Рішення

від 14.08.2012 по справі 5010/767/2012-3/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р. Справа № 5010/767/2012-3/29

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконком Івано - Франківськоі міської ради, 76000,м.Івано - Франківськ,вул.Грушевського,21

до відповідача: ПП "Ніагара" вул.Новгородська,34а,Івано-Франківськ,76000

про укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста

за участю представників сторін:

Від позивача: Челах А.В - спеціаліст першої категорії юридичного відділу виконкому міської ради , посвідчення №339, ( довіреність від 03.01.12 р.)

від відповідача: не з"явились

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом про укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з приватним підприємством "Ніагара".

Ухвалою суду від 2.07.12р. порушено провадження по справі та справа слухалась в судових засіданнях 17.07.12р, 31.07.12р., 14.08.12р.

Представник відповідача в судові засідання не з"являвся, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час проведення судових засідань.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачу направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача або його уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представника позивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до суду з вимогою про укладення договору, посилаючись на ст.27-1 ЗУ "Про планування і забудову територій", яка передбачає, що замовник, який має намір здійснити будівництво об"екта містобудування у населеному пункті - зобов"язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, перерахувавши відповідні кошти до бюджету після прийняття об"екта в експлуатацію. Вказаний закон діяв в часі з 4.08.2000р. по 12.03..2011р.

Таким чином, на даний час вказаний закон втратив чинність, внаслідок чого він не підлягає застосовунню.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який діє на даний час, зокрема ст.40 /дальше - закон/ передбачає, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Позивач в обгрунтування своїх вимог подав суду дозвіл на виконання будівельних робіт № 143 від 23.08.2007р. та сертифікат № 16411039593, який виданий на підставі акту готовності об"екта до експлуатації від 25 серпня 2011р., з чого суд робить висновок про те, що ПП "Ніагара" як замовник здійснювало будівництво в періоді з 23.08.2007р. по 25.08.2011р.

Ст.27-1 ЗУ "Про планування і забудову територій" , яка діяла в момент виникнення взаємовідносин між сторонами, передбачала, що розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні ірозвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих донього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до

одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

В спірному випадку дозвіл на виконання будівельних робіт виданий стороні 23.08.2007р.

При цьому суду не подано жодних доказів, що позивач звертався щодо укладення спірного договору в установлені терміни і сторона відмовилась від укладення договору і на даний час такий договір відсутній.

Аналогічно по умовах договору, який є предметом спору.Позивач не подав суду жодного документу, як доказ того, що відповідач відмовляється від укладення такого договору.

Разом з тим, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу - юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки позивач не довів суду про те, що він не може реалізувати своє право через поведінку іншої сторони - його звернення до суду про вжиття примусових заходів є передчасним.

До того ж, вимога позивача про укладення договору в порядку здійснення судочинства є неналежно обгрунтованою. Зокрема, зроблений в додатку до договору розрахунок розміру пайової участі не обгрунтований належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України. Відсутні докази в підтвердження вартості показника опосередкованої вартсоті спорудження 1 м.кв. об"екту будівництва в Івано-Франківській області, поданий технічний паспорт в підтвердження площі об"екту будівництва належним чином не завірений, не подано суду відповідні рішення сесії ради, які встановлюють відповідний відсоток, який застосовується в розрахунку розміру пайової участі.

Суду не доведено і інші обставини, які повинні враховуватися відповідно до законодавства при укладенні відповідних договорів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, а позов таким, в задоволенні якого слід відмовити.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, ст. 82, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові виконкому Івано-Франківської міської ради до ПП "Ніагара" м.Івано-Франківськ про укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку інжененрно-транспортної та соціальної інфраструктури міста - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.12

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"