Постанова

від 20.12.2012 по справі 12462/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. справа №2а-12462/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

першого представника позивача - Кир'янової І.М.,

другого представника позивача - Плюхіної О.В.,

третього представника позивача - Кондатенко Т.В.,

представника відповідача - Сазонова Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 року №0000430040, від 22.10.2012 року№0000780040, винесені відповідачем. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що в період з 15.06.2012 року по 03.07.2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2009 - 2010 років та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36409618) за травень, червень, серпень 2010 року, ФО-П ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) за травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року, ПП "Габарит-Груп" (код ЄДРПОУ 35941644) за серпень 2010 року на підставі направлення на перевірку від 15.06.2012р. № 245, виданого відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, висновками акту документальної позапланової перевірки від 03.07.2012р. № 234/40-028/00165712 встановлено порушення ПАТ "СВІТЛО ШАХТАРЯ":

- п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненнями, а саме:

- завищення суми податкового кредиту за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року на загальну суму 217 279,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 217 279,00 грн. за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року;

- сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року становить 217279,0 грн.

- п.3.1. ст. 3 та п.п. 5.2.1 п.5.2., п.5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, а саме, завищено суму валових витрат на загальну суму 1 086 395,00 грн., у тому числі:

- у 2009 року у розмірі 3 500,00 грн.,

- у 2010 року у розмірі 1055895,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2009р. в розмірі 7 625,00 грн., за 2010 року в розмірі 263 974,00 грн.

На підставі акту документальної позапланової перевірки від 03.07.2012р. № 234/40-028/00165712 та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. № 0000440040 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 217 279,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 54 321,00 грн., всього на суму 271 600,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000430040 від 17.07.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 271 599,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 67 900,00 грн., всього на суму 339 499,00 грн., отримані Позивачем 19.07.2012р. (вх. № 1498).

24.07.2012 року позивач звернувся до контролюючого органу вищого рівня з первинною скаргою №2470 про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0000440040 від 17.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217279,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 54321,00 грн., всього на суму 271600,00 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0000430040 від 17.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 271 599,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 67900,00 грн., всього на суму 339 499,00 грн.

Листом від 03.10.2012 року №4968/10/10.2-17, який надійшов 05.10.2012р. вх. № 1972, Позивач був повідомлений ДЕРЖАВНОЮ ПОДАТКОВОЮ СЛУЖБОЮ у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДПС України про результат розгляду своєї первинної скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення Відповідача від 17.07.2012р. № 0000440040 було скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179,0 грн. (основного платежу -143,0 грн., штрафних санкцій -36,0 грн.), в іншій частині оскаржене рішення та податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. № 0000430040 залишено без змін, скарга Позивача -без задоволення.

З податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2012 року №0000780040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216136,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 54285,00 грн., всього на суму 271421,00 грн. та податковим повідомленням-рішенням №0000430040 від 17.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 271599,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 67900,00 грн., всього на суму 339499,00 грн. позивач не погодився, в зв'язку з чим був змушений звернутись з адміністративним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ", ФО-П ОСОБА_5, ПП "Габарит-Груп".

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст.138 Податкового кодексу України. Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що в період, що перевірявся, позивачем та його контрагентами (ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" (код за ЄДРПОУ 36409618), ФО-П ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4), ПП "Габарит-Груп" (код за ЄДРПОУ 35941644)) -(Постачальники) були укладені договори постачання, за умовами яких Постачальники прийняли на себе зобов'язання передати у власність Позивача продукцію в узгодженому асортименті, кількості та за ціною, а Позивач прийняв зобов'язання здійснити оплату за продукцію та прийняти її. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Взаємовідносини позивача з контрагентами склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

Спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, відсутні судові акти про визнання спірних правочинів недійсними, що набули законної сили. В період терміну дії договорів згідно відповідних видаткових та податкових накладних відбулась фактична передача товару Позивачу на загальну суму 1302821,40 грн., в т.ч. ПДВ -217136,90 грн. Всі укладені угоди були виконані сторонами.

Виконання договорів підтверджується наявними первинними документами, тобто договори між позивачем та його контрагентами мали реальний характер.

Розрахунки за поставлений товар здійснені позивачем в повному обсязі в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки постачальників.

Всі суми, що були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

На час проведення перевірки позивач мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Всупереч наданим під час перевірки документам та встановленим фактичним обставинам, відповідачем був зроблений висновок про нікчемність вказаних правочинів, з огляду на наступне:

Підставою для такого висновку відповідача стосовно порушень законодавства стали його необґрунтовані припущення щодо ознак фіктивності контрагентів позивача, які в узагальненому вигляді полягають в наступному:

Стосовно порушення законодавства з податку на додану вартість:

- неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання -контрагентів за відсутністю за юридичною (податковою) адресою свідчить про наявність ознак нереальності здійснення господарської діяльності, а саме:

- відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції:

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій:

- відсутній кваліфікований персонал,

- незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою,

- наявність в штаті тільки керівних посад,

- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у т.ч.:

- транспорті засоби,

- приміщення для зберігання товарів,

- платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльність юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень,

- не створення керівництвом підприємств-постачальників необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, не забезпечено неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів,

- ненадання первинних документів, що мають бути оформлені платником та знаходитись у нього в розпорядженні не встановлені, що дає підстави вважати на невідповідність задекларованих обсягів господарських операцій їх фактичній сутності, змісту, що повинні бути зафіксовані в документах та задекларовані обсяги нібито проведених операцій не відповідають реальним обставинам, суперечать нормативно-правовим актам, завдають шкоду державі (зміст в редакції тексту Акту перевірки),

- наявність інформації про вирок суду у відношенні фактичного керівника підприємства (ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" ОСОБА_6, яким останнього визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, фіктивне підприємництво),

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення згідно ст.ст. 3, 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок про додану вартість", п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, та факту поставки товарів згідно ст. 4 Закону України від 03.04.1997р. за № 68/97-ВР "Про податок на додану вартість", ст.188 Податкового кодексу України.

Стосовно порушення законодавства з податку на прибуток:

- операції контрагента Позивача зі своїми контрагентами не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, взаємовідносини здійснені з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача», що дало підстави до наступного висновку Відповідача:

- У підприємств-контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщенні, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначених підприємств контрагентів та безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг).

- Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності контрагента - платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками.

В основу висновків Відповідача було покладено відомості актів перевірки контрагентів Позивача, складені фахівцями податкових органів за місцем їх реєстрації, а саме:

- акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.03.2012 р. № 363/16/36409618 за період про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2010 року- січень 2011 року;

- акт перевірки Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС від 24.02.2012 року № 134/17-205/86/НОМЕР_1 від 24.02.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ФО-П ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) стосовно взаємовідносин із ФО-П ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5) за травень-вересень 2009 року, ФО-П ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6) з травня 2009 року по березень 2010 року, та ТОВ "Сервістрейд-Т" (код ЄДРПОУ 371898589) за січень-березень 2011 року,

- акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 06.04.2012 року № 9/22/35941644 про неможливість проведення зустрічної перевірки -ПП «Габарит-Груп»(код ЄДРПОУ 35941644), з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами -покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням її виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Як було достовірно встановлено судом, 05.02.2009р. між позивачем (покупцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (постачальником) був укладений договір поставки № 7/46, предметом якого є постачання спецодягу, терміном дії договору до 31.12.2011р.

Потреба у придбанні позивачем спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту викликана необхідністю виконання умов колективних договорів Позивача на 2009, 2010 року, п.3.5. та п.4.5 яких відповідно позивач прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення своїх працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Підтвердженням фактичного виконання вказаного договору виступають пред'явлені позивачу рахунки №195 від 07.07.2009 року, №205 від 17.07.2009 року, №258 від 07.09.2009 року, №267 від 15.09.2009 року, №302 від 14.10.2009 року, № 302 від 14.10.2009 року, №329 від 03.11.2009 року, №СФ-0000388 від 21.12.2009 року, №СФ-0000388 від 21.12.2009 року, №СФ-0000393 від 22.12.2009 року, №СФ-0000395 від 22.12.2009 року, №СФ-0000016 від 22.01.2010 року, №СФ-0000022 від 26.01.2010 року, №СФ-0000005 від 13.01.2010 року, № СФ-0000034 від 03.02.2010 року, №СФ-0000033 від 03.02.2010 року, №СФ-0000034 від 03.02.2010 року, №СФ-0000038 від 10.02.2010 року, №СФ-0000076 від 17.03.2010 року, №СФ-0000076 від 17.03.2010 року, №СФ-0000064 від 09.03.2010 року, №СФ-0000064 від 09.03.2010 року, №163 від 22.07.2009 року, №174 від 31.07.2009 року, №219 від 09.09.2009р., № 225 від 18.09.2009 року, № 253 від 21.10.2009 року, №275 від 13.11.2009 року, оформлені видаткові накладні №РН-000333 від 22.12.2009 року, №РН-000337 від 24.12.2009 року, № РН-0000013 від 25.01.2010 року, №РН-0000019 від 27.01.2010 року, №РН-0000005 від 15.01.2010 року, №РН-0000026 від 04.02.2010 року, №РН-0000029 від 11.02.2010 року, №РН-0000071 від 25.03.2010 року, №РН-0000063 від 17.03.2010 року, а також оформлені товарно-транспортні накладні №01/12-09 від 02.12.2009 року, №04/10-09 від 21.10.2009 року, № 06/12-09 від 24.12.2009 року, №05/12-09 від 22.12.2009 року, № 04/12-09 від 15.12.2009 року, № 03/12-09 від 10.12.2009 року, № 02/12-09 від 03.12.2009 року, № 01/11-09 від 13.11.2009 року, №16/09-09-1 від 16.09.2009 року, №18/09-09-1 від 18.09.2009 року, №29/09-09-1 від 29.09.2009 року, №09/09-09-1 від 09.09.20009 року, №27/08-09-1 від 27.09.2009 року, №24/06-09-2 від 24.06.2009 року, №31/07-09-1 від 31.07.2009 року, №22/07-09-1 від 22.07.2009р., №04/02-10-1 від 04.02.2010 року, №11/02-10-1 від 11.02.2010 року, №24/02-10-1 від 24.02.2010 року, №07/05-09-1 від 07.05.2009 року, №07/05-09-1 від 07.05.2009 року, №25/03-10-1 від 25.03.2010 року, №17/03-10-1 від 17.03.2010 року, №27/01-10-1 від 27.01.2010 року, №25/01-10-2 від 25.01.2010 року, №21/01-10-4 від 21.01.2010 року, № 15/01-10-1 від 15.01.1010 року.

Вказані у накладних товарно-матеріальні цінності оприбутковані позивачем на своєму складі на підставі прибуткових ордерів №56 від 22.07.2009 року, №305 від 31.07.2009 року, №58 від 31.07.2009 року, №71 від 07.09.2009 року, №74 від 18.10.2009 року, №86 від 21.10.2009 року, №91 від 13.11.2009 року, №108 від 22.12.2009 року, №109 від 24.12.2009 року, №7 від 25.01.2010 року, №16 від 27.01.2010 року, №4 від 13.01.2010р., №22 від 04.02.2010 року, № 20 від 11.02.2010 року, №35 від 25.03.2010 року, №34 від 17.03.2010 року, №40 від 20.05.2009 року та видані працівникам позивача згідно особистих карток обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристосувань.

Розрахунки із ФО-П ОСОБА_5 проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на загальну суму 210087 грн. 72 коп. на підставі платіжних доручень №4029 від 08.07.2009 року, №4367 від 22.07.2009 року, №5337 від 08.09.2009 року, №5631 від 18.09.2009 року, №6571 від 15.10.2009 року, №6998 від 04.11.2009 року, №8278 від 22.12.2009 року, №8316 від 23.12.2009 року, №442 від 25.01.2010 року, №499 від 27.01.2020 року, №165 від 14.01.2010 року, №718 від 04.02.2010 року, №910 від 11.02.2010 року, №2890 від 26.03.2010 року, №2607 від 17.03.2010 року.

Від ФО-П ОСОБА_5 позивачем були отримані податкові накладні №160 від 08.07.2009 року, №174 від 22.07.2009 року, № 222 від 08.09.2009 року, №228 від 18.09.2009 року, №257 від 15.10.2009 року, №280 від 04.11.2009 року, №336 від 22.12.2009 року, №340 від 24.12.2009 року, №12 від 25.01.2010 року, №18 від 27.01.2010 року, №5 від 15.01.2010 року, №24 від 04.02.2010 року, №25 від 04.02.2010 року, №28 від 11.02.2010 року, №62 від 17.03.2010 року, №68 від 25.03.2010 року на загальну суму 64469 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ -10744,90 грн., по яких було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 53724 грн. 50 коп. та сформовано податковий кредит на загальну суму 10744,90 грн. за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 р., січень, лютий, березень 2010 року.

Поставлений товар оприбутковано на складі позивача згідно прибуткових ордерів, обліковано та застосовано у виробничій діяльності Позивача, в підтвердження чого оформлені відповідні витратні документи (вимоги, зворотні відомості, рахунки про складські залишки).

Факт отримання позивачем від ФО-П ОСОБА_5 товару засвідчується відповідними записами у Журналах реєстрації довіреностей за 2009 року, 2010 року.

Як було встановлено в ході судового розгляду, 21.05.2010 року позивач уклав договір з ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" №21/05-1, за умовами якого ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" (постачальник) зобов'язався поставити Позивачеві на умовах FCA (Правила «Інкотермс-2000») рештаки СП250.12.34.00.000ШР в кількості 112 шт. та СП250.12.34.00.000ШР.01 в кількості 37 шт. на загальну суму 1084062,00 грн., в т.ч. ПДВ, терміном дії договору до 31.12.2010р.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи залучені наступні документи: рахунки-фактури на оплату вартості товару №ВП-030601 від 03.06.2010 року, №ВП-310501 від 31.05.2010 року, пред'явлені на оплату вартості транспортних послуг рахунки-фактури № ВП010601 від 01.06.2010 року, №ВП-040603 від 04.06.2010 року, №ВП-280501 від 28.05.2010 року; видаткові накладні №ВП-250501 від 25.05.2010 року, №ВП-2705 від 27.05.2010 року, №ВП-310501 від 31.05.2010 року, №ВП-030601 від 03.06.2010 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) що надання Позивачу транспортно-експедиційних послуг від 04.06.2010 року.

Розрахунки із ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на загальну суму 1090352 грн. 00 коп. на підставі платіжних доручень № 5260 від 23.06.2010 року, №5036 від 15.06.2010 року, № 5237 від 22.06.2010 року.

Від ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" позивачем були отримані податкові накладні №250501 від 25.05.2010 року, №2705 від 27.05.2010 року, №310501 від 31.05.2010 року, №280501 від 28.05.2010 року, №10601 від 01.06.2010 року, №30601 від 03.06.2010 року, №40603 від 04.06.2010 року на загальну суму 1090352 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ -181725 грн.33 коп., по яких було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 1051361 грн. 00 коп. та сформовано податковий кредит на загальну суму 181725 грн. 33 коп. за травень, липень 2010 року.

Поставлений товар оприбутковано на складі позивача згідно прибуткових ордерів №18 від 31.05.2010 року, №19 від 31.05.2010 року, №27 від 24.06.2010 року, №28 від 24.06.2010 року, обліковано та застосовано у виробничій діяльності позивача, в підтвердження чого оформлені відповідні витратні документи (лімітно-заборні карти).

Факт поставки вказаного товару від ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" до місцезнаходження позивача (м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6) підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля від 26.05.2010 року №602726, від 28.05.2010 року №602816.

Факт отримання позивачем від ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" товару засвідчується відповідними записами у Журналі реєстрації довіреностей за 2010 року.

Придбані позивачем рештаки в складі конвеєру СП250.13-01 були відвантажені в травні, червні 2010 року на адресу кінцевого споживача (ВП «Шахта № 81 Київська»ДП «Ровенькиантрацит») на підставі договору від 20.05.2010 року №138, укладеного ПАТ "СВІТЛО ШАХТАРЯ" з ТОВ "ІСТКОЙЛ", з оформленням накладних на відвантаження продукції.

Як було достовірно встановлено судом, 28.05.2010 року позивачем було укладено договір з ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" №16, за умовами якого ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" (постачальник) зобов'язався поставити позивачеві вертикально-фрезерний станок моделі 65А80Ф1 в кількості 1 од. на суму 148000,00 грн., в т.ч. ПДВ -24666,67 грн., терміном дії договору до 31.12.2010 року.

В підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надані наступні документи: рахунок-фактура №СФ-0000024 від 31.05.2010 року; видаткова накладна №РН-000512 від 15.06.2010 року; акт приймання-передачі майна від 23.06.2010 року, акт № 459 технічного огляду обладнання від 25.06.2010 року, акт №312 незавершеного виробництва монтажних робіт по встановленню обладнання від 25.06.2010 року, акт №456 від 03.10.2011 року про здавання об'єкта в експлуатацію.

Розрахунки із ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на загальну суму 148000,00 грн. на підставі платіжних доручень №5275 від 23.06.2010 року, №4960 від 11.06.2010 року.

Від ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" позивачем були отримані податкові накладні №633 від 24.06.2010 року, №512 від 15.06.2010 року на загальну суму 148000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ -24666 грн. 66 коп., по яких було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 123333 грн. 34 коп. та сформовано податковий кредит на загальну суму 24666 грн. 66 коп. за червень 2010 року.

Факт поставки вказаного товару від ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" до місцезнаходження позивача (м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6) підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля від 21.06.2010 року №603375, від 21.06.2010 року №603385.

Факт отримання Позивачем від ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" товару засвідчується відповідними записами у Журналі реєстрації довіреностей за 2010 рік

Суд зазначає, що акт перевірки від 03.07.2012 року №234/40-028/00165712, складений відповідачем, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за угодами з контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з його контрагентом чи про несумісність предметів угод з напрямом господарської діяльності позивача. Суд зазначає, що висновки СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на висновках актів перевірок , які складалися фахівцями податкової служби на предмет дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з іншими суб'єктами господарювання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ПАТ "СВІТЛО ШАХТАРЯ" та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст.9,11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо рішення ухвалене не накористь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Д ержавного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000430040 від 17.07.2012 року та №0000780040 від 22.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (61001,м. Харків, вул.Світло Шахтаря, 4/6, поточний рахунок №26001301812233 в Обласному відділенні ПАТ Промінвестбанк у м.Харків, МФО 351458, код ЄДРПОУ 00165712) судовий збір у розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 24 грудня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.