Рішення

від 06.03.2012 по справі 29/238пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.12 р. Справа № 29/238пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь, Донецька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім», м.Київ

про: розірвання договору №2АЕСсб від 06.01.2010р. та стягнення заборгованості у розмірі 70 510,20грн., інфляційних витрат у сумі 2 194,28грн., 3% річних у сумі 1 356,11грн.

за участю:

від позивача: Потоцька С.С. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь», м.Маріуполь, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім», м.Київ (далі - Відповідач) про розірвання договору №2АЕСсб від 06.01.2010р. та стягнення заборгованості у розмірі 70 510,20грн., інфляційних витрат у сумі 2 194,28грн., 3% річних у сумі 1 356,11грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором №2АЕСсб від 06.01.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №2АЕСсб від 06.01.2010р., видаткових накладних, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, вимоги від 08.02.2011р. №ТР-2АЕСсб, правоустановчих документів Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 611, 610, 613, ч.2 ст. 625, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 27.12.2011р. справу передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

08.02.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії податкових накладних та лист за підписом фінансового директора, який свідчить про отримання Відповідачем вимоги про оплату заборгованості.

Представник Позивача у судове засідання 08.02.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 02660, м.Київ, Дарницький район, вул.Колекторна б.40-А

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2010 року між Закритим акціонерним товариством «Азовелектросталь» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовтрім» (Покупець) було укладено договір №2АЕСсб, відповідно п.1.1 якого у відповідності з даним договором Постачальник зобов'язується поставити після попередньої обробки магнітною шайбою, а Покупець - прийняти та оплатити відходи електросталеплавильного виробництва - електропічний шлак, який утворюється в процесі виробництва сталі, включений у «Зелений перелік відходів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року №1120 (далі Товар), в об'ємі 60 000т. (за додатковим узгодженням графіку відвантаження). Покупець зобов'язується здійснювати завантаження та вивезення Товару за територію ЗАТ «Азовелектросталь» та ВАТ «Азовмаш» механізмами та автотехнікою, своїми силами та за свій рахунок.

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- оплата за Товар здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Постачальника щомісячно (один раз на місяць) протягом 5 банківських днів відповідно рахунків, які виставляються Постачальником на підставі акту здачі-приймання поставленого Товару за звітній місяць. Згаданий акт оформлюється відповідно підписаних Сторонами щоденних актів приймання-передачі Товару (п.3.1 Договору);

Згідно з п.6.1 Договору при порушенні строків оплати більш ніж на 10 календарних днів, Постачальник має право розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши Покупця за 10 календарних днів про попереднє розірвання. В даному випадку Покупець платить штраф у розмірі 10% від суми договору та відшкодовує усі понесені на момент розірвання Постачальником збитки.

У відповідності до п.8.6 договору Сторони за договором мають право розірвати даний договір, керуючись діючим законодавством України, письмово попередивши іншу сторону письмово за місяць до попереднього розірвання.

За умовами п.9.1 договору договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р.

Як вбачається з статуту Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» п.1.2 рішення про заміну найменування з Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь» на Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь» (далі Товариство) прийнято на загальних зборах акціонерів від 01 квітня 2011 року (Протокол №1/11) на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь», створеного шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства «РадонЕлектроСталь», зареєстрованого рішенням виконкому райради Калінінського району м.Донецька від 08.07.1998р. №410/1.

На виконання умов договору Позивачем була здійснена поставка Відповідачу на загальну суму 256 544,18грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000082 від 31.01.2010р. на суму 30 262,40грн., №РН-0000162 від 28.02.2010р. на суму 17 287,21грн., №РН-0000236 від 31.03.2010р. на суму 47 398,62грн., №РН-0000348 від 30.04.2010р. на суму 49 128,90грн., №РН-0000489 від 31.05.2010р. на суму 35 840,06грн., №РН-0000559 від 30.06.2010р. на суму 21 745,63грн., №РН-0000635 від 31.07.2010р. на суму 17 350,16грн., №РН-0000696 від 31.08.2010р. на суму 15 565,28грн., №30/09-01 від 30.09.2010р. на суму 11 720,23грн., №31/10 від 31.10.2010р. на суму 10 245,69грн. Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Для оплати Позивачем було виставлено рахунки-фактури які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата у розмірі 186 033,99грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості №ТР-2АЕСсб від 08.02.2011р.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 70 510,20грн. інфляційних витрат у сумі 2 194,28грн., 3% річних у сумі 1 356,11грн.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №2АЕСсб від 06.01.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 256 544,18грн., Відповідачем була здійснена часткова оплата у розмірі 186 033,99грн. За твердженням Позивача заборгованість за поставлений товар складає 70 510,20грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 70 510,19грн. (256 544,18грн. загальна сума поставки - 186 033,99грн. часткова оплата). За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 70 510,19грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім».

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 2 194,28грн., 3% річних від суми загального боргу складає 1 356,11грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення за період визначений Позивачем тому, що суд не має право виходити за межі позовних вимог, оскільки Позивач визначив прострочення Відповідача при розрахунку інфляційних витрат за 8 місяців, тому обґрунтованими є вимоги Позивача про стягнення інфляційних витрат за 7 місяців а саме з березня 2011 року по вересень 2011 року у сумі 1 617,84грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 1 356,11грн.

Щодо позовних вимог про розірвання договору №2АЕСсб від 06.01.2010р. суд відмовляє з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Судом встановлено, що договір №2АЕСсб від 06.01.2010р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

За приписами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 Господарського кодексу України. Відповідно до якої, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України, правочин на зміну або розірвання договору належить вчиняти в такій же формі, в якій договір укладався, якщо інше не встановлено договором або законом або не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 180 ГК України істотою умовою будь-якого договору є строк дії цього договору. Строк дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як встановлено судом договір №2АЕСсб від 06.01.2010р. продовжений не був.

Виходячи із умов договору дія господарського договору №2АЕСсб від 06.01.2010р. припинилася 31.12.2010р., тобто на час розгляду справи по суті вказаний договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку дії.

Розірвання договору є одним із видів припинення зобов'язань. При цьому, Цивільний та Господарський кодексу України не передбачають можливості припинення зобов'язань за договором шляхом його розірвання, який вже припинив свою дію в силу закінчення строку.

За приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до суду звертаються юридичні особи та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На момент розгляду справи по суті, спірний договір припинив свою дію станом на 31.12.10р. та з цього часу не потребує ще вдруге припинення. Тобто, заявлені вимоги Позивачем про розірвання цього договору, на теперішній час не призведе до відновлення прав чи задоволення інтересів будь-якої із сторін.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку що, розірвання чи не розірвання договору №2АЕСсб від 06.01.2010р. станом не момент винесення рішення не стосується прав чи охоронюваних законом інтересів сторін.

На підставі викладеного, не має підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь, Донецька область про розірвання договору №2АЕСсб від 06.01.2010р., тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім», м.Київ про розірвання договору №2АЕСсб від 06.01.2010р. та стягнення заборгованості у розмірі 70 510,20грн., інфляційних витрат у сумі 2 194,28грн., 3% річних у сумі 1 356,11грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім» (02660, м.Київ, вул.Колекторна, 40-а, ЄДРПОУ 35261998) на користь Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, м.Маріуполь, пл.Машинобудивників, 1, ЄДРПОУ 25605170) заборгованість у розмірі 70 510,19грн., інфляційні витрати у сумі 1 617,84грн., 3% річних у сумі 1 356,11грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім» (02660, м.Київ, вул.Колекторна, 40-а, ЄДРПОУ 35261998) на користь Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, м.Маріуполь, пл.Машинобудивників, 1, ЄДРПОУ 25605170) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 734,85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,16грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім», м.Київ про розірвання договору №2АЕСсб від 06.01.2010р.

5. Відмовити у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім», м.Київ про стягнення заборгованості у розмірі 0,01грн.

6. Відмовити у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрім», м.Київ про стягнення інфляційних витрат у сумі 576,44 грн.

У судовому засіданні 06.03.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.12р.