Рішення

від 13.03.2012 по справі 5011-30/781-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/781-2012 13.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка лізинг"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Європа"

Про стягнення 80 822,21 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Тіхов Д.Г. -представник за довіреністю № б/н від 06.06.11.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Європа" про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1138/12/2007 від 24.12.07. в розмірі 80 822,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 1138/12/2007 від 24.12.07., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.12. порушено провадження у справі № 5011-30/781-2012, розгляд справи було призначено на 14.02.12. о 10-00.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/781-2012 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського процесуального кодексу України від 14.02.12. розгляд справи № 5011-30/781-2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 13.03.12. о 10-00.

В судовому засіданні 13.03.12. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.12. не з'явився, вимоги ухвали суду 14.02.12. у справі № 5011-30/781-2012 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/781-2012.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Європа»(Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 1138/12/2007 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався придбати у свою власність транспортний засіб (Fiat Doblo Panorama 1.9, 2007 року випуску) та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач - прийняти його на умов даного Договору.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 24.01.08.

Позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів у встановлений Договором термін.

03.09.10. транспортний засіб був повернутий відповідачем позивачу, що підтверджується актом про повернення майна № 190 від 03.09.10.

Відповідно до п. 13.5 Договору передбачено, що якщо порушення зобов'язання, що спричинило вилучення майна не буде припинено в строк встановлений Лізингодавцем, або у встановлений строк Лізингоодержувуч не повернув майно Лізингодавцю, останній має право в односторонньому порядку розірвати Договір, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача.

Позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 2045-10/10 від 05.10.10. про припинення порушень зобов'язань за Договором, що спричинили вилучення майна, відповідно до якого позивач просив погасити заборгованість по лізинговим платежам в розмірі 31 978,52 грн. та сплатити неустойку в сумі 1496,41 грн. Відповідача було попереджено про те, що у разі непогашення суми боргу, Договір буде розірвано в односторонньому порядку 31.10.10. без додаткового повідомлення з боку Лізингодавця.

Позивач вказує на те, що в зв'язку з тим, що прострочена заборгованість не була погашена відповідачем у встановлений позивачем термін, 31.10.10. Договір було розірвано.

Відповідно до п. 13.5, п. 13.7 Договору сторонами погоджено, що після розірвання Договору позивач мав право продати транспортний засіб за розумну ціну, а протягом 15 календарних днів з моменту розірвання Договору, Лізингоодержувач мав переважне право придбати автомобіль, але відповідач своїм правом не скористався.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином умови Договору в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 143 882,84 грн. (108 337,42 грн. -поточний борг, 35 545,42 грн. -несплачені лізингові платежі), а також позивачем було нараховано 1 419,18 грн. -3 % річних та 35 860,75 грн. -збитків від інфляції, в зв'язку з чим ТОВ "Ласка лізинг" було розірвано Договір фінансового лізингу, та у відповідності до умов Договору, продано транспортний засіб за 103 350,00 грн. іншій особі.

Відповідно до п. 13.7 Договору передбачено, що отримана від продажу майна грошова сума направляється на погашення суми припинення Договору, яка включає поточний боргу, неоплачені лізингові платежі, строк оплати яких настав, штраф та пеню, які підлягають оплаті Лізингоодержувачем на умовах Договору станом на день розірвання Договору.

У випадку, якщо грошова сума від продажу автомобіля є меншою, ніж сума припинення Договору, то Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача відшкодування такої суми.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошову суму в розмірі 80 822,21 грн., яка є різницею від суми припинення Договору фінансового лізингу, в яку ним включено: 108 337,42 грн. -сума поточного боргу, 35 545,42 грн. -сума несплачених лізингових платежів за 27-34 періоди згідно Графіку лізингових платежів, 3 009,44 грн. -збитки від інфляції, 1419,18 грн. -3 % річних, 35 860,75 грн. -збитки, які пов'язані з ненаданням видаткової та податкової накладної, а всього на суму 184 172,21 грн., та суми продажу автомобіля (103 350,00 грн.).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору, та не здійснив оплати лізингових платежів, в зв'язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Європа" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»становить 143 882,84 грн. (108 337,42 грн. -поточний борг, 35 545,42 грн. -несплачені лізингові платежі).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості в сумі 143 882,84 грн. 108 337,42 грн. -поточний борг, 35 545,42 грн. -несплачені лізингові платежі) відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем правомірно включено суму поточного боргу в розмірі 108 337,42 грн., несплачені лізингові платежі в розмірі 35 545,42 грн. в суму, яка становить різницю між сумою припинення Договору фінансового лізингу та сумою продажу автомобіля.

Крім того, позивачем також враховано в суму припинення Договору суму збитків від інфляції в розмірі 3 009,44 грн. та суму 3 % річних в розмірі 1 419,18 грн., в зв'язку з чим суд встановив наступне.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У відповідності до п. 13.7 Договору, сторонами було погоджено, що на протязі 15 календарних днів з моменту розірвання Договору Лізингоодержувач має переважне право придбання майна.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.10. між ТОВ «Ласка-Лізинг»та Фізичною особою Ільченко Олегом Михайловичем було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля Fiat Doblo Panorama 1.9, 2007 року випуску, відповідно до умов якого позивачем було продано вказаний вище транспортний засіб за 103 350,00 грн.

Згідно п. 13.7 Договору передбачено, що отримана від продажу майна грошова сума направляється на погашення суми припинення Договору, яка включає поточний борг, неоплачені лізингові платежі, строк оплати яких настав, штраф та/або пеню , які підлягають оплаті Лізингоодержувачем на умовах Договору станом на день розірвання Договору , а також суми, які необхідні для покриття збитків Лізингодавця, пов'язаних з витребуванням та реалізацією майна та погашенням можливих зобов'язань Лізингодавця перед третіми особами, які виникли внаслідок виконання Договору.

У випадку, якщо грошова сума від продажу автомобіля є меншою, ніж сума припинення Договору, то Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача відшкодування такої суми.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з наведеного вбачається, що умовами Договору фінансового лізингу сторонами було погоджено включення до суми припинення Договору саме штрафу та/або пені, а не 3 % річних та збитків від інфляції, які включено позивачем до суми припинення Договору фінансового лізингу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення до суми припинення Договору суми 3 % річних та суми збитків від інфляції.

Що стосується суми в розмірі 35 860,75 грн., яку позивач також включив в суму припинення Договору фінансового лізингу, в якості збитків, які начебто були понесені позивачем, в зв'язку з ненаданням відповідачем видаткової та податкової накладної в момент повернення предмету лізингу, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Чинне законодавство України, що регулює питання відшкодування збитків, відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних витратах.

Отже, чинним законодавством передбачено, що необхідною умовою виникнення у відповідача обов'язку відшкодування збитків є порушення ним господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 7.9.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла станом на день повернення автомобіля) передбачено, що у разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону.

У відповідності до п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла станом на день продажу автомобіля) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Пунктом 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла станом на день продажу автомобіля) визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 10.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла станом на день продажу автомобіля) визначено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду факту нанесення збитків з боку відповідача позивачу, оскільки позивачем не доведено суду наявності у відповідача такого обов'язку перед ТОВ «Ласка лізинг», як надання при поверненні транспортного засобу видаткової та податкової накладної, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для включення суми в розмірі 35 860,75 грн. до суми припинення Договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Європа»(01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 16,код ЄДРПОУ 35370386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543) 40 532 (сорок тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 84 коп. - заборгованості, 810 (вісімсот десять) грн. 65 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 19.03.12.