Постанова

від 29.03.2012 по справі 7/5009/7559/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2012 р. справа №7/5009/7559/11

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів -головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Зубченко І.В. та Марченко О.А., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник» на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.12 року у справі №7/5009/7559/11 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник» (представник до судового засідання не з'явився) до відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (представник до судового засідання не з'явився) про стягнення 66 887, 60 грн. пені, 13 687, 96 грн. процентів річних та 33 038, 03 грн. інфляційного збільшення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Запорізької області 16.01.12 року прийнято рішення у справі №7/5009/7559/11, згідно якого вирішено частково задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник»(далі -Товариство) до відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(далі -Підприємство) про стягнення 66 887, 60 грн. пені, 13 687, 96 грн. процентів річних та 33 038, 03 грн. інфляційного збільшення боргу, а саме стягнуто з відповідача на користь Товариства 48 510, 60 грн. пені, 13 687, 96 грн. 3% річних, 33 038, 03 грн. суми індексу інфляції, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1 904, 73 грн.

Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 23.01.12 року.

Рішення суду обґрунтоване ст.258, ст.526, ст.611, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.193, ст.230 Господарського кодексу України, зокрема тим, що враховуючи строки позовної давності, сума пені, що підлягає задоволенню складає 48 510, 60 грн.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Запорізької області у справі №7/5009/7559/11, заперечуючи висновки, встановлені рішенням господарського суду Запорізької області та вважаючи, що судом першої інстанції було порушено матеріальні та процесуальні норми, Товариство та Підприємство звернулися з апеляційними скаргами на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.12 року у справі №7/5009/7559/11.

Товариство обґрунтувало свою апеляційну скаргу тим, що право на нарахування пені виникає щодо кожного дня окремо, а отже строк позовної давності обчислюється щодо кожного дня окремо. Позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення пені за поставками, вказаними у п. 2-15 Таблиці №1 позовної заяви, оскільки виходив з того, що строк позовної давності стосовно стягнення сум пені становить один рік та обчислюється з першого дня прострочки виконання зобов'язання, а не щодо кожного дня окремо.

Підприємство обґрунтувало свою апеляційну скаргу тим, що п.5.1 договору поставки передбачає, що розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 (тридцяти п'яти) банківських днів з моменту поставки та прийомки у відповідності з р.6 на підставі наданих документів, вказаних в п.4.3 цього договору. В свою чергу п.4.3 договору поставки передбачає наступний перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна, оригінал паспорта заводу виробника. Проте, оскільки рахунки для оплати за поставлену продукцію Товариством не надавалися або надавалися пізніше, це робило неможливим виконання зобов'язання з її оплати з боку відповідача. Підприємство зауважило, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не надав доказів виконання п.5.1 договору поставки з урахуванням змісту п.4.3 цього ж договору щодо вручення відповідачу повного пакету документів.

Товариство у відзиві на апеляційну скаргу заперечило проти доводів Підприємства, просило апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Представники сторін не скористались процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.

Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За умовами наявного в матеріалах справи договору поставки №20/2010/1106 від 11.07.2010 року (т.1 а.с.а.с.11-12) (далі -Договір), позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач -на умовах цього Договору прийняти та здійснити оплату продукції, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.4 та 4.5 Договору визначено, поставка продукції здійснюється протягом 15 днів з моменту направлення Товариству письмової заявки Підприємства. Кількість продукції, яка підлягає поставці зазначається в письмовій заявці, що направляється Товариству. Покупець має право не заявляти до поставки в повному обсязі кількість продукції зазначену в цьому Договорі. Дані дії не можуть бути підставою для застосування до Підприємства фінансово-господарських санкцій або бути підставою для відшкодування збитків Товариства. Поставка продукції здійснюється на умовах СРТ-склад ВАТ «Запоріжсталь»відповідно до «Інкотермс-2000».

Розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 (тридцяти п'яти) банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з р.6 на підставі наданих документів, що зазначені в п.4.3 цього Договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунку обраховується з моменту отримання повного пакету документів . За згодою сторін допускаються розрахунки векселями (п.5.1 Договору).

В свою чергу зміст пункту 4.3 Договору встановлює наступний перелік товаросупровідних документів: накладна; сертифікат якості; рахунок; податкова накладна; оригінал паспорту заводу-виробника (за винятком поставки підшипників у кількості меншій за ящичну норму, у такому випадку надається засвідчена копія паспорту та оригінал паспорту, які після проведення вхідного контролю повертаються постачальнику). У транспортній накладній повинна бути відмітка кому належить вантаж з посиланням на номер цього Договору. Всі зазначені в цьому пункті документи надаються не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки. При цьому документи за всю фактично поставлену продукцію звітного місяця, а також продукцію, строк поставки якої припадає на останні дні звітного місяця, надаються покупцю не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітнім.

За прострочення оплати згідно п.5.1 цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 10.07.2011 року або його розірвання у встановленому порядку (п.11.2 Договору).

Відповідно до умов Договору, протягом періоду з 15 липня 2010 року по 05 липня 2011 року Товариством було поставлено Підприємству продукцію (підшипники) на загальну суму 1 491 029, 95 грн. про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (т.1 а.с.а.с.55-92), а саме:

ь 15.07.2010 року -видаткові накладні №PH-0188 на суму 62126,04 грн.; №PH-0196 на суму 188987,52 грн. На загальну суму 251 113, 56 грн.

ь 19.07.2010 року -видаткова накладна №PH-0213 на суму 1 366, 98 грн.

ь 26.07.2010 року -видаткові накладні №PH-0220 на суму 3 343 ,80 грн.

ь 25.08.2010 року -видаткові накладні №PH-0243 на суму 1798,80 грн.; №PH-0244 на суму 52,56 грн.; №PH-0246 на суму 7171,62 грн.; №PH-0247 на суму 14891,76 грн.; №PH-0249 на суму 36705,60 грн.; №PH-0250 на суму 27570,48 грн.; №PH-0251 на суму 475,20 грн. На загальну суму 88 766, 02 грн.

ь 09.09.2010 року -видаткові накладні №PH-265 на суму 22289,28 грн.; №PH-266 на суму 52,56 грн.; №PH-267 на суму 47193,06 грн.; №PH-269 на суму 8229,84 грн. На загальну суму 77 764, 74 грн.

ь 06.10.2010 року -видаткова накладна №PH-296 на суму 160 428, 30 грн.

ь 02.11.2010 року -видаткові накладні №PH-356 на суму 36360,00 грн.; №PH-344 на суму 141874,86 грн.; №PH-345 на суму 19810,80 грн.; №PH-346 на суму 349,44 грн. На загальну суму 198 395, 1 грн.

ь 10.11.2010 року -видаткові накладні №PH-374 на суму 13042,56 грн.; №PH-373 на суму 2733,96 грн. На загальну суму 15 776, 52 грн.

ь 14.12.2010 року -видаткова накладна №PH-418 на суму 127 588, 32 грн.

ь 28.12.2010 року -видаткова накладна №PH-459 на суму 16 512, 00 грн.

ь 13.01.2011 року -видаткова накладна №PH-467 на суму 74 451, 96 грн.

ь 26.01.2011 року -видаткова накладна №PH-495 на суму 2 849, 16 грн.

ь 17.02.2011 року -видаткові накладні №PH-26 на суму 21661,52 грн.; №PH-28 на суму 1200,72 грн. На загальну суму 22 862, 24 грн.

ь 15.03.2011 року -видаткові накладні №PH-012 на суму 1548,60 грн.; №PH-11 на суму 207927,18 грн. На загальну суму 209 475, 78 грн.

ь 24.03.2011 року -видаткові накладні №PH-033 на суму 6219,36 грн.; №PH-035 на суму 9354,48 грн. На загальну суму 15 573, 84 грн.

ь 06.04.2011 року -видаткова накладна №PH-4 на суму 27 192, 36 грн.

ь 29.04.2011 року -видаткова накладна №PH-26 на суму 32 155, 20 грн.

ь 20.05.2011 року -видаткова накладна №PH-26 на суму 82 748, 27 грн.

ь 09.06.2011 року -видаткові накладні №PH-16 на суму 36214,20 грн.; №PH-15 на суму 17631,00 грн. На загальну суму 53 845,2 грн.

ь 05.07.2011 року -видаткова накладна №PH-0000006 на суму 28 920, 60 грн.

У зв'язку з порушенням з боку Підприємства зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, Товариством було направлено на адресу відповідача претензію №17 від 16.06.2011 року на суму 530 472, 00 грн. (т.1 а.с.111), у відповіді на яку останній визнав заборгованість за поставлену продукцію, одночасно зазначивши, що станом на час надання означеної відповіді сума заборгованості складає 379 514, 87 грн. (т.1 а.с.112).

При цьому, колегією суддів приймається до уваги, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо поставки спірної продукції, ані зазначена відповідь, ані взагалі матеріали справи не містять, як і не містять доказів неналежного виконання Товариством своїх зобов'язань за Договором. Означене, в свою чергу, зумовлює висновок апеляційної інстанції про виконання позивачем обов'язку з поставки продукції у відповідності до вимог п.5.1 Договору, у тому числі щодо передачі відповідачу разом з поставленим товаром і повного пакету документів передбаченого п.4.3 Договору.

За таких обставин доводи апеляційної скарги Підприємства стосовно того, що рахунки для оплати за поставлену продукцію Товариством не надавалися або надавалися пізніше, що робило неможливим виконання зобов'язання з її оплати, відхиляються колегією, як недоведені відповідачем в порядку ст.33 ГПК України.

Поряд з тим, доводи Товариства про те, що строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо, є такими що заслуговують на увагу, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

В контексті ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 2 статті 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Положеннями ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України визначено, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В світлі приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України унормовано, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В контексті ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1 ст.549 ЦК України).

За приписами п.4 ст.231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В світлі приписів ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Зміст ч.2 ст.625 ЦК України також передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 260 ЦК України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною третьою та четвертою статті 267 ЦК України унормовано, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно поштового штемпеля на конверті, яким Товариство направило позовну заяву до місцевого господарського суду, датою подання позову, в силу ч.4 ст.51 ГПК України, слід вважати 24.11.2011 року. Отже строк позовної давності щодо нарахованої позивачем пені за час прострочення відповідачем обов'язку з оплати поставленої продукції починає перебіг саме з 24.11.2010 року щодо кожного дня окремо.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що станом на 24.11.2010 року Підприємство не виконало в повному обсязі зобов'язання зі сплати вартості продукції поставленої Товариством 15.07.2010 року, граничний строк виконання якого настав 18.08.2010 року. Так, залишок несплаченої суми склав 102 000, 00 грн., до якої відповідно мають бути застосовані правила ст.232 ГК України та ч.2 ст.261 ЦК України.

Отже, на 24.11.2010 року залишок за поставлену 15.07.2010 року продукцію дорівнює 102 000, 00 грн.; 27.12.2010 року -відповідачем здійснено оплату у сумі 100 000, 00 грн. за поставлену 15.07.2010 року продукцію (залишок 2 000, 00 грн.); 04.02.2011 року відповідачем здійснено оплату у сумі 2 000, 00 грн. за поставлену 15.07.2010 року продукцію (борг погашено).

(102 000, 00 : 100 х 15,5 х 33) : 365 = 1429,4 грн., де 102 000, 00 -сума основного боргу; 100 -сто відсотків, якими є вся сума боргу; 15,5% - розмір подвійної облікової ставки НБУ у відсотках за період з 25.11.2010 року по 27.12.2010 року; 365 -середня кількість днів у році; 19 -кількість прострочених днів.

(2 000, 00 : 100 х 15,5 х 41) : 365 = 33,97 грн., де 2 000, 00 -сума основного боргу; 100 -сто відсотків, якими є вся сума боргу; 15,5% - розмір подвійної облікової ставки НБУ у відсотках за період з 27.12.2010 року по 04.02.2010 року; 365 -середня кількість днів у році; 41 -кількість прострочених днів.

Аналогічний порядок нарахування пені підлягає застосуванню і до інших вчасно не сплачених відповідачем сум за поставлену продукцію.

Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм та перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені відповідно до п.8.4 Договору, з урахуванням заявленого відповідачем строку позовної давності, апеляційна інстанція дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства щодо стягнення з Підприємства пені за прострочення оплати поставленої продукції у сумі 56 561, 98 грн. (т.2 а.с.7-18). Втім оскільки з матеріалів справи не вбачається письмової заяви позивача про зменшення суми позовних вимог, заявленою останнім до стягнення сумою пені слід вважати первісні 66 887, 60 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства про стягнення пені за час прострочення здійснення Підприємством оплати за поставлену продукцію підлягають частковому задоволенню у сумі 56 561, 98 грн.

Здійснені позивачем розрахунок 3% річних та суми інфляційного збільшення боргу є такими, що відповідають чинному законодавству та не спростовуються відповідачем.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати мають бути розподілені між обома сторонами відповідно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник» на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.12 року у справі №7/5009/7559/11 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.12 року у справі №7/5009/7559/11 - змінити, виклавши його другий абзац резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72 (р/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 00191230) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник», 49085, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд 8 (р/р 26001050100145, МФО 305299, ЄДРПОУ 32457233) 56 561 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 98 коп. пені, 13 687 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 96 коп. 3% річних та 33 038 (тридцять три тисячі тридцять вісім) грн. 03 коп. суми індексу інфляції.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72 (р/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 00191230) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник», 49085, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд 8 (р/р 26001050100145, МФО 305299, ЄДРПОУ 32457233) суму сплаченого судового збору в розмірі 2065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 49 коп».

У задоволенні апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.12 року у справі №7/5009/7559/11 -відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя І.Зубченко

Суддя О.Марченко

Надруковано: 5 прим.

1 -позивачу

1 -відповідачу

1 -у справу

1 -господарському суду Запорізької області

1 -Донецькому апеляційному господарському суду