Постанова

від 12.12.2012 по справі 0870/10278/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року 13:24 Справа № 0870/10278/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників

позивача - Шерстюка Ю.А.

відповідача - Лузан М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонтопсервіс»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання не чинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонтопсервіс» (далі - позивач) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.10.2012 року №0000622211 та №0000632211.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки, про відсутність реального характеру господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ПП «Ресурс Постач», оскільки товар, отриманий від ПП «Ресурс Постач» використовувався в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичність здійснення вказаних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що відповідно до ст.20 ПК України у податкового органу відсутнє право робити висновки щодо дійсності угод між двома суб'єктами господарювання. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Регіонтопсервіс» під час здійснення господарських операцій з ПП «Ресурс Постач» на підставі документів, виписаних від імені ПП «Ресурс Постач» та підписаних посадовою особою ПП «Ресурс Постач» ОСОБА_4, включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Податковим органом встановлено, що 24.01.2012 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області по справі №1-22/12 посадову особу ПП «Ресурс Постач» ОСОБА_4 визнано винним по ч.1 ст.205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України. Зазначене свідчить, що операції від імені ПП «Ресурс Постач» не мали факту реального вчинення, а отже товари не було придбано від постачальників, та поставлено на адресу покупця, зокрема ТОВ «Регіонтопсервіс». Таким чином, позивач неправомірно задекларував витрати та податковий кредит по операціях, на підставі документів виписаних від імені ПП «Ресурс Постач». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонтопсервіс» (код ЄДРПОУ 35834305) є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №11011020000002174 від 20.08.2008 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №402055.

02 жовтня 2012 року співробітниками Мелітопольської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Регіонтопсервіс» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість під час здійснення господарських операцій з ПП «Ресурс - Постач» (код ЄДРПОУ 37109812) за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт №777/22/35834305 від 02.10.2012 р. Вказаною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Регіонтопсервіс»:

- п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 53055,00 грн., у тому числі: ІІ квартал 2011 року - 22508,00 грн., ІІІ квартал 2011 року - 30547,00 грн.;

- п.198.3, п.198.2, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством: завищено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за квітень 2011 року у сумі 26652,00 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 26462,00 грн., в тому числі: за травень 2011 року у сумі 9753,00 грн., за червень 2011 року у сумі 14672,00 грн., за липень 2011 року у сумі 2037,00 грн.

19 жовтня 2012 року співробітниками Мелітопольської ОДПІ на підставі акту перевірки від 02.10.2012 року №777/22/35834305 прийнято податкові повідомлення - рішення №0000622211 та № 0000632211 від 19.10.2012 р. Податковим повідомленням - рішенням №0000622211 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 53056,00 грн., в т.ч. за основним платежем 53055,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн. Податковим повідомленням - рішенням №0000632211 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 53624,25 грн., в т.ч. за основним платежем 53114,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 510,25 грн. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ПП «Ресурс Постач» для документального оформлення виконання умов договорів поставки, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість стала господарська операція між позивачем та ПП «Ресурс - Постач». З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Регіонтопсервіс" укладено договір поставки №11 від 11.04.2011 р. з ПП «Ресурс-Постач» (а.с. 36). Відповідно до пункту 1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю дизельне паливо в асортименті та на умовах, узгоджених з покупцем, а покупець зобов'язується здійснити оплату Товару. Згідно пункту 2 право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною. Згідно пункту 8 покупець повинен сплатити за поставлений товар 100% передоплати або по факту поставки товару Постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах в цьому договорі. Готівковий розрахунок забороняється.

ТОВ "Регіонтопсервіс" у податковому обліку відображено фінансово-господарські відносини з ТОВ фірма «Ресурс-Постач» код 37109812 на загальну суму 318682,3грн. в т.ч. ПДВ 53113,72 грн. по придбанню компонента дизельного палива (Абсорбент (компонент) дизельних палив газоконденсатний).

