Рішення

від 05.03.2012 по справі 5009/335/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/42/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.12 Справа № 5009/335/12

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЇСТ", м. Запоріжжя,

до відповідача: Відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, м. Вільнянськ Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, м. Вільнянськ Запорізької області,

про визнання права на постійне користування земельною ділянкою,

за участю представників :

від позивача: Норочевський О.О. (довіреність № 17/01-2012 від 17.01.2012 р.);

від відповідача: Пономарьова В.А. (довіреність № 779 від 05.03.2012 р., головний спеціаліст з правової роботи та зверненнями громадян Відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області);

від третьої особи: Кузьмінов Р.А. (довіреність № 01-27/0087 від 16.01.2012 р., головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу апарату Вільнянської районної державної адміністрація);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АЇСТ" з позовом до відповідача: Відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання права на постійне користування земельною ділянкою, загальною площею 162,077 га (кадастровий номер 2321585000:01:004:0005), яка розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (поза межами населеного пункту) відповідно до Державного акту серії ІІ-ЗП № 002388 від 09.01.2002 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 002388 від 09.01.2002 р. була допущена помилка у назві землекористувача, а саме: зазначено «АІСТ»замість «АЇСТ». Однак Відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області у листі від 04.01.2012 р. № 37 повідомив про те, що дана земельна ділянка належить не позивачу, а іншому підприємству -ТОВ «АІСТ». Позивач вважає, що відповідач не визнає право позивача на користування земельною ділянкою, тому звернувся до суду з даним позовом.

Позов заявлено на підставі п. «а»ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 25.01.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/42/12 та призначено розгляд справи на 05.03.2012 р.

В судовому засіданні 05.03.2012 р. були присутніми представники обох сторін та третьої особи, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву підтримав вимоги позивача про визнання право постійного користування землею, однак зауважив, що це право відповідач не оспорює. Зазначає, що в технічній документації зі складання державного акту на право постійного користування землею допущена граматична помилка в назві товариства. Згідно Інструкції «Про порядок складання, видачі та зберігання Державних актів на право власності та постійного користування», що діє на даний час, внести зміни щодо назви товариства неможливо.

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення, відповідно до яких третя особа підтримує позов позивача в частині визнання прав та зауважила про те, що право позивача третя особа не оспорює. Вказує, що відповідно до вимог Земельного кодексу України помилка в державному акті на право постійного користування землею є суттєвою ти виправленню не підлягає. Визнання права на постійне користування дасть змогу позивачу правомірно використовувати земельну ділянку та звітувати у відповідні органи.

В судовому засіданні 05.03.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 002388 від 09.01.2002 р. посвідчено право Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСТ»на постійне користування земельною ділянкою площею 162,077 га для організації підсобного господарства.

Дослідивши матеріали технічної документації зі складання даного державного акту на право постійного користування землею, судом встановлено, що при оформленні державного акту була допущена граматична помилка в зазначенні найменування землекористувача.

Так, рішенням Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області №4 від 18.02.2000 р. за наслідками розгляду клопотання ТОВ «АИСТ» вирішено надати ТОВ «АИСТ»земельну ділянку для організації підсобного господарства та сільськогосподарського виробництва площею 162,1 га та видати державний акт на право постійного користування землею.

На підставі вказаного рішення товариство 03.07.2001 р. звернулося до Запорізької філії інституту землеустрою із листом про надання земельної ділянки та видачу державного акту. Даний лист складено російською мовою та підписано «директором ООО «АИСТ»Мискевичем А.В.».

На момент цього звернення Міскевич Олександр Володимирович був директором ТОВ «АЇСТ», що підтверджується довідкою про включення до ЄДРПОУ № 24/813 від 22.02.2000р. Дана довідка наявна в матеріалах технічної документації. Згідно довідки найменування товариства зазначено як ТОВ «АЇСТ», ідентифікаційний код 25217172 (такі самі, як у позивача в даній справі).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію позивач має найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «АЇСТ»та ідентифікаційний код - 25217172. Російською мовою найменування позивача пишеться як: «Общество с ограниченной ответственностью «АИСТ»».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.01.2012 р. найменування позивача та ідентифікаційний код не змінились.

Отже, з правовстановлюючих документів заявника, які містяться в матеріалах технічної документації, та правовстановлюючих документів позивача вбачається, що саме позивач звертався до Запорізької філії інституту землеустрою для видачі державного акту.

Однак при оформленні державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 002388 від 09.01.2002 р. була допущена граматична помилка при зазначенні найменування землекористувача внаслідок невірного перекладу найменування на українську мову.

Фактично, земельну ділянку відповідно до рішення Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області №4 від 18.02.2000 р. та державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 002388 від 09.01.2002 р. надано позивачу у справі -ТОВ «АЇСТ».

На запит позивача Відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області у листі від 04.01.2012 р. № 37 повідомив, що вказана земельна ділянка зареєстрована в книзі реєстрації державних актів за ТОВ «АІСТ»за номером 1063, кадастровий номер земельної ділянки - 2321585000:01:004:0005.

Позивач вважає, що лист відповідача свідчить про невизнання ним права користування землею за ТОВ «АЇСТ».

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 15, п. 1. ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Пунктом «а»ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України також встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

З викладеного вбачається, що визнання права є способом захисту прав, який застосовується у випадку невизнання або оспорювання права.

Відповідно до змісту ст. ст. 1, 12 ГПК України господарські суди розглядають саме справи у спорах.

В даному випадку спір про цивільне право між позивачем та відповідачем у даній справі відсутній.

З листа Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області від 04.01.2012 р. №37, а також з його відзиву на позов вбачається, що відповідач не оспорює матеріальне право позивача на користування земельною ділянкою, не претендує на це право та не вважає, що дане право належить відповідачу або будь-якій іншій юридичній особі.

Відповідачем лише зауважено, що відповідно до державного акту найменування землекористувача зазначено як ТОВ «АІСТ». У відзиві на позов відповідач вказує, що при оформленні державного акту була допущена граматична помилка в зазначенні найменування відповідача. Однак згідно Інструкції «Про порядок складання, видачі та зберігання Державних актів на право власності та постійного користування», що діє на даний час, внести зміни щодо назви товариства неможливо.

Правовідносини між позивачем та відповідачем у даній справі не є цивільно-правовими, оскільки відповідач є державним органом, який виконує покладені на нього владно-управлінські функції у сфері регулювання земельних відносин.

У випадку незгоди позивача із діями відповідача щодо внесення змін до державного акту позивач не позбавлений права оскаржити дії відповідача у встановленому порядку до адміністративного суду.

Фактично позовні вимоги полягають у підтвердженні судом факту права постійного користування, посвідченого державним актом, однак до компетенції господарських судів не належить розгляд справ про встановлення фактів.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в позові.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.03.2012 р.