Ухвала

від 05.12.2012 по справі 2-а-4217/11/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 р.Справа № 2-а-4217/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Укрспецтехніка»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Укрспецтехніка»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Укрспецтехніка» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 04.02.11 №№ 0000322301/1, 0000353500/0, 0000343500/0, 0000333500/0, які були прийняті на підставі висновків акту планової виїзної документальної перевірки № 92/23-4/32391870 від 20.01.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка закінчилась 23.11.2010 року, акт повинен був бути підписаним не пізніше 30.11.2010, але фактично акт підписано 20.01.2011 року, тобто з затримкою на два місяці. Акт перевірки було вручено уповноваженому представнику ТОВ «ТВК «Укрспецтехніка»21 січня 2011 року, тобто, строк прийняття податкового повідомлення-рішення закінчується 01 лютого 2011 року, але воно прийняте 04 лютого 2011 року, з запізненням на 3 дні. Перевірку проведено з відома в.о. генерального директора Кізім Т.О., яка призначалася на строк відпустки за хворобою генерального директора з повноваженнями оперативного керування колективом підприємства і в силу цього не могла надати належні пояснення і документи перевіряючим.

Недостатність наданої податковій інспекції інформації не є доказом неможливості встановити відповідність окремих операцій, відповідність між даними декларацій, які всі були належним чином подані і прийняті в установлені строки, та даними бухгалтерського обліку, первинної документації. Після проведення перевірки товариством були знайдені ряд документів, які значаться в акті як такі, що не були надані ДПІ під час проведення перевірки. Ці документи частково або повністю свідчать про обґрунтованість та підставність проведених господарських операцій, належне ведення обліку попередніми головними бухгалтерами і генеральними директорами та мають бути враховані при визначенні суми встановлених порушень. Позивач вважає, що перевіряючі не мали повноважень встановлювати в акті перевірки правові зв'язки між собою двох інших суб'єктів господарювання та робити з цього наслідки для ТОВ «ТВК «Укрспецтехніка», оцінювати спрямованість операцій на «отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат»та висновки про «нікчемність операцій», які підтверджуються лише «іншими фактами»з особливостей ведення господарської діяльності цих контрагентів. При цьому перевіряючі не взяли до уваги реальність здійснення позивачем цих операцій та сумлінне виконання умов відповідних цивільних та господарських договорів, а використовували факти, на які підприємство не має впливу.

Висновки щодо розбіжностей та врахування цих розбіжностей при розрахунках сум донарахувань податків по періодах на думку позивача є неправомірними і не відповідають актам законодавства щодо проведення перевірок, так як посадові особи ДПІ користувались для виявлення розбіжностей податкового і бухгалтерського обліку даними комп'ютерного обліку, бухгалтерських реєстрів, які не є зведеними закінченими, достовірними, не можна виводити з них суми не донарахувань об'єктів оподаткування, розраховувати суми фінансових санкцій. Акт перевірки містить припущення, які не підтверджені належними доказами. Операції з ТОВ «Проціон -7»та ТОВ «УЗЛК»на суму 3 955 072,12 грн. взагалі не були перевірені на предмет фіктивності.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечувала з тих підстав, що позивач придбавав продукцію у посередників, які відсутні за юридичними адресами, що унеможливлює їх перевірку. В ланцюгу постачальників позивача податкова інспекція виявила підприємства з ознаками «фіктивності», тобто, такі, що були зареєстровані з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, податкова інспекція не має підстав для підтвердження правомірності формування складу валових витрат та факту сплати позивачем ПДВ в ціні товару.

