Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-13508/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-13508/12/0170/15 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013 ПОСТАНОВА Іменем України   18 грудня 2012 р.  Справа №2а-13508/12/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної  Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу    за позовом   Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби           до   Благодійного фонду "ЮГ ПЛЮС"               про припинення юридичної особи Суть спору:  до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась з позовом Державна податкова інспекція у м. Алушта АРК ДПС до Благодійного фонду "ЮГ ПЛЮС" - відповідач, - зареєстрованого 14.07.2009  року Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим  про припинення юридичної особи. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований як юридична особа, взятий на облік в ДПІ у м. Алушта  як платник податків, а тому відповідно до вимог податкового законодавства України зобов'язаний щоквартально надавати до ДПІ у м. Алушта АР Крим звіти про використання коштів неприбуткових установ і організацій. Однак відповідач з 07.05.2010 року  не надає до ДПІ зазначені звіти та документи фінансової (бухгалтерської) звітності відповідно до законодавства. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що відповідач, який є юридичною особою, підлягає припиненню на підставі п.2 ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003 року №755-IV як юридична особа, що протягом року не подає органам державної податкової служби податкові декларації, документи фінансової звітності відповідно до закону. У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином,  заперечень на позов, будь – яких доказів до суду не надав. В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю сторін за  наявними в ній матеріалами. Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, оцінив наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Статтею 58 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установлено законом порядку визнаються суб'єктами господарювання. Порядок та підстави реєстрації, припинення реєстрації визначаються Законом України  від 15.05.2003, № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Відповідно до частини 1 статті 4 даного Закону державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Частино 2 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”від 15.05.2003, № 755-IV передбачено, що законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій. Відповідно до ч.2. ст.1 Закону України "Про об'єднання громадян" № 2460 від 16.06.1992 року  дія  цього Закону не поширюється  на  релігійні,  кооперативні організації,  об'єднання  громадян,  що  мають   основною    метою одержання  прибутків,  комерційні  фонди,  органи  місцевого    та регіонального  самоврядування  (в  тому  числі  ради  і   комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні,  квартальні,  сільські,  селищні комітети), органи  громадської  самодіяльності  (народні  дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством, яким для благодійних організацій є Закон України "Про благодійництво та благодійні організації". Згідно до ст.1. Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.1997 р. №531 благодійна організація  -  недержавна  організація,  головною метою  діяльності  якої  є  здійснення  благодійної  діяльності, що не передбачає одержання прибутків від цієї  діяльності,  в інтересах  суспільства  або  окремих  категорій  осіб згідно з цим Законом. Відповідно  до ст.  2. Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності,  гуманності,  спільності  інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування. Згідно до ст. 14 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійна  організація  зобов'язана   забезпечити   виконання статутних завдань,  вільний доступ до своїх звітів, документів про господарську та фінансову  діяльність.  Засновники  та  працівники благодійної  організації  не  мають  права отримувати матеріальних переваг і додаткових коштів у зв'язку із своїм  становищем  в  цій організації, крім тих, що передбачені цим Законом. Статтею 8  Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" передбачено, що благодійна  організація  набуває  права  юридичної   особи   з моменту її державної реєстрації. Відповідно до ст.24  Закону України "Про благодійництво та благодійні організації"   обсяг і форми статистичної звітності благодійних  організацій встановлюються   Кабінетом   Міністрів   України  з  урахуванням особливостей їх діяльності. Форми, порядок  складання та подання фінансової звітності про використання   коштів   та   майна   благодійними    організаціями встановлюються   центральним   податковим  органом  з  урахуванням особливостей благодійної діяльності. Як вбачається з матеріалів справи відповідач зареєстрований юридичною особою 14.07.2009 р. виконавчим комітетом Алуштинської міської ради, ідентифікаційний код 36364106, є платником податків та зборів, відповідно до вимог податкового законодавства. Суд зазначає, що Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” передбачає підстави для припинення юридичної особи, зокрема, у разі ненадання протягом року звітності до органів податкової служби, який є загальним нормативно-правовим актом у спірних правовідносинах. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вивчивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши законодавство, що діяло на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та на момент винесення судового рішення, суд встановив наступне. Здійснюючі господарську діяльність юридичні особи –платники податків відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”№ 1251-ХІІ від 25.06.1991 року (який діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу  та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України  від 02 грудня 2010 року N 2755-VI)  платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових  платежів) у встановлені законами терміни. Відповідно до  пп. “а”, “б”, “в”п. 4.1.4. статті 4  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000, № 2181- III (що діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI)  податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю –протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; календарному кварталу або календарному півріччю –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя),  календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г”підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року та ін. Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, являючись суб'єктом господарювання, зареєстрованим в установленому законом порядку у якості платника податків, зобов'язаний подавати декларації з податків щомісячно, щоквартально та щорічно. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 р. встановлені Податковим Кодексом України. Згідно з п.46.1  ст.46   ПК України   податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до п.49.1  ст.49 ПК України  податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно з п.49.2  ст.49 ПК України  платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Пунктом 49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; 49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; 49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, являючись суб'єктом господарювання, зареєстрований в установленому законом порядку у якості платника податків, з 01.01.2011 р. був зобов'язаний подавати декларації з податків щомісячно, щоквартально та щорічно у відповідності до норм Податкового кодексу України. Судом встановлено, що згідно довідки ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС відповідач останню податкову звітність надав за 1 квартал 2010 р., заборгованості перед бюджетом не має. Згідно п.п. 20.1.12 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатись до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця про визнання недійсними установчих  (засновницьких) документів суб'єктів господарювання. Статтею 11 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251 від 25.06.1991 року, що діяв на час реєстрації юридичної особи у якості платника податків, передбачена відповідальність платників податків і зборів (обов'язкових платежів) за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України. Згідно з п.п. 47.1.1 ст. 47 Податкового  кодексу України юридичні особи несуть відповідальність в тому числі за неподання податкової звітності контролюючим органам у випадках, передбачених законом. Статтею 111 Податкового  кодексу України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи державної податкової служби, встановлені наступні види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна. Проаналізувавши ці поняття, суд дійшов висновку, що припинення юридичної особи є одним з різновидів адміністративної відповідальності юридичної особи відповідно до діючого законодавства України. Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами про припинення юридичної особи, в тому числі релігійних організацій у разі не подання останніми документів податкової звітності. Відповідно до частини другої ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”від 15.05.2003 р. N 755-IV підставою для постановлення  судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Приймаючи до уваги, що відповідач декларацій, документів фінансової звітності до органів державної податкової служби не надає, у суду є підстави для припинення юридичної особи та в цій частині позов підлягає задоволенню. Частиною 2 статті 33 Закону  України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”від 15.05.2003 року № 755-IV встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Відповідно до частини першої ст. 105 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Відповідно до частини 1 статті 38 Закону  України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”від 15.05.2003 року № 755-IV суд, який постановив рішення про припинення юридичної особи в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору  за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи. Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача. Під час судового засідання, яке відбулось 18.12.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 24.12.2012 року.   На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, ПОСТАНОВИВ:    1.Адміністративний позов задовольнити.  2.Припинити юридичну особу –Благодійний  фонд "ЮГ ПЛЮС", ідентифікаційний код 36364106,  зареєстрований  14.07.2009  року Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим.  3.Копію постанови в  день набрання нею законної сили направити державному реєстратору  за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності юридичної особи. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.     Суддя                                                     Тоскіна Г.Л.