Ухвала

від 12.12.2012 по справі 2-а-375/11/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р.Справа № 2-а-375/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Домусчі С.Д. судді -Шевчук О.А. за участю секретарів Гречаного В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні та просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 12.01.2011р. № 0000010700/0 про зменшення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року позов був задоволений .

Не погоджуючись з постановою суду , відповідач подав апеляційну скаргу , в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, за наступних встановлених обставин:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що у грудні 2010 р. ДПІ у м. Херсоні було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Херсонський ХКП»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2010 р. №5583/070/00952367, яким встановлено ,що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 95007,38 грн. , так як контрагента ТОВ ТД „Адамант" визнано банкрутом після складення податкових накладних, а ТОВ „Промдерево", ТОВ «Агролайн-плюс»не знаходяться за юридичною адресою .

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні на підставі акту за порушення п.п. 7.7.1. п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168 97-ВР "Про податок на додану вартість" було прийняте податкове повідомлення - рішення від 12.01.2011р. № 0000010700/0 про зменшення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 95007,38 грн.

Згідно п/п 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п/п 7.7.2. вказаного пункту якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що постачальником пшениці позивачу у березні 2008 року по І ланцюгу було ТОВ «Агролайн-плюс»(код 33590619, м. Херсон) на загальну суму ПДВ 21896,19грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових накладних. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на суму ПДВ - 17445,72грн.

ДПІ у м. Херсоні до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Агролайн-плюс». Свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.07.2009р. (акт №244/15-2).

Ішим постачальником позивачу пшениці у березні 2008 року по І ланцюгу було ПП «Агротрейд Плюс»(код 34457722, м. Херсон) на загальну суму ПДВ - 62889,94грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових накладних. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на суму ПДВ - 62878,94грн. ПП «Агротрейд Плюс»не є виробником відвантаженої пшениці, його постачальником по 2 ланцюгу є ТОВ ТД „Адамант" (код 33726222, м.Херсон) на загальну суму ПДВ - 61728,33грн.

Відповідно актів відділу відшкодування ПДВ ДПІ у м. Херсоні «Про встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ ТД „Адамант" від 16.01.09р. №56/23-2 та від 13.04.09р. №530/23-2, ТОВ ТД „Адамант" за юридичною та фактичною адресою не знаходиться.

ДПІ у м. Херсоні, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ ТД „Адамант". 10.06.2010 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ТД „Адамант" (акт №17), 21.06.2010 року дане підприємство визнано банкрутом.

Іншим постачальном позивачу пшениці у березні 2008 року по І ланцюгу було ПП «Абсолют Тера»(код 34458160, м. Херсон) на загальну суму ПДВ 40399,32грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових накладних. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на суму ПДВ -40399,32грн. ПП „Абсолют Тера" не є виробником відвантаженої пшениці, його постачальником по 2 ланцюгу є ТОВ „Промдерево" (іпн 346753321028, м. Нова Каховка) на загальну суму ПДВ - 15833,33грн.Перевірку ТОВ «Промдерево»провести немає можливості, у зв'язку з тим, що стан платника «8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від

звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: Абзац перший

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006 придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди

переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 977-XIV від 15.07.99; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи

митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005

У разі коли на момент перевірки платника податку органом

державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених

законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього

правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек,

інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до

складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання

податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними

стандартами; Абзац п'ятий підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2642-IV від 03.06.2005

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг),

загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість). Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 644/97-ВР від 19.11.97; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) та перелічені в додатках до акту перевірки складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ»та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення»від 30 травня 1997 року N 165 (із змінами і доповненнями), що не оскаржувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової

Отже, наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість» та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Крім того, Закон № 168/97-ВР також не надає права платнику податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т. д. ланцюгам постачання), з якими зокрема останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що порушення суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами позивача по першому або другому і далі ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача та що відповідач не підтверджує належними доказами фактичної несплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами у ланцюгу, стверджуючи лише про неможливість перевірити надходження до бюджет сум ПДВ від ТОВ «ТБ «Адамант», яке визнано банкрутом , а також від ТОВ «Агролайн Плюс»та ТОВ «Промдерево», у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою після складання ними податкових накладних.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до Бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168-ВР платники податку, визначені у пунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 12.01.2011р. № 0000010700/0 про зменшення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість є неправомірним, оскільки сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Крім того,згідно з ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України , санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені вказаним Законом, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239 , 241 Господарського кодексу України ).

Таким чином апеляційний суд вважає , уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону України «Про ПДВ» , мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови суду , апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення , а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді:

/під