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури (а.с. 37-52). Як зазначено в акті перевірки, у бухгалтерському обліку операції відображено: ДТ рахунку 281 «Товари на складі» у сумі 265568,58 грн., ДТ рахунку 644 «Податковий кредит» у сумі 53113,72 грн., КТ рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 318682, 30 грн. Згідно реєстру отриманих податкових накладних, наданих до перевірки ТОВ "Регіонтопсервіс", податок на додану вартість сплачений постачальнику ТОВ фірма «Ресурс- Постач» код 37109812 у сумі 53113,72 грн. включено до складу податкового кредиту загальної декларації за квітень 2011 року в сумі 36326,97грн., за травень 2011 року в сумі 16786,75грн.

На підтвердження факту здійснення оплати до матеріалів справи надано виписку по рахунку з 20.04.2011 по 05.07.2011 р. (а.с. 53)

Згідно акту перевірки, за даними бухгалтерського та податкового обліку перевіркою встановлено, що ТОВ "Регіонтопсервіс" під час здійснення господарських операцій з ПП «Ресурс-Постач», код ЄДРПОУ 37109812 на підставі документів виписаних від імені ПП «Ресурс - Постач» та підписаних посадовою особою ПП «Ресурс - Постач» ОСОБА_4., включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування (рядок 04 Декларації) вартість компоненту дизельного палива у сумі 230674,73 грн. Придбаний у ПП «Ресурс - Постач» компонент дизельного палива (Абсорбент (компонент) дизельних палив газоконденсатний) у кількості 37655,9 л вартістю 265568,58 грн. у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року було: реалізовано покупцям у кількості 32103,73 л., списано на витрати на збут у кількості 5552,17 л. вартістю 39782,84грн., (підприємство автомобілем, який знаходиться на балансі, здійснює доставку палива покупцям).

На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи надано накладні, товарно - транспортні накладні, сертифікати відповідності (а.с. 58-76).

Зі змісту акту перевірки встановлено, що з метою підтвердження правомірності списання палива на витрати на збут ТОВ «Регіонтопсервіс» надано до перевірки подорожні листи, згідно яких витрачено пального на доставку покупцям пального 1587л. Вартість придбаного компоненту дизельного палива (Абсорбент (компонент) дизельних палив газоконденсатний) у ПП «Ресурс - Постач» у квітні - травні 2011 року у сумі 265568,58 грн., що було реалізовано у II - III кварталах 2011 року покупцям та списано на витрати на збут, ТОВ «Регіонтопсервіс» включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по рядку 05.1 СВ та по рядку 06.3 ВЗ Декларації з податку на прибуток у розмірі 230674,73 грн.

Також, до матеріалів справи надані договори оренди транспортного засобу, оренди частини нежитлової будівлі, земельної ділянки, ємкості сталевої (а.с. 116-121, 126-127), докази наявності вантажного тягача, напівпричепа цистерни, що свідчить про здійснення позивачем господарської діяльності, яка узгоджується зі змістом укладеного договору здійснених господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум по операціях з ПП «Ресурс - Постач» до витрат, а також сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що підставою для висновків податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій став вирок Прилуцького міськрайоного суду Чернігівської області стосовно директора ПП «Ресурс Постач» ОСОБА_4, яким його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Суд зазначає, що вказаний вирок Прилуцького міськрайоного суду Чернігівської області скасовано ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області, якою директора ПП «Ресурс Постач» ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності звільнено на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», а кримінальну справу про обвинувачення його в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, закрито відповідно до ст.6,8 Закону України «Про амністію у 2011 році». Зі змісту ухвали Апеляційного суду Чернігівської області встановлено, що мотивувальна частина вироку Прилуцького міськрайоного суду Чернігівської області не містить формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину. Крім того, суд постановляючи вирок не вирішив питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений та інші питання. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність посилання податкового органу на вирок Прилуцького міськрайоного суду Чернігівської області та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області в якості доказу відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ресурс - Постач».

Щодо посилання податкового органу на акт перевірки Прилуцької ОДПІ (№ 223/23/37109812 від 10.05.2012 року про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Ресурс- Постач» код 37109812 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість, яким встановлені порушення чинного законодавства суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Норми Податкового Кодексу України не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Регіонтопсервіс».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонтопсервіс» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання не чинними податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.10.2012 року №0000622211 та №0000632211.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонтопсервіс» судовий збір в розмірі 1066,80 грн. (одна тисяча шістдесят шість гривень 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва