Рішення

від 21.03.2012 по справі 36/5005/1882/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.12р. Справа № 36/5005/1882/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Траст", м. Дніпропетровськ

до Українсько-кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями компанії "Віл Корпорейшн", м. Дніпропетровськ

про стягнення 265 730, 25 грн.

Суддя Соловйова А.Є

Секретар судового засідання-помічник судді Тесля М.М.

Представники:

від позивача: Дудник К.О., довіреність № 29/02 ВС від 29.02.2012

від відповідача: Бяльський О.В., довіреність б/н від 06.02.2012

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Траст" (далі -позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Українсько-кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями компанії "Віл Корпорейшн" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 265 730,25 грн. за угодою від 26.12.2011 про розірвання договору комісії № 215-2009/К від 31.07.2009 (далі -угода про розірвання договору комісії).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем вимог діючого законодавства та умов угоди про розірвання договору комісії в частині перерахування залишку неповернутого авансового платежу в розмірі 265 730,25 грн. В підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду договір комісії № 215-2009/К від 31.07.2009 (а.с. 6-8), виписки банку від 03.08.2009, 06.11.2009, 08.12.2009, 16.12.2011 (а.с. 9-17), угоду від 26.12.2011 про розірвання договору комісії № 215-2009/К від 31.07.2009 (а.с. 18), договір № 31-12/01-Ц про відступлення права вимоги від 31.01.2012 (а.с. 19-20), повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 02/40-ВГ від 02.02.2012 (а.с.21), договір про залік зустрічних однорідних вимог від 17.02.2012 (а.с.22).

Позивач, керуючись п.3 угоди про розірвання договору комісії, главою 69, ст.526 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача частину неповернутого авансового платежу у розмірі 265 730, 25 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, надав суду відзив на позовну заяву (а.с.32), в якому визнав факт заборгованості позивачу грошових коштів у вигляді частини неповернутого авансового платежу за угодою про розірвання договору комісії в розмірі 265 730, 25 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 29.02.2012 позивач надав акт звірки № АСВ-00000000011 від 12.03.2012 взаємних розрахунків станом на 12.03.2012, яким підтверджено заборгованість відповідача на користь позивача - 265 730, 25 грн.

В судовому засіданні 19.03.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2009 позивач та відповідач уклали договір комісії № 215-2009/К (далі -договір), відповідно до якого відповідач зобов'язався за дорученням позивача за винагороду укласти від свого імені, але за рахунок позивача договір про купівлю нафтопродуктів на загальну суму 40 887 000, 00 грн. з ПДВ (п.1.1. договору).

Згідно з п.2.1. договору позивач зобов'язався перерахувати відповідачу загальну суму авансового платежу, в розмірі 12 646 000, 00 грн. на поточний рахунок відповідача до 31 серпня 2009 року та забезпечити відповідача всім необхідним для укладення та виконання договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, перерахувавши 03.08.2009 відповідачу суму авансового платежу в розмірі 12 646 000, 00 грн. платіжним дорученням № 1098, що підтверджується випискою банку від 03.08.2009 (а.с. 9-11).

В період з 06.11.2009 по 16.12.2011 відповідачем було повернуто позивачу частину авансового платежу в сумі 3 787 330,00 грн. платіжними дорученнями № 1942 від 06.11.2009, № 1970 від 08.12.2009, № 2402 від 16.12.2012, що підтверджується відповідно виписками банку від 06.11.2009 (а.с.12-13), 08.12.2009 (а.с.14-16), 16.12.2011 (а.с.17).

26.12.2011 позивач та відповідач уклали угоду про розірвання договору комісії № 215-2009/К від 31.07.2009, відповідно до п. 3 якої відповідач зобов'язався на протязі 1 (одного) місяця з моменту укладення зазначеної угоди здійснити перерахування залишку неповернутого відповідачем авансового платежу в розмірі 8 858 670, 00 грн.

Проте відповідач в строк, визначений в угоді про розірвання договору комісії, не виконав зобов'язання щодо повернення залишку авансового платежу.

Сума боргу відповідача перед позивачем була частково зменшена шляхом відступлення позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Флорес Плюс" права вимоги на отримання від відповідача заборгованості у вигляді частини неповернутого авансового платежу в розмірі 8 307 877, 89 грн., що підтверджується договором про відступлення права вимоги № 31-12/01-Ц від 31.12.2012. Листом вих. № 02/40-ВГ від 02.12.2012 відповідач був повідомлений про відступлення права вимоги.

Крім того, в зв'язку з укладенням 17.02.2012 між позивачем та відповідачем договору заліку зустрічних однорідних вимог, сума боргу відповідача зменшилась ще на 285 061,86 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 265 730, 25 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі. У відзиві на позов відповідач повідомив, що він дійсно заборгував позивачу грошові кошти у вигляді частини неповернутого авансового платежу за угодою від 26.12.2011 про розірвання договору комісії № 215-2009/К від 31.07.2009 у розмірі 265 730, 25 грн. У строк, передбачений в угоді, відповідач не повернув позивачу суму заборгованості у вигляді частини неповернутого авансового платежу.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку з таких підстав.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 638 Цивільного кодексу України, правочин у вигляді договору вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди в усіх істотних умов.

