Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-12254/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2012 р. (15:09 год.) Справа №2а-12254/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІ-ЦЕНТР»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача: Маслюк О.В., довіреність від 19.10.12 б/н

від відповідача: не з'явився,

Суть спору: 29 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІ-ЦЕНТР» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012р. №0006712204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84663,63 грн. та № 0006722204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 92777,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що акт перевірки позивача, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, містить помилкові висновки, що не узгоджуються із фактичними обставинами даної справи. А обставини щодо недійсності укладених позивачем правочинів та вчинення його контрагентами кримінально караних діянь, якими податковий орган, як доведеними, обґрунтовує порушення позивачем вимог законодавства в частині неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту, не відповідають положенням пункту 4 статті 70 КАС України.

Отже, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0006712204 та № 0006722204, як такі, що ґрунтуються на хибних висновках податкового органу та суперечать приписам податкового законодавства.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, згідно яких вважає висновки акту перевірки про порушення позивачем положень Податкового кодексу України обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення законними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», який був чинним за період перевірки).

Відповідно до підпункту 41.1.1. Податкового кодексу України, податкові органи є контролюючими щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Виходячи із аналізу вище наведених положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податкового кодексу України органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку із прийняттям таких повідомлень-рішень, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Нантехімидж», ПП «Мобкримторг», ПП «Мастер торг», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки був складений акт перевірки №7034/22-8/37370200 від 05.10.2012р., відповідно до висновків якого, встановлено заниження податку на прибуток підприємств на суму 88938,00 грн. та податку на додану вартість на суму 67731,00 грн. (том 1 а.с. 20-41).

На підставі цього акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС стосовно ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0006712204 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 84663,63 грн., у тому числі 67731,00 грн. за основним платежем та 16932,63 грн. за штрафними санкціями; № 0006722204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 92777,16 грн., у тому числі 88937,70 грн. за основним платежем та 3839,46 грн. за штрафними санкціями (том 1 а.с.18-19).

В основу висновків про порушення позивачем правил оподаткування прибутку підприємства відповідачем покладено відомості, викладені у актах про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Укрторгпартнер», ПП «Нантехімидж», ПП «Мобкримторг», ПП «Мастер торг», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», згідно яких встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. Також, не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. з урахуванням виду, обсягу, якості та розрахунків.

Перевіряючи обґрунтованість донарахування відповідачем грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість ТОВ «АВІ-ЦЕНТР», суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкт, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, правила формування валових доходів та валових витрат до 1 квітня 2012р. були визначені в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), а з 1 квітня 2011р. - у Податковому кодексі України.

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу підпункту 5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пункту 44.1, пункту 44.2 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Розділом III Податкового кодексу до витрат операційної діяльності включається, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно підпунктів 138.2, 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм податкового законодавства, до валових витрат в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає включенню вартість товару, сплачена платником податку їх постачальникам, на підставі первинних бухгалтерських документів, а до витрат операційної діяльності в розумінні Податкового кодексу України включається, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до статутних документів ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» одним з основних видів діяльності товариства є оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням.

З матеріалів справи вбачається, що на протязі 2 півріччя 2011 року - 1 півріччя 2012р. ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» мало господарські відносини з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Нантехімидж», ПП «Мобкримторг», ПП «Мастер торг», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», які постачали програмне забезпечення, канцтовари, оргтехніку та здійснювали роботи по установці програмного забезпечення на технічні засоби замовника.

На підтвердження вказаних господарських операцій ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» отримані від ПП «Укрторгпартнер» видаткова накладна №294 від 27.09.11р., податкова накладна № 294 від 27.09.11р., рахунок-фактура №2535 від 27.09.11р. на суму 12786 грн.; видаткова накладна №256 від 26.09.11р., податкова накладна № 256 від 26.09.11р., рахунок-фактура № 2530 від 26.09.11р. на суму 10782 грн.; акт виконаних робіт № 312 від 21.07.11р., податкова накладна №312 від 21.07.11р., рахунок-фактура № 1809 від 21.07.11р. на суму 12240 грн.; акт виконаних робіт №341 від 23.08.11р., податкова накладна №341 від 23.08.11р., рахунок-фактура № 2150 від 23.08.11р. на суму 12240 грн.; акт виконаних робіт № 28 від 12.10.11р., податкова накладна №28 від 12.10.11р., рахунок-фактура № 2785 від 21.10.11р. на суму 12240 грн.; акт виконаних робіт № 181 від 20.09.11р., податкова накладна №181 від 20.09.11р., рахунок-фактура № 226 від 20.09.11р. на суму 12240 грн.;

- від ПП «Мастер торг» видаткова накладна №39 від 25.10.11р., податкова накладна № 39 від 25.10.11р., рахунок-фактура №707 від 10.10.11р. на суму 13110 грн.; видаткова накладна №43 від 27.10.11р., податкова накладна № 43 від 27.10.11р., рахунок-фактура №737 від 14.10.11р. на суму 12762 грн.; видаткова накладна №46 від 28.10.11р., податкова накладна № 46 від 28.10.11р., рахунок-фактура №747 від 24.10.11р. на суму 11862 грн.; видаткова накладна №35 від 12.09.11р., податкова накладна № 35 від 12.09.11р., рахунок-фактура №577 від 12.09.11р. на суму 11700 грн.; видаткова накладна №45 від 15.09.11р., податкова накладна № 45 від 15.09.11р., рахунок-фактура №601 від 15.09.11р. на суму 11007 грн.; видаткова накладна №49 від 19.09.11р., податкова накладна № 49 від 19.09.11р., рахунок-фактура №630 від 19.09.11р. на суму 10881 грн.; видаткова накладна №59 від 25.08.11р., податкова накладна № 59 від 25.08.11р., рахунок-фактура №385 від 10.08.11р. на суму 11760 грн.; видаткова накладна №53 від 23.08.11р., податкова накладна № 23 від 23.08.11р., рахунок-фактура №416 від 23.08.11р. на суму 10113 грн.; видаткова накладна №73 від 26.08.11р., податкова накладна № 73 від 26.08.11р., рахунок-фактура №558 від 31.08.11р. на суму 10227 грн.; видаткова накладна №53 від 25.07.11р., податкова накладна № 53 від 25.07.11р., рахунок-фактура №307 від 25.07.11р. на суму 11106 грн.; видаткова накладна №57 від 26.07.11р., податкова накладна № 57 від 27.07.11р., рахунок-фактура №308 від 26.07.11р. на суму 12999 грн.;

- від ПП «Комманд» видаткова накладна №255 від 28.10.11р., податкова накладна № 255 від 28.10.11р., рахунок-фактура №1951 від 27.10.11р. на суму 16278 грн.; видаткова накладна №288 від 31.10.11р., податкова накладна № 288 від 31.10.11р., рахунок-фактура №1960 від 28.10.11р. на суму 18306 грн.; видаткова накладна №263 від 29.11.11р., податкова накладна №263 від 29.11.11р., рахунок-фактура №2053 від 11.11.11р. на суму 10746 грн.; видаткова накладна №264 від 29.11.11р., податкова накладна № 264 від 29.11.11р., рахунок-фактура №2197 від 21.11.11р. на суму 11034 грн.; видаткова накладна №278 від 30.11.11р., податкова накладна № 278 від 30.11.11р., рахунок-фактура №2228 від 29.11.11р. на суму 12336 грн.; видаткова накладна №216 від 23.12.11р., податкова накладна № 216 від 23.12.11р., рахунок-фактура №2397 від 08.12.11р. на суму 11223 грн.; видаткова накладна №217 від 23.12.11р., податкова накладна № 217 від 23.12.11р., рахунок-фактура №2430 від 12.12.11р. на суму 12003 грн.; видаткова накладна №235 від 26.12.11р., податкова накладна № 235 від 26.12.11р., рахунок-фактура №2607 від 22.12.11р. на суму 10992 грн.; видаткова накладна №270 від 29.12.11р., податкова накладна № 270 від 29.12.11р., рахунок-фактура №2650 від 28.12.11р. на суму 13020 грн.; видаткова накладна №282 від 25.01.12р., податкова накладна № 282 від 25.01.12р., рахунок-фактура №129 від 18.12.12р. на суму 4038 грн.; видаткова накладна №283 від 25.01.12р., податкова накладна № 283 від 25.01.12р., рахунок-фактура №130 від 18.01.12р. на суму 6345 грн.; видаткова накладна №298 від 26.01.12р., податкова накладна № 298 від 26.01.12р., рахунок-фактура №177 від 23.01.12р. на суму 5985 грн.; видаткова накладна №299 від 26.01.12р., податкова накладна № 299 від 26.01.12р., рахунок-фактура №178 від 23.01.12р. на суму 6120 грн.;

- від ПП «Базис Торг» видаткова накладна №24 від 11.07.11р., податкова накладна № 24 від 11.07.11р., рахунок-фактура №455 від 11.07.11р. на суму 11772 грн.; видаткова накладна №34 від 15.07.11р., податкова накладна № 34 від 15.07.11р., рахунок-фактура №456 від 15.07.11р. на суму 13002 грн.; видаткова накладна №42 від 21.07.11р., податкова накладна № 42 від 21.07.11р., рахунок-фактура №457 від 21.07.11р. на суму 10995 грн.; видаткова накладна №12 від 05.08.11р., податкова накладна № 12 від 05.08.11р., рахунок-фактура №480 від 05.08.11р. на суму 9906 грн.; видаткова накладна №18 від 11.08.11р., податкова накладна № 18 від 11.08.11р., рахунок-фактура №491 від 11.08.11р. на суму 10221 грн.; видаткова накладна №23 від 22.08.11р., податкова накладна № 23 від 22.08.11р., рахунок-фактура №505 від 22.08.11р. на суму 12006 грн. (том 1 а.с.208-251, том 2 а.с.1-130).

З урахуванням пояснень представників позивача та його податкової звітності судом встановлено, що ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» не включало до складу валових витрат за 1 квартал 2012р. вартість товарів, придбаних протягом лютого 2012р. у ПП «Нантехімидж», ПП «Мобкримторг» та ПП «Комманд» на суму 54395,00 грн.

Проте, вказана обставина була залишена поза увагою відповідачем під час складання акту перевірки позивача, що призвело до помилкового висновку податкового органу про завищення валових витрат за 1 квартал 2012р. в розмірі 54395,00 грн., які взагалі позивачем не декларувались.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно банківських виписок за розрахунковим рахунком позивача вартість наданих йому товарів та робіт була сплачена у повному обсязі (том 2 а.с.205-238).

Отже, судом встановлено, що фактичне виконання позивачем і його контрагентами взаємних зобов'язань підтверджується отриманням позивачем від ПП «Укрторгпартнер», ПП «Мастер торг», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг» товарів і робіт та їх оплатою, яка підтверджується банківськими виписками.

Вартість придбаного програмного забезпечення та робіт по його установці замовникам, оргтехніки, витратних матеріалів тощо, отриманих від вищевказаних суб'єктів господарювання, включені позивачем до складу валових витрат за рядком 04.1 декларацій з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період, загалом в розмірі 393045,00 грн.

Приймаючи до уваги положення частини 1 статті 9 Закону України від 16.07.99 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" про те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, суд вважає, що наявність вищевказаних документів підтверджує відповідні господарські дії, зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивний рух активів в господарській діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Суд зазначає, що факт наявності первинних документів не може бути не взятий до уваги контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може свідчити про здійснення реальних товарних операцій в рамках господарської діяльності і, відображення її результатів в податковій та бухгалтерській звітностях.

Проте, з акту перевірки позивача вбачається, що висновки перевірки не узгоджуються з відомостями, які наведені в первинних документам, якими підтверджуються здійснені господарські операції позивача.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що висновки відповідача про завищення ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» задекларованих показників валових витрат за III квартал 2011р. на суму 181653,00 грн., за IV квартал 2011р. на суму 138260,00 грн., за I квартал 2012р. на суму 73133,00 грн., є необґрунтованими та недоведеними належними доказами.

Також, Податковий Кодекс України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 14.1.181 Податкового Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до положень статті 201 Податкового Кодексу податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 201.4 статті 201 ПК встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрах податкових накладних.

Згідно до положень п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог...

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно закону.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Разом із тим, акт перевірки не містить обставини про встановлення будь-яких недоліків податкових накладних та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання відповідачу цих документів на перевірку.

Судом встановлено, що ПП «Укрторгпартнер», ПП «Мастер торг», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг» зареєстровані згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в якості юридичних осіб та згідно баз даних офіційного веб-сайту Державної податкової служби України на час взаємовідносин із ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» були платниками податку на додану вартість, а тому з огляду на приписи п 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мали право на складання податкових накладних та видачу їх покупцям, в тому числі позивачу (том 2 а.с.186-201, том 4 а.с. 138-140).

При цьому, позбавлення статусу платника податку на додану вартість вказаних постачальників після вчинення господарських операцій та складання податкових накладних не має наслідком позбавлення ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» права на податковий кредит за результатом таких взаємовідносин.

Судом досліджено, що будучи належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість вищевказані постачальники склали та надали позивачу податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 78609,00 грн., які ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» включило до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ у липні 2011р. в розмірі 12019,00 грн., серпні 2011р. - 12746,00 грн., вересні 2011р. - 11566,00 грн., жовтні 2011р. - 14093,00 грн., листопаді 2011р. - 5686,00 грн., грудні 2011р. - 7873,00 грн., січні 2012р. - 3748,00 грн., лютому 2012р. - 10879,00 грн., відобразило в реєстрі отриманих податкових накладних, а також у розшифровці податкового кредиту у розрізі контрагентів по додатку 5 до декларацій з ПДВ (том 1 а.с.66-121, том 2 а.с.139-185).

В подальшому згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ за лютий 2012 р. (квитанція №9056135713 від 17.09.2012р.) позивачем самостійно сторновані суми податкового кредиту на суму 10879,00 грн., у тому числі 3696,00 грн. за податковим накладними від ПП «Нантехімидж», 3438,00 грн. за податковим накладними від ПП «Мобкримторг» та 3745,00 грн. за податковим накладними від ПП «Комманд» (том 1 а.с.42-46).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійсненна оплата вартості товарів та робіт від ПП «Укрторгпартнер», ПП «Мастер торг», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг» у повному обсязі, згідно банківських виписок за розрахунковими рахунками ТОВ «АВІ-ЦЕНТР».

Судом на підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентами взято до уваги, що позивачем надано суду докази подальшої реалізації придбаної продукції покупцям-замовникам, що підтверджується видатковими накладними та актами здачі-прийомки робіт (послуг), порівняльними таблицями на придбання-реалізацію товарів (робіт), залученими до матеріалів справи (том 1 а.с.122-197, том 2 а.с.135-138, 242-250, том 3 а.с.1-250, том 4 а.с.1-131).

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність вчинених між позивачем та наведеними вище суб'єктами господарювання фактичних господарських операцій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, при виконанні яких сторони діяли в межах чинного законодавства України.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за отримані товари (роботи), зокрема суму ПДВ, висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 67731,00 грн. є невірними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Суд зазначає, що податковим законодавством України не ставиться в залежність право платника ПДВ на податковий кредит від можливості податкового органу провести зустрічну перевірку постачальника такого платника, яким останньому надані податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (робіт). Так само, законодавство України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, в даному випадку його постачальниками.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, суд вважає неправомірним посилання відповідача в акті перевірки на завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат, у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених позивачем із ПП «Укрторгпартнер», ПП «Нантехімидж», ПП «Мобкримторг», ПП «Мастер торг», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг».

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст. 216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотню дію у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Недійсність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів обґрунтована в акті перевірки порушенням частини 5 ст. 203 ЦК України, згідно якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визнається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Як передбачено частиною 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту його недійсності є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставину підтвердити не можуть в силу прямого припису закону. Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок.

Між тим, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, згідно ст. 204 ЦК України.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено жодної з підстав нікчемності (недійсності) договорів, укладених між ТОВ «АВІ-ЦЕНТР» та його постачальниками, таким чином суд не вбачає правових підстав для застосування відповідачем до позивача наслідків нікчемності укладених правочинів.

З аналізу матеріалів справи слідує, що зміст зазначених вище господарських операцій не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих операцій не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також, суд не погоджується із твердженням відповідача про безтоварність господарських операцій, що здійснені між позивачем та його постачальниками, оскільки первинні господарські документи підписані не уповноваженими особами, з огляду на пояснення посадових осіб контрагентів позивача в ході досудового слідства.

Відповідно до змісту ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень або взагалі без таких, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Якщо ж схвалення не відбулося, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і за його позовом визнається судом недійсним на підставі ч. 1 ст.241, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 239 ЦК України.

Разом із тим, надання позивачу товарів (робіт), що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, є належним схваленням цих правочинів постачальниками - ПП «Укрторгпартнер», ПП «Нантехімидж», ПП «Мобкримторг», ПП «Мастер торг», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», а доказів щодо оскарження правочинів в судовому порядку та подальшого визнання їх недійсними відповідачем не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів того, що позивач неправомірно включив до валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ вартість товарів (робіт), придбаних у зазначених вище суб'єктів господарювання.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0006712204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84663,63 грн. та № 0006722204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 92777,16 грн. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до чинного законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 26 листопада 2012 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 3 грудня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 93, 160-164 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 19.10.2012р. №0006712204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84663,63 грн., від 19.10.2012р. № 0006722204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 92777,16 грн., прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІ-ЦЕНТР».

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІ-ЦЕНТР» 1773,80 грн. витрат зі сплати судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.