Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а/2570/3762/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3762/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос» (далі - ТОВ «БП «Атілос») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) № 0002952320 від 23.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення -рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу, що укладений позивачем із ПП «Інтекс - Сервіс» договір є нікчемними, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про нікчемність договору позивача з його контрагентом відповідач бере лише наявність акту перевірки ПП «Інтекс - Сервіс» ДПІ у Оболонському районі м. Києва, в якому зроблено висновок, що всі угоди укладені ПП «Інтекс - Сервіс» у листопаді 2011 року мають ознаки фіктивності. При цьому, актом перевірки від 10.08.2012 № 1502/22/14228451 не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та на підставі такого акту неправомірно прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002952320 від 23.08.2012. В порядку та в строки передбачені cт. 56 Податкового кодексу України платником податків вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржене до ДПС в Чернігівській області шляхом подання 28.08.2012 скарги за вих. № 278 на адресу ДПС в Чернігівській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 25.10.2012 за № 1522/10/10-215 скаргу платника податків було залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0002952320 від 23.08.2012 залишено без змін. 31.10.2012 ТОВ «БП «Атілос» подало до Державної податкової служби України скаргу за вих. № 334 про перегляд та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002952320 від 23.08.2012, але рішенням про результати розгляду скарги від 22.11.2012 за № 5745/0/61-12/10-2115 скаргу платника податків було залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0002952320 від 23.08.2012 залишено без змін. Представники позивача вважають, що ДПС в Чернігівській області та ДПС України формально підійшли до перевірки обставин, викладених у скаргах та не спростували доводів неправомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача уточнив свої позовні вимоги, в яких остаточно просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові № 0002952320 від 23.08.2012 та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «БП «Атілос» всі судові витрати по справі, просить задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БП «Атілос» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за листопад 2011 року та податок на прибуток за відповідні періоди операцій з ПП «Інтекс - сервіс». За результатами вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем складено акт від 10.08.2012 № 1502/22/14228451 та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 194/22-7/31287441 від 07.05.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтекс - сервіс» (код ЄДРПОУ 31287441) з питання правильності нарахування податку на додану вартість за період листопад 2011 року».

Вказаними актом ДПІ у Оболонському районі м. Києва встановлена відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у підприємства - контрагента ПП «Інтекс - сервіс» та не встановлено реального здійснення господарських операцій з постачальниками у листопаді 2011 року, у зв'язку з чим фінансово-господарська діяльність цього контрагента здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право - та дієздатності, фінансово - господарські взаємовідносини між ними та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «БП «Атілос» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаному періоді по взаємовідносинам з ПП «Інтекс - сервіс», так як такі видаткові та податкові накладні не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 23.08.2012 № 0002952320 прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «БП «Атілос» (ідентифікаційний код 14228451) зареєстровано 15.02.1993 та перереєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.09.2003 та 25.02.1993 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 216, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 102324 (а.с. 32), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.12.2012, (а.с. 107) та копією акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.08.2012 № 1502/22/14228451 (а.с. 10 - 17), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 27.07.2012 № 1965 співробітниками ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БП «Атілос» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за листопад 2011 року та податок на прибуток за відповідні періоди операцій з ПП «Інтекс - сервіс».

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 10.08.2012 № 1502/22/14228451, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 114980 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002952320 від 23.08.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 143725 грн, з яких за основним платежем - 114980 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28745 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач в порядку та в строки передбачені cт. 56 Податкового кодексу України вказане податкове повідомлення - рішення оскаржив шляхом подання 28.08.2012 скарги за вих. № 278 на адресу ДПС в Чернігівській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 25.10.2012 за № 1522/10/10-215 скаргу платника податків було залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0002952320 від 23.08.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням 31.10.2012 ТОВ «БП «Атілос» подало до Державної податкової служби України скаргу за вих. № 334 про перегляд та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002952320 від 23.08.2012, але рішенням про результати розгляду скарги від 22.11.2012 за № 5745/0/61-12/10-2115 скаргу платника податків було залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0002952320 від 23.08.2012 залишено без змін.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «БП «Атілос» є виробництво електронних компонентів, неспеціалізована оптова торгівля, ремонт та технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, виробництво іншого електричного устаткування, виробництво електричного освітлювального устаткування, що витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.12.2012, наявним в матеріалах справи (а.с. 107) та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому період ТОВ «БП «Атілос» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентом ПП «Інтекс - сервіс».

Так, 20.10.2011 між ТОВ «БП «Атілос» (Покупець) в особі директора ОСОБА_1 та ПП «Інтекс - сервіс» (Постачальник) в особі директора Зуба Є. В. укладено договір № 20102011, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити комплектуючі вироби, обладнання, матеріали і т.п. ( далі - Товари), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити повну вартість вказаного Товару на протязі 30-ти календарних днів від дати одержання Товару. Найменування, ціна, кількість та асортимент Товару визначається сторонами у специфікаціях, що складається на підставі конкретних заявок Покупця та оформлюється у формі додатків до вищевказаного договору і є невід'ємними його частинами. Але за узгодженням сторін можливе постачання Товарів за заявками Покупця без складання специфікацій на підставі рахунків та/або видаткових накладних. Щодо умов поставки, то за договором Товар постачається партіями на умовах EXW - склад Постачальника за адресою: м. Київ, вул.. Мінське шосе, 4, або за іншою в м. Києві адресою, зазначеною Продавцем. Витрати з постачання Товарів покладаються на Покупця.

Фактична вартість робіт по договору визначається як сума вартості всіх поставлених Постачальником товарів, підтвердженими відповідними видатковими накладними.

Договір підписано директорами ТОВ «БП «Атілос» та ПП «Інтекс - сервіс» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні на загальну суму 689878,80 грн. в тому числі ПДВ -114979,80 грн: № ІС - 0000447 від 14.11.2011, № ІС - 0000449 від 14.11.2011, № ІС - 0000460 від 23.11.2011, № ІС - 0000461 від 23.11.2011, № ІС - 0000462 від 23.11.2011, № ІС - 0000468 від 25.11.2011, № ІС - 0000469 від 25.11.2011, № ІС - 0000470 від 25.11.2011 (а.с. 133 - 140) ;

- податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит на загальну суму 689878,80 грн. в тому числі ПДВ -114979,80 грн: № 447 від 14.11.2011, № 449 від 14.11.2011, № 460 від 23.11.2011, № 461 від 23.11.2011, № 462 від 23.11.2011, № 468 від 25.11.2011, № 469 від 23.11.2011, № 470 від 25.11.2011 (а.с. 125 -132).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями: № 894 від 15.11.2011, № 895 від 15.11.2011, № 985 від 06.12.2011, № 1032 від 19.12.2011, № 1033 від 19.12.2011, № 1034 від 19.12.2011 (а.с. 144 - 149) та копіями виписок банку по рахунку (а.с. 176 - 178).

Доставка вказаного товару здійснювалася власним службовим автотранспортом ТОВ «БП «Атілос», а саме автомобілем Honda Stream, НОМЕР_1, водієм ОСОБА_1 - директором ТОВ «БП «Атілос», номер посвідчення водія НОМЕР_2, що підтверджується копіями подорожніх листів службового легкового автомобіля: № 001209 від 14.11.2011, № 217 від 23.11.2011, № 001221 від 25.11.2011 (а.с. 141 - 143) та копією витягу з журналу видачі довіреностей на отримання товару (а.с. 150 - 151).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується копією свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб (а.с. 113), копіями свідоцтв про реєстрацію платників податків на додану вартість (а.с. 114) та не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПП «Інтекс - сервіс» містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «Інтекс - сервіс», відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 194/22-7/31287441 від 07.05.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтекс - сервіс» (код ЄДРПОУ 31287441) з питання правильності нарахування податку на додану вартість за період листопад 2011 року».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагента ПП «Інтекс - сервіс» необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентом ПП «Інтекс - сервіс» та здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності представниками відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначений договір поставки був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Як докази використання отриманої продукції у власній господарській діяльності позивачем надано Технічні вимоги на виготовлення світлофорів (а.с. 42 - 103), та як доказ виготовлення та постачання продукції надаються договір та акти - приймання передачі продукції КП «Київдорсервіс» (а.с. 152 - 160, 161-169).

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку свого контрагента.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представниками відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ''Багатопофільне підприємство "Атілос", - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 23.08.2012 № 0002952320, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Державної податкової служби, за яким товариству з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Атілос" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 143725,00 грн, в тому числі основний платіж 114980,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 28745,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь позов товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос» судові витрати в сумі 1437 (одна тисяча чотириста тридцять сім) грн 25 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан