Ухвала

від 12.12.2012 по справі 2-а-1417/10/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р.Справа № 2-а-1417/10/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Домусчі С.Д. судді -Шевчук О.А. за участю секретаря Гречаного В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, за участю прокурора Херсонської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та відшкодування бюджетної заборгованості із ПДВ,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні та Головного управління державного казначейства України у Херсонській області та просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.01.2010р. № 000132301/0 та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача належне йому бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 179743,09 грн., (сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот сорок три) грн. 09 коп.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року позов був задоволений .

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, у якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року було замінено відповідачів їх правонаступниками - ДПІ у м. Херсоні Херсонській області ДПС та Державною фінансовою інспекцією у Херсонській області.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 р. було замінено позивача його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Херсонський суднобудівний завод".

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що з 15.01.2010 року по 18.01.2010 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності Відкритого Акціонерного Товариства „Херсонський суднобудівний завод" з питань обґрунтованості відшкодування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період :травень- жовтень 2008 року .

За результатами перевірки ДПІ у м. Херсоні складено акт від 18.01.2010 року №110/23-2/14308500 «Про результати позапланової невиїзної перевірки обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ на рахунок платника у банку ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" за період: травень, жовтень 2008 року», яким було встановлено, що підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за травень 2008 р. на 32742,53 грн. та за жовтень 2008 року на 147000,56 грн., так як постачальники товару ПП «Рамблер-2007»та ПП «Компанія Металторг»не сплатили ПДВ до бюджету. Згідно з даними декларації: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає - 6943913,00грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), складає - 3044656,00грн.; сума, що підлягає відшкодуванню, становить - 3044656,00грн.

На підставі вказаного акту податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2010р. № 000132301/0 за порушення п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97- ВР позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 179743,09 грн., у тому числі за травень 2008 р. на суму 32742,53 грн. та за жовтень 2008р. на суму 147000,00 грн.

Відповідно із підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"( в редакції на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно із підпунктом 7.7.2 вказаного Закону ,якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно із п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість - відсутність податкової накладної або митної декларації (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судами 1-ої та апеляційної інстанцій встановлено, що формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування з ПДВ здійснювалось ВАТ"Херсонський суднобудівний завод" по розрахункам з контрагентами :ТОВ «НТП «Елна», ТОВ «Селект»,ТОВ «Евертон»

Відповідно до листа ДПІ у Малиновському районі м. Одеси за вх. № 11972/7 від 02.09.2009р., провести зустрічну перевірку ПП „Рамблер - 2007" неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не звітує з грудня 2008 року, на момент проведення перевірки підприємству скасовано держреєстрацію (запис від 08.05.2009р. за № 15561170004031224). Крім того, ПП „Рамблєр - 2007" (код 35767572) визнано банкрутом від 30.04.2009 року по справі № 7/328-085187. Інші докази надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції -відсутні .

Контрагенти позивача -постачальники по другому пятому ланцюгу проходження товару ПП „Феррум - Сервіс", ПП „Новітні Технології", ПП „Компанія Металтрог" на момент спроби проведення зустрічної перевірки виявилися відсутніми за юридичною адресою.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що визнання банкрутом та припинення ПП „Рамблер - 2007", а також відсутність за юридичною адресою ПП „Феррум - Сервіс", ПП „Новітні Технології", ПП „Компанія Металтрог" після складання ними податкових накладних не може бути причинами для зменшення податкового кредиту та заявленої суми бюджетного відшкодування, враховуючи той факт, що дані підприємства були постачальниками контрагента позивача по другому пятому ланцюгу проходження товару, а факти непостачання товарів та недекларування зобовязань з ПДВ постачальниками товару ТОВ «НТП «Елна», ТОВ «Селект», ТОВ «Евертон»(постачальниками по першому ланцюгу) не доведени належними та допустими доказами.

Відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими та відносилися до платників податку на додану вартість.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість ", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість ". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Апеляційний суд погоджується вважає , що фактично податковий орган в порушення статті 71 КАС України як суб'єкт владних повноважень не доведено правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладені угоди між позивачем та підприємствами-постачальниками до теперішнього ніким не оскаржені , «товарність»операцій також підтверджено видатковими накладними, в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; позивачем правомірно визначений податковий кредит за травень-жовтень 2008р. ,тобто виконані всі вимоги Закону № 168/97- ВР. Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування в якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а також не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється лише на окремо взятого платника податків і такий факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 4.4.1.п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( в ред. від 01.04.2003 року) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду-без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду1-ої інстанції ..

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді: