Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а/0470/13408/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13408/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄКО»про надання дозволу на накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 7 листопада 2012 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄКО»з позовними вимогами про надання дозволу на накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «СІЄКО», що знаходяться в банку.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач у порушення вимог Податкового кодексу України має несплачену заборгованість перед бюджетом в сумі 7309,90 грн., податкову вимогу відповідачем не виконано, тому, позивач вимушений звернутись до суду із позовом про застосування арешту коштів платника податків.

Представник позивача до суду не прибув, факсимільним зв'язком направив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 4 грудня 2012 року судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЄКО»(код ЄДРПОУ 24231767) є платником податків та інших обов'язкових платежів та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

За обліковими даними ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відповідач має податковий борг перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість у розмірі 7309,90 грн., що підтверджується роздруківкою зворотного боку облікової картки відповідача по ПДВ. Податковий борг виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 3 березня 2012 року №0339211502, винесеного на підставі акту перевірки від 25 січня 2012 року №164/152/24231767, яким відповідачу визначено до сплати суму штрафу у розмірі 3230 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0678661502, винесеного на підставі акту перевірки від 26 червня 2012 року №1675/152/24231767, яким відповідачу визначено до сплати суму штрафу у розмірі 4080 грн.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з метою погашення податкового боргу було направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 7 травня 2012 року №859 про сплату податкового боргу в сумі 3229,90 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується положеннями Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 7 листопада 2011 №1398.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Приписами статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено обставини, за яких може бути застосовано арешт майна, а саме, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Положеннями пункту 7.3 розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків» Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 7 листопада 2011 року №1398, визначено, що для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, орган державної податкової служби звертається до суду з позовною заявою у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суд зазначає, що позивачем при поданні позову не обґрунтовано обставини для застосування арешту коштів платника податків та не надано рішення керівника ОДПС про застосування такого арешту.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту, скориставшись правом, наданим статтею 20 Податкового кодексу України, за відсутності передбачених статтею 94 ПК України обставин, за яких такий арешт може бути застосовано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник