Постанова

від 24.12.2012 по справі 12566/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 грудня 2012 р. № 2-а- 12566/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -судді Зінченка А.В.,

при секретарі -Алавердян Е.А.,

за участі представників сторін:

Позивача -Коробки А.Б.

Відповідача -Полежака О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна»до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій прохав суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС №000126220 від 05.10.2012 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу від 22.08.2012р. №774, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Кумою О.І . згідно із ст.78 ст.79 Податкового кодексу України проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна»(код ЄДРПОУ 33606728) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Металторгпоставка»(код ЄДРПОУ 34389024) за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

Результатом цієї перевірки став Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Нектон-Україна»(код за ЄДРГІОУ 33606728) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Металторгпоставка»(код ЄДРПОУ 34389024) за період з 11.02.2012р. по 29.02.2012р.».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «НЕКТОН-УКРАЇНА»п. п. 198.4. п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року на суму 297450,00грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було складено податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0001262220, яким підприємству на підставі порушення п. 198.3 ст.198 ГІКУ було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 371 812,50 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 297 450,00грн.. за штрафними санкціями - 74 362,50грн. Податкове повідомлення-рішення було отримано підприємством 01 листопада 2012 року.

Позивач вважає, що вказане рішення винесено неправомірно, є протизаконним, а тому просить скасувати в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надали аналогічні зазначеним в позові пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та вказав, що податкове повідомлення -рішення винесено правомірно, відповідає нормам чинного законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна», пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 22.08.2012р. №774, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Кумою О.І . згідно із ст.78 ст.79 Податкового кодексу України проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна»(код ЄДРПОУ 33606728) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Металторгпоставка»(код ЄДРПОУ 34389024) за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

За наслідками перевірки було складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Нектон-Україна» (код за ЄДРГІОУ 33606728) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Металторгпоставка»(код ЄДРПОУ 34389024) за період з 11.02.2012р. по 29.02.2012р.».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Нектон-Україна»п. п. 198.4. п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року на суму 297450,00грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було складено податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0001262220. яким підприємству на підставі порушення п. 198.3 ст.198 ГІКУ було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 371 812,50грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 297 450,00грн., за штрафними санкціями - 74 362,50грн.

Судом встановлено, що 07 лютого 2012 року між позивачем та ТОВ «Металторгпоставка»(код 34389024) було укладено Договір поставки №7/02-12 від 07.02.2012р., відповідно до умов якого ТОВ «Металторгпоставка»зобов'язується здійснити поставку стопорного клапану (корпус клапану Б-365-34СБ4А) для турбіни К-160-130, а позивач зобов'язаний оплатити та прийняти поставлений товар. На виконання умов укладеного договору позивачем була здійснена передплата у розмірі 1 784 700,00грн., в т.ч. ПДВ 297450,00грн. платіжним дорученням №104 від 29.02.2012р.

В підтвердження отримання передплати постачальник (ТОВ «Металторгпоставка») на виконання вимог ст.ст. 187, 201 ПКУ виписав податкову накладну №22 від 29.02.2012 року, яку згідно до приписів ст.201.10 ПКУ постачальник повинен був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, що й було зроблено постачальником: податкова накладна була зареєстрована в ЄДРПН за №9012136972. Цей факт підтверджує й відповідач на стор.9 Акту перевірки. Право на податковий кредит у позивача виникло на підставі п. 198.1 ст.198 ПК України, а датою виникнення такого права стала згідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг.

Тобто, між позивачем та ТОВ «Металторгпоставка»в лютому 2012 року була здійснена лише одна господарська операція, а саме: позивач зробив передплату на виконання вимог Договору поставки №7/02-12 від 07.02.2012р. Ця господарська операція підтверджена усіма необхідними первинними документами: платіжне доручення №104 від 29.02.2012р.. виписка банку позивача за 29 лютого 2012 року, податкова накладна №22 від 29.02.2012р. Товар, який постачальник зобов'язався поставити за умовами Договору поставки №7/02-12 від 07.02.2012р. не був поставлений, оскільки згідно до умов Договору строк поставки ще не настав.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПКУ позивач суму податку на додану вартість у розмірі 297450,00грн. по податковій накладній №22 від 29.02.2012 року включив до складу податкового кредиту в лютому 2012 року, оскільки ця сума податку була сплачена позивачем протягом звітного періоду (лютого 2012 року) у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання. Підтвердженням того, що товар придбавався з метою подальшого використання є Договір поставки №89 від 15.05.2012р., укладений з ТОВ «Спеценергомонтаж»па поставку позивачем стопорного клапану Б--34-СБ 4А для турбіни К-160-130.

Суд зазначає, що заборгованості по розрахункам між позивачем та ТОВ «Металторгпоставка»за поставлений товар відсутня.

Суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також , п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи договором, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими первинними документами.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо твердження про недійсність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Металторгпоставка», суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та вказаними контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів позивачем , оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем з ТОВ «Металторгпоставка», в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна»до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС №000126220 від 05.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна» понесені ним судові витрати в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 грудня 2012 року.

Суддя А.В. Зінченко