Ухвала

від 05.12.2012 по справі 2-а-8638/10/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 р.Справа № 2-а-8638/10/1470

Категорія: 8.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Продан Ю.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальзернотрейд" про продовження терміну застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року податковий орган звернувся з адміністративним позовом про продовження терміну застосування арешту активів до товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальзернотрейд" у вигляді зупинення операцій на рахунках № 260080113584 (відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Банк Морський") та № 26006037837001 (відкритому в Акціонерному товаристві "Імексбанк") строком на 4320 год.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ТОВ відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 грудня 2010 року в.о. начальника ДПІ ОСОБА_1 видано наказ № 1499 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ковальзернотрейд" (код ЄДРПОУ 36536675)". Підставою для проведення цієї перевірки визначено пункт 2 частини 6 статті 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-ХІІ).

07 грудня 2010 року в.о. начальника ДПІ виписане направлення № 1796 на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року.

Проте, при здійсненні виходу для проведення цієї перевірки за юридичною адресою відповідача, посадовим особам ДПІ було відмовлено у допуску до перевірки заступником директора ТОВ, про що складено акт від 08.12.2010 р. № 1116/35-10/36536675.

9 грудня 2010 року ДПІ було прийнято рішення № 16 про застосування умовного адміністративного арешту активів ТОВ, з посиланням на наявність підстави, передбаченої підпунктом "г" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч наведеним вимогам процесуального закону, позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги, зокрема, не надав жодних доказів щодо неподання відповідачем в установлений строк податкових декларацій та наявності у нього податкового боргу в сумі 72554,7 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними по суті і такими, що узгоджуються з вимогами ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції на момент виникнення спріних правовідносин).

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Закон України "Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 цього Закону, активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу (підпункт 9.1.1 пункт 9.1 статті 9 Закону № 2181-ІІІ).

Підпунктом 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

При цьому, підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

а) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону;

б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано несплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство;

г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;

д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;

е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

З наведених норм вбачається, що адміністративний арешт активів є виключним способом і вичерпний перелік обставин, за яких його можливо застосувати, визначено підпункт 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181.

Стосовно посилань позивача на наявність у відповідача станом на 9 грудня 2010 року податкового боргу в сумі 72554,7 грн. (внаслідок неподання ним у строк податкових декларацій, що і стало підставою для проведення його позапланової виїзної перевірки) та безпідставну відмову ТОВ в допуску посадових осіб ДПІ до цієї перевірки (у зв'язку з чим і було прийнято рішення про арешт активів відповідача), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України № 509-ХІІ визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 11-1 Закону № 509-ХІІ позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всупереч наведеним вимогам процесуального закону, позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги, зокрема, не надав жодних доказів щодо неподання відповідачем в установлений строк податкових декларацій та наявності у нього податкового боргу в сумі 72554,7 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій, що були направлені ТОВ на адресу позивача (про що свідчить додані до них копії фіскального чеку Укрпошти, опис поштового вкладення та відмітка відділу вхідної кореспонденції ДПІ).

Відповідно до пункту 5.4 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року № 386, у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування, слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.

Із наявного в матеріалах справи акту відмови від 8 грудня 2010 року № 1116/35-10/36536675 вбачається, що він всупереч вимогам пункту 5.4 цього Порядку, підписаний понятими особами, не був.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі № 2-а-8638/10/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян