Рішення

від 13.03.2012 по справі 5011-2/1248-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/1248-2012 13.03.12

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" ДоФірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" Про стягнення 13 857,38 грн.

Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача від відповідачаМазурок Я.В. не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з Фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" заборгованості за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 710 від 01.10.2002 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.

Відповідач в попереднє судове засідання надав докази погашення суми основного боргу.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.09.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"(абонент) було укладено договір № 153-8250-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

01.10.2002 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"(дирекція) та Фірмою у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" (абонент ) було укладено договір № 710 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Е.

Строк дії договору відповідно до п. 6.1. сторонами погоджено до 31.12.2003. При цьому п. 6.4. договору визначає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з п. 2.2.1. договору дирекція зобов'язалась розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), гарячого водопостачання (протягом року), в кількості та в обсягах згідно з заявкою абонента (звернення-доручення).

Відповідно до п. 2.2.2. договору дирекція зобов'язана надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонента з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити, засобами дирекції технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів.

Пунктом 2.3.2 договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у зверненні-дорученні, не допускаючи їх перевищення.

Згідно п. 2.3.3. договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і термін, які передбачені в додатку № 2 до цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9539,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи,відповідач платіжним дорученням №591 від 05.03.11р. сплатив заборгованість в повному обсязі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 2 звернення-доручення визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Додатком № 1 до договору обумовлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію дирекцією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримувати у дирекції акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Пунктом 3 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 23 числа поточного місяця.

Згідно п. 3.5. додатку № 2 до договору крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок дирекції вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових систем і інженерного обладнання та послуг розрахункового обслуговування у складі експлуатаційних витрат згідно додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

У відповідності до п. 3 додатку № 1 за технічне обслуговування визначена вартість в розмірі 37,88 грн. за 90,2 кв. м. площі за тарифом 0,42 грн.

За умовами п. 3.1.8. договору дирекція має право змінювати вартість робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, ГВП, абонентських уводів та технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії згідно з затвердженою калькуляцією, письмово повідомивши про це абонента.

Позивач листом № 04/37 від 25.04.2007 повідомив відповідача про те, що на підставі калькуляції, погодженої Головним управлінням житлового господарства КМДА, вартість технічного обслуговування систем теплопостачання та їх абонентських уводів з 01.05.2007 становить 1,21 грн., що з ПДВ -1,45 грн. в розрахунку за 1 кв. м. орендованої, приватизованої чи прийнятої на баланс площі на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи - реєстраційного посвідчення БТІ відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 90,2 кв. м., що знаходяться в будинку за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Е.

Отже, вартість технічного обслуговування по приміщенню, що належить відповідачу з 01.05.2007 становить 130,97 грн. на місяць.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та технічне обслуговування в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем склала 8539,02 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 859,81 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 2.3.7. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату передбачених цими договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати послуг оренди, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за використану енергію відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов п. 2.3.7 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 1043,92 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 741,76 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних -185,86 грн. та 275,99 грн. інфляційні витрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування інфляційних витрат та 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1, ст. 80, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги"(м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Е, код ЄДРПОУ 21638468) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"(м. Київ, вул. Володимирська, 51А. код ЄДРПОУ 03366500) 1043 (одна тисяча сорок три) грн. 92 коп. -пені, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 99 коп. -збитків від зміни індексу інфляції, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 86 коп. -3 % річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -суми судового збору.

В решті вимог провадження у справі припинити.

В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О. Домнічева

Повне рішення складено 16.03.2012р.