ДПІ вказувала на те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування є факт надмірного надходження відповідних сум ПДВ до державного бюджету, а тому відсутність належних доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету виключає можливість задоволення заявленого позову. Актами перевірок постачальників позивача та матеріалами слідчих органів було підтверджено, що вказані підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Враховуючи вищенаведене, операції позивача з ТОВ «Проціон 7»та ТОВ «УЗЛК»на думку відповідача не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Оскільки позивач виступає «вигодонабувачем», тому усі операції з купівлі - продажу за його участю з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними. На підставі викладеного відповідач вважає, спірні повідомлення-рішення винесені правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Укрспецтехніка»відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням ТОВ «ТВК «Укрспецтехніка»звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, а саме: визнати недійсним податкові повідомлення-рішення №0000322301/1, №0000353500/0, №0000343500/0, 0000333500/0 від 04.02.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «ТВК «Укрспецтехніка»є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні. ДПІ у м. Херсоні була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.07 по 30.06.10 у відношенні ТОВ «ТВК «Укрспецтехніка». Перевіркою встановлено, що позивач займався торгівлею спецавтотранспортом, спецтехнікою, обладнанням, запчастинами, автошинами, наданням послуг з ремонту та обслуговуванням техніки та обладнання. За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.01.11 № 92/23-4/32391870, згідно якого встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, а саме: занижено податок на прибуток в сумі 322869 грн. у звітному періоді 2009 р., також порушено пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 663266 грн., завищено значення по рядку 22.1 декларації за лютий 2010 року на суму 12325 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ в декларації за червень 2010 року на суму 46193 грн., завищено бюджетне відшкодування за квітень-травень 2010 року усього на суму 141483 грн..

Встановлено, що між позивачем та з ТОВ «Проціон-7»(м. Миколаїв) та ТОВ «Українська зернова логістична компанія»(м. Херсон) здійснювались господарські операції, які за висновками Акту перевірки є нікчемними, не спричиняють реального настання правових наслідків. Внаслідок цих угод завищено валові витрати на 3955072 грн. 12 коп., у тому числі за 2009 р. на 2132250 грн., 1 квартал 2010 р. на суму 1546970,80 грн., півріччя 2010 р. 1822822,12 грн., занижено податок на прибуток на суму 322869 грн. (2009 р.) Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 857681,84 грн. за жовтень 2009 р. - червень 2010 року.

По взаємовідносинам позивача та ТОВ «Проціон-7»встановлено, що ТОВ «ТВК «Укрспецтехніка»за період жовтень-грудень 2009 року придбав обладнання, екскаватор, автопогрузчик, лопостну мішалку, надавав роботи з монтажу та демонтажу механізму котла литого асфальту на загальну суму 2645700 грн. (в т.ч. ПДВ 440950 грн.) без укладання письмових договорів. Витрати на придбання товарів та робіт включено до валових витрат 4-го кварталу 2009 року в сумі 2132249,99 грн., 1 кварталу 2010 року в сумі 72500 грн. В Акті перевірки зазначено, що у ТОВ «Проціон-7»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, зокрема, останній відсутній за місцем реєстрації, має стан 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження», фактичне місцезнаходження не встановлено, а також відсутні документи, що підтверджують наявність у останнього власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, транспорту.

На підставі постанови слідчого з ОВС СВПМ ДПА у Херсонській області від 29.04.10 відділом взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні складено довідку про втрати бюджету по ТОВ «Проціон-7»від 20.07.10, в якій вказано, що посадовими особами ТОВ «Проціон-7»в період з липня по листопад 2009 року завдано втрат бюджету з ПДВ на загальну суму 5869265,86грн. Матеріали кримінальної справи за ст. 212 ч. З КК України у відношенні посадових осіб направлено до суду. Згідно системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по деклараціям з податку на додану вартість, ТОВ «Проціон - 7»за липень-грудень 2009 року встановлено, що його постачальниками були: ПП «Авант-Л»( код 34929448 ), стан якого 11 «Припинено, але не знято з обліку», у липні-вересні 2009 р. не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Проціон - 7»; ТОВ «Комерційна фірма Техноіндустрія»(35705089) стан якого 10 «Запит на в,становлення місця знаходження», у липні - вересні 2009р. не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Проціон - 7»; ДП «Кнауф маркетинг»(код 24577862) у жовтні 2009 року не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Проціон - 7»; ПП «Техпром групи - Сервіс»(код 35568501), стан якого 23 «Місцезнаходження не встановлено», у жовтні - листопаді 2009р. не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Проціон - 7».

Колегією суддів, в ході розгляду справи, було також встановлено, що згідно копії протоколів допитів кримінальної справи вищевказані підприємства та їх посадові особи вказали, що між ними та ТОВ «Проціон - 7», не здійснювалось ніяких господарських операцій. УДАІ УМВС України в Херсонській області надано відомості про те, що за ТОВ «ТВК «Укрспецтехніка»транспортних засобів не значиться. Спецтехніку, яку позивач придбавав у ТОВ «Проціон-7» та в подальшому реалізував, позивач не реєстрував у інспекції Держтехнагляду.

