Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а/0470/13866/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13866/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Грушко Н.В.

за участю:

представника позивача В’юнченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ФОРМ-Н»про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу по платежам до бюджету в розмірі 680,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2012 р. Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ФОРМ-Н» (далі - відповідач) з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу по платежам до бюджету в розмірі 680,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ФОРМ-Н» має заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 680,00 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань. Накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, є передбаченим Податковим кодексом України заходом стягнення податкового боргу, який є доцільним в зв'язку з відсутністю у відповідача іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується конвертом, з відміткою про неможливість вручення поштового відправлення в зв'язку з відсутністю юридичної особи за адресою реєстрації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ФОРМ-Н» зареєстроване як юридична особа 05.03.2008 р., внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України за ідентифікаційним кодом 35663086 (а.с. 8-9).

Відповідач є платником податку на прибуток та перебуває на обліку у Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (а.с. 10).

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено перевірку своєчасного подання відповідачем податкової звітності з податку на прибуток. За результатами перевірки складено Акт № 390/151.35663086 від 10.02.2012 р., в якому встановлено порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., а саме, підприємством не подано до податкової інспекції декларації з податку на додану вартість за: І квартал 2010 року (граничний термін подання 10.05.2010 р.), І півріччя 2010 року (граничний термін подання 09.08.2010 р.), ІІІ квартал 2010 року (граничний термін подання 09.11.2010 р.), 2010 рік (граничний термін подання 09.02.2011 р.) (а.с. 13).

Акт № 390/151.35663086 від 10.02.2012 року направлений відповідачу поштою, але не вручений через відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ФОРМ-Н» за місцезнаходженням, про що складено відповідний акт № 27/151 (а.с. 12).

На підставі Акту № 390/151.35663086 від 10.02.2012 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000601510/0/ від 19.05.2011 р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 680, 00 грн. (а.с. 14).

Податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000601510/0/ від 19.05.2011 р. було направлено відповідачу поштою, однак на адресу позивача повернувся конверт з відміткою про неможливість вручення поштового відправлення (а.с. 14).

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 364 від 06.07.2011 р. (а.с. 15) на суму 680, 00 грн. Зазначена податкова вимога направлено відповідачу поштою, однак на адресу позивача повернувся конверт з відміткою про неможливість вручення поштового відправлення (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано (а.с. 16-18).

Даних про наявність рахунків, відкритих у банках Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКА ФОРМ-Н», позивачем до суду не надані.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до ч. 1, 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів та подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 41.5. ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно до вимог п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно до вимог ст. 58.3, 59.1 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно до п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить п. 3.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322.

Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Податковим кодексом України передбачений особливий порядок накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що зазначені підстави для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко повязує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ФОРМ-Н» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу по платежам до бюджету задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ФОРМ-Н» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу по платежам до бюджету в розмірі 680, 00 грн. - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 17.12.2012 року.

Суддя О.С. Рябчук