Положеннями частин 1, 3 ст. 639 Цивільного кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Наданий позивачем договір комісії № 215-2009/К від 31.07.2009 викладений в письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, а отже є укладений.

Як вбачається з п.1.1. Договору відповідач зобов'язався за дорученням позивача за винагороду укласти від свого імені, але за рахунок позивача договір про купівлю нафтопродуктів на загальну суму 40 887 000, 00 грн. з ПДВ.

Сторони узгодили договором (п.2.1.), що позивач зобов'язаний перерахувати відповідачу загальну суму авансового платежу, в розмірі 12 646 000, 00 грн. на поточний рахунок відповідача до 31 серпня 2009 року та забезпечити відповідача всім необхідним для укладення та виконання договору.

Пунктом 9.1. договору позивач та відповідач погодили, що договір вступає в силу з моменту перерахування коштів, призначених для придбання продукції і діє до виконання сторонами своїх обов'язків по цьому договору.

03.08.2009 Позивач перерахував відповідачу суму авансового платежу в розмірі 12 646 000, 00 грн. платіжним дорученням № 1098, що підтверджується випискою банку від 03.08.2009 (а.с. 9-11), а отже договір вступив в силу 03.08.2009.

В період з 06.11.2009 по 16.12.2011 відповідачем було повернуто позивачу частину авансового платежу в сумі 3 787 330, 00 грн. платіжними дорученнями № 1942 від 06.11.2009, № 1970 від 08.12.2009, № 2402 від 16.12.2012, що підтверджується відповідно виписками банку від 06.11.2009 (а.с.12-13), 08.12.2009 (а.с.14-16), 16.12.2011 (а.с.17).

Виходячи з положень ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст.188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.12.2011 позивач та відповідач уклали угоду про розірвання договору комісії № 215-2009/К від 31.07.2009, відповідно до п.1 якої сторони прийшли до згоди про розірвання Договору комісії № 215-2009/К від 31.01.2009.

Згідно з ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Як вбачається з п. 2 угоди про розірвання договору комісії, зобов'язання позивача та відповідача, які виникли за договором комісії, припиняються, і сторони не вважають себе пов'язаними якими-небудь права та зобов'язаннями, які виникли з договору.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В зв'язку з розірванням договору та припиненням зобов'язань за ним, підстава для набуття відповідачем коштів у якості частини неповернутого авансового платежу, що на момент розірвання договору складало 8 858 670, 00 грн., відпала, а отже кошти підлягають поверненню позивачу.

Пунктом 3 угоди про розірвання договору комісії сторони встановлено зобов'язання відповідача на протязі 1 (одного) місяця з моменту укладення зазначеної угоди здійснити перерахування залишку неповернутого відповідачем авансового платежу в розмірі 8 858 670, 00 грн.

Проте відповідач в строк, визначений в угоді про розірвання договору комісії, не виконав зобов'язання щодо повернення залишку авансового платежу, що не оспорюється відповідачем та підтверджується його відзивом на позов.

В силу п.п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні, згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України, здійснюється без згоди боржника.

31.12.2012 позивач за договором про відступлення права вимоги № 31-12/01-Ц, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Флорес Плюс", передав належне йому (позивачу) право вимоги на отримання від відповідача за угодою від 26.12.2011 про розірвання договору комісії № 215-2009/К, заборгованості у вигляді частини неповерненого авансового платежу у розмірі 8 307 877, 89 грн., в зв'язку з чим сума боргу відповідача перед позивачем була відповідно зменшена. Відповідач листом вих. № 02/40-ВГ від 02.12.2012 був повідомлений про відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи зазначений моментом витребування.

17.02.2012 позивач та відповідач уклали договір про залік зустрічних однорідних вимог, згідно з яким дійшли згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 285 061, 86 грн., в тому числі грошові зобов'язання відповідача перед позивачем за угодою від 26.12.2011 про розірвання договору комісії № 215-2009/К від 31.07.2009 (п. 2).

Таким чином сума заборгованості відповідача зменшилась ще на 285 061, 86 грн. та становить 265 730, 25 грн., що також підтверджується наданим позивачем актом звірки №АСВ-00000000011 від 12.03.2012 взаємних розрахунків станом на 12.03.2012.

Доказів оплати заборгованості перед позивачем в сумі 265 730, 25 грн. відповідач не надав, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відтак, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 265 730, 25 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Українсько-кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями компанії "Віл Корпорейшн" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Ширшова, 4; код ЄДРПОУ 24987502; п/р 26009132700001 в ПАТ КБ "Приватбанк", м.Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Траст" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 4; код ЄДРПОУ 35395395; п/р 26005050002625 в ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299):

- 265 730, 25 грн. (двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять грн. 25 коп.) заборгованості;

- 5 314, 60 грн. (п'ять тисяч триста чотирнадцять грн. 60 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя А.Є. Соловйова Повне рішення складено 23.03.2012