Також актом перевірки встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ «Українська зернова логістична компанія» (ТОВ «УЗЛК»), у якого позивач придбавав запчастини, техніку і механізми за період з січня 2010 року по липень 2010 року, усього на суму 4268812,63грн., у т.ч. ПДВ на суму 711468,82 грн. Включено до валових витрат всього товарів та послуг на суму 1750322,,12 грн., в тому числі у 1 кв. 2010р. 1474470,8грн., ІІ-му кв. 2010 р. 275851,32 грн. Включено до податкового кредиту всього 350064,42 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2010 року 240149,56 грн., березень 2010 року 54744,67 грн., квітень 2010 року 6083,33 грн., травень 2010 року 40275,36 грн., червень 2010 року 8811,57 грн. З акту перевірки ТОВ «УЗЛК»вбачається, що постачальником у вказаного підприємства було ТОВ «Бізнес Фактор ЛТД»(код 36557160), а засновником і керівником ТОВ «Бізнес Фактор ЛТД» є ОСОБА_3, який водночас є керівником ТОВ «Проціон - 7».

Разом з тим встановлено, що гр.-н ОСОБА_3 був судимий в 2002 році на 7 років позбавлення волі за крадіжку, службове підроблення документів, відмовився від давання свідчень при розслідуванні кримінальної справи, порушеної проти нього, як директора ТОВ «Проціон-7», за ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах). В обвинувальному висновку, наданому суду відповідачем, зазначено, що податкові декларації ТОВ «Проціон-7»містять неправдиві відомості, не підтверджені відповідними податковими накладними постачальників (продавців) товарів, послуг. 05.05.11 Дніпровським райсудом м. Херсона відносно директора ТОВ «Проціон-7»винесено обвинувальний вирок, засуджено до 5 років 5 місяців позбавлення волі, але апеляційним судом Херсонської області кримінальна справа була направлена прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування. Вдруге кримінальна справа скерована до суду 04.01.12. В копії обвинувального висновку зазначено в якості доказу висновок судово-економічної експертизи від 13.12.11, який також свідчить про ухилення ОСОБА_3 від сплати податків.

За результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по деклараціям з податку на додану вартість встановлено, що постачальником товару ТОВ «Бізнес Фактор ЛТД»за січень - червень 2010 року було ТОВ «Фоджа», стан якого 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження», за період січень - червень 2010 року не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Фактор ЛТД».

