Рішення

від 29.02.2012 по справі 5011-12/1472-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/1472-2012 29.02.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група"

до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА"

про захист авторського права і виплату компенсації 75 000,00 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Хлєбніков С.Г. -предст. (дов. б/н від 08.12.2011)

Від відповідача Цвєтков В.М. -предст. (дов. №24 від 20.02.2012)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська музична Видавнича Група" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА" (далі -відповідач) про захист авторських прав і виплату компенсації 75 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2012 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі №2011-12/1472-2012 та призначено розгляд справи на 24.02.2012.

22.02.2012 відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про залучення Державної служби інтелектуальної власності України в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також клопотання про витребування доказів, а саме: просить витребувати у Святошинського районного суду м. Києва копію постанови від 29.11.2011 про застосування до Майорова В.Л. адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн. з конфіскацією незаконно виготовленої продукції.

24.02.2012 в судовому засіданні суд відмовляє в задоволенні клопотання про залучення Державної служби інтелектуальної власності України в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки, рішення з господарського спору не може вплинути на права або обов'язки Державної служби інтелектуальної власності України, а також відмовляє в задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки, суд приймає ті докази, які мають значення для справи.

В судовому засіданні 24.02.2012 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 24.02.2012 суд оголошує перерву до 29.02.2012.

В судовому засіданні 29.02.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2010 ТОВ "Перше музичне Видавництво" (Росія, м. Москва) та позивачем було укладено договір надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-укр.

Відповідно до умов договору, позивач отримав на строк і в межах території право використання творів, що значаться в каталозі, на умовах виключної ліцензії, що визначає право позивача на свій погляд використовувати, дозволяти чи забороняти використовувати третіми особами твори та фонограми.

12.09.2011 в приміщенні, в якому здійснює господарську діяльність ДП ТОВ «Аста», а саме в ресторані «Аста», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Леся Курбаса, 6 г використовувався шляхом публічного виконання музичний твір «Безответная любовь»(виконавець - Балаган Лімітед) без дозволу правовласників майнових прав на їх використання та без сплати винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав (роялті), які визначені Постановами Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № № 71 та 72.

На твір «Безответная любовь»(виконавець - Балаган Лімітед) відповідно до умов договору, позивач має право використання на умовах виключної ліцензії, що визначає право позивача на свій погляд використовувати, дозволяти чи забороняти використовувати третіми особами цей твір.

В зв'язку з тим, що відповідач здійснював публічне виконання музичних творів, що зазначені вище, без згоди позивача, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 75 000,00 грн. компенсації.

Статтею 445 ЦК України передбачено, що автор має право на виплату за використання його твору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права»до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

4. Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.

5. За винятком випадків, передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх індексації.

6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 21-25 цього Закону, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

7. Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва - з урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, враховуючи обсяг порушення та наміри відповідача, а саме в частині виплати компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Законом на час ухвалення рішення у справі встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2012 р. 1 073,00 грн.

За таких обставин слід стягнути з відповідача 10 730,00 грн.

Відповідач не надав суду докази, що спростовують твердження позивача про порушення його права.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11/1, код 23518455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7, літ. «А», код 30673676) 10 730 (десять тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп. компенсації.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В.Прокопенко

Повне рішення складено 19.03.2012