,24 грн., що підтверджується банківською довідкою від 12.12.2012 р. № 134/47-3-46, яка підтверджує факт надходження грошових коштів від ПП "Вись" за період з 01.03.2012 р. по 10.12.2012 р. на загальну суму 13543,24 грн., тобто відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача за період з 01.03.2012 р. по 10.12.2012 р. грошові кошти за поставлений товар у розмірі:

- 01.03.2012 року - 9843.24 грн.;

- 20.03.2012 року - 1900.00 грн.;

- 20.04.2012 року - 1800.00 грн.,

усього на загальну суму 13543,24 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.03.2012 р. по 25.09.2012 р. становить 10430,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідач погодився з зазначеною заборгованістю, підписавши акт звіряння розрахунків за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року на суму 10430,00 грн., а в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу даної заборгованості за договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості за поставлений товар у розмірі 10430,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.3. договору було передбачено, що за прострочку повної оплати отриманої партії товару, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі потрійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, розмір пені залежить від тривалості прострочення боржником виконання грошового зобов'язання та, згідно вимог законодавства, не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період прострочення.

Також, дану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2012 р. у справі № 5011-20/2947-2012 .

Враховуючи вищевикладене та те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарським судом була перерахована пеня згідно розрахунку позивача та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 666,82 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 10430,00 грн. та пені у розмірі 666,82 грн., всього - 11096,82 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, який становить 1564,43 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Вись" (63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Миру, 16, код ЄДРПОУ 36796989, р\р 260096861 в ПАТ "Мегабанк" МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" (63702, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Ломоносова, 26, код ЄДРПОУ 32358958, р/р 26007000201135 в ПУАТ "ФІДОБАНК" МФО 300175) суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 10430,00 грн., пеню у розмірі 666,82 грн. та суму судового збору у розмірі 1564,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.