За висновками перевірки ДПІ у м. Херсоні були прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.02.11року: № 0000322301/0 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 663266 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 165816,50грн.; № 0000333500/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року на 141483 грн. та застосування 35370,75 грн. штрафних санкцій; № 0000343500/0 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 322869 грн. та застосування 80717,25 грн. штрафних санкцій; № 0000353500/0 про зменшення від'ємного значення ПДВ на 58518 грн. за лютий, червень 2010 року та застосування 14629 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись в прийнятими ДПІ у м. Херсоні податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до вищих податкових органів.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, для констатації факту нікчемності правочинів в акті перевірки, податкова інспекція повинна встановити, що всі ці угоди вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або порушує публічний порядок. До правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на. використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно до вимог ст. ст. 204, 215 того ж кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 42 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними. Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету. Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими. Одержання податкової вигоди повинно визнаватися необґрунтованим, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до вимог ст. ст. 61 та 44 Податкового кодексу України обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів покладений на контролюючи органи. Відповідно до вимог п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (діючого на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складався із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації та не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно до вимог пп. 7.7.5 та пп. 7.7.7 п. 7.4 ст. 7 того ж Закону, суми податку зараховуються до Держбюджету, а зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності . До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади, прізвище осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія вважає, що однією з підстав прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у М.Херсоні став той факт, що зазначені в податковій та бухгалтерській звітності ТОВ «Проціон-7»та ТОВ «УЗЛК»юридичні особи, у яких, начебто, були придбані товари та послуги, не відповідають дійсності, оскільки зазначені господарські операції тільки документувались за допомогою цих підприємств без реального виконання, походження придбаних позивачем техніки, обладнання, машин невідомо. Також актом ДПІ встановлено, що у ТОВ «УЗЛК»та ТОВ «Бізнес Фактор ЛТД»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності. В даному випадку відсутні достовірні дані факту здійснення господарських операцій, на підставі чого відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано достовірних доказів здійснення господарських операцій по ланцюгам ТОВ «Торгівельно - виробнича компанія «Укрспецтехніка»- ТОВ «Проціон-7», ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Укрспецтехніка»- ТОВ «Українська зернова логістична компанія»- ТОВ «Бізнес Фактор ЛТД». Обґрунтованість висновків ДПІ також підтверджується неможливістю встановлення джерела походження техніки, запчастин, механізмів, неможливість дослідження того факту, чи відобразили ТОВ «Проціон- 7», ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ТОВ «Бізнес Фактор ЛТД», ТОВ «Фоджа»ці господарські операції в обліку та в податковій звітності та сплатили відповідні податки, відсутність можливості перевірити дотримання ТОВ «Проціон-7»вимог податкового законодавства внаслідок відсутності взагалі будь-якої бухгалтерської документації підприємства та розслідування кримінальної справи відносно керівника ТОВ ОСОБА_3, відсутність власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, трудових ресурсів у постачальників позивача. Разом з тим, ОСОБА_3, будучи директором «Проціон-7», також немає документального підтвердження джерела придбання продукції, яку продано позивачу. Задекларовані операції із придбання продукції, яку в подальшому було реалізовано позивачу від контрагентів також не відповідають дійсності, оскільки контрагенти спростовують наявність здійснення будь-яких господарських стосунків з ТОВ «Проціон-7».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів транспортування придбаної продукції, запчастин, техніки, сплати транспортних витрат, що також підтверджує правильність прийнятих ДПІ спірних повідомлень-рішень.

За документообігом, що складається під господарських операцій, в яких існує низька осіб-посередників, товари (послуги) рухаються від виробника до останнього в ланцюгу платника податків через певну кількість посередників із здійсненням відповідних розрахунків. Усі або деякі з таких посередників додають до вартості товарів (послуг) певну суму, у зв'язку з чим утворюється різниця між ціною товару (послуги), визначеною виробником (імпортером) та ціною, за якою ці товари (послуги) придбані останнім у ланцюгу платником податку. При цьому сума податкового кредиту в останнього з ланцюга платника податку визначається з урахуванням найвищої ціни товару (послуги). Виходячи з цього, формується сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Водночас один чи декілька із платників податку на додану вартість у ланцюгу посередників або не декларує, або не виконує свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку до бюджету. У результаті вся або частина різниці між сумами податку на додану вартість, що включені до своїх податкових зобов'язань виробником товарів, та сумою податкового кредиту, який взяв участь у формуванні бюджетного відшкодування та податкового кредиту останнім у ланцюгу платника податку, в даному випадку, позивачем, виявляється не сплаченою до державного бюджету. Натомість задекларована ним сума бюджетного відшкодування формально повинна бути сплачена цьому платнику податку на додану вартість. Така ситуація може призвести до прямих фінансових втрат державного бюджету.

Податковими органами проводяться зустрічні перевірки всіх платників податку по всьому ланцюгу. При цьому несплата податку до бюджету, принаймні одним з учасників ланцюга, розглядається податковими органами як обставина, що виключає можливість формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були. сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до викладеного, відшкодування податку на додану вартість можливе лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування податку на додану вартість. При цьому несплату податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга розглядається податковою службою як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету, а отже, виключає можливість бюджетного відшкодування.

Судова колегія вважає, що твердження позивача щодо відсутності відповідальності одного платника податків за порушення, допущені іншим платником податків в даному випадку не приймаються до уваги, оскільки порушені правила оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки.

Судова колегія також вважає, що порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.10 № 984, та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.05 № 327, Податкового кодексу України щодо несвоєчасного підписання акту перевірки та несвоєчасного прийняття податкових повідомлень-рішень є певним порушенням вимог законодавства, але не являються вагомими для визнання висновків Акту незаконним.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Укрспецтехніка»залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 10.12.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький