Рішення

від 14.03.2012 по справі 5011-51/1226-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/1226-2012 14.03.12

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус"

про визнання договору недійсним

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Волік О.Л.

від позивача: Сьомочкіна О.С.

від відповідача 1: Баранов М.С.

від відповідача 2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів з вимогами про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1083 га, яка знаходиться по вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 11.11.03 за № 91-6-00187 у книзі записів державної реєстрації договорів та про визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус» права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,1083 га (кадастровий номер 8000000000:76:024:0030) вартість якої становить 9 510 675,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради, на підставі якого укладено оспорюваний договір, на думку прокурора, є протиправним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.02.2012 р. за участю представників сторін та прокурора, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи відповідач 1 подав пояснення по справі, у яких зазначає, що п. 5 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-8/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»на підставі рішення від 14.07.2011 р.№ 793/6180 скасовано, а відтак -у Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" відсутні підстави займати земельну ділянку, що розташована на вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі міста Києва, площею 0,1083 га.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 14.03.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників прокуратури, позивача та відповідача 2 та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позов та просили його задовольнити.

Представник відповідача 1 підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях.

Представник відповідача 2 на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача 2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

У судовому засіданні 14.03.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2003 р. Київською міською радою прийнято рішення № 638-8/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»відповідно до пункту 5 якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Парус" передано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0, 11 га для будівництва, експлуатації та обслуговування підприємства громадського харчування на вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі міста Києва за рахунок земель міської забудови.

07.10.2003 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парус" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач 1, на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-8/798, зобов'язався передати, а відповідач 2 -прийняти в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0, 11 га для будівництва, експлуатації та обслуговування підприємства громадського харчування на вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі міста Києва

07.10.2003 р. вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З.

11.11.2003 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 91-6-00187 у книзі записів держаної реєстрації договорів.

Рішенням Київської міської ради № 793/6180 від 14.07.2011 р. задоволено протест Заступника прокурора міста Києва від 04.02.2010 р. № 07/4-31/1 та скасовано пункт 5 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-8/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор відзначає, що оскільки рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-8/798 в частині передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Парус" земельної ділянки площею 0, 11 га для на вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі міста Києва скасовано, договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з налізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»орендою землі є це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За таких обставин, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, до виключної компетенції якого належить вирішення зазначених питань.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленумом Вищого господарського суду України винесено постанову № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», пунктом 2.24 якої визначено, що судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до п. 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам п. 5 ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін..

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставами для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.05.2008 р. прокурор в своїй позовній заяві зазначає норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та норми ст. 207 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки є відповідне рішення Київської міської ради, враховуючи, що рішення Київської міської ради 10.07.2003 р. № 638-8/798, на підставі якого було укладено договір оренди від 07.10.2003 р. скасовано у відповідній частині, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парус".

Що ж до вимог позивача про визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,1083 га (кадастровий номер 8000000000:76:024:0030), суд відзначає наступне.

В силу положень Закону України «Про оренду землі»орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Тож, правовою підставою користування земельною ділянко є відповідний договір.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України серед яких, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

За таких обставин, оскільки правовою підставою користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,1083 га (кадастровий номер 8000000000:76:024:0030) є договір оренди від 07.10.2003 р., щодо якого суд дійшов висновку про його недійсність, вимоги прокурора про визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" права користування вищевказаною земельною ділянкою суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України.

Судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1083 га, яка знаходиться по вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус»(03035, м Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 30931280), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 11.11.2003 р за № 91-6-00187 у книзі записів державної реєстрації договорів.

3. Визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" (03035, м Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 30931280) права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Прорізній, 3-5 у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,1083 га (кадастровий номер 8000000000:76:024:0030), вартість якої становить 9 510 675,86 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" (03035, м Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 30931280), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073, 00 (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 19.03.2012 р.