Рішення

від 11.12.2012 по справі 3270-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2012Справа №5002-21/3270-2012

За позовом Комунального підприємства «Управління міського господарства»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа»

про стягнення 9 121,60 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Митяєвська С.А., довіреність № 02-Д від 31.01.2012, представник;

Від відповідача Бондарєв О.І., директор,

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство «Управління міського господарства» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 9 121,00 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує наступне. 01 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна. На виконання умов договору позивачем відповідачу в оренду було передано майно. Строк дії договору закінчився 01 липня 2011 року. Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, після закінчення строку дії договору, продовжував користуватися майном до 31 січня 2012 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування відповідачем майном.

У засідання суду представник позивача з'явився, надав заяву про змінення позовних вимог за вих. № б/н від 10.12.2012, у якій позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 23 751,43 грн.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу визначає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представник відповідача у засідання суду з'явився, надав відзив на позовну заяву за вих. № б/н від 10.11.2012, у якому вимоги позову не визнає та просить відмовити позивачу у задоволені позову.

У засіданні суду, яке відбулося 11 грудня 2012 року о 10 годині 30 хвилин, у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12 години 20 хвилин.

У засідання суду о 12 годині 20 хвилин сторони надали суду заяву про затвердження мирової угоди а також сам текст мирової угоди, гідно якій відповідач визнає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 9 121,60 грн., а також вимоги щодо стягнення судового збору в розмірі 1070,00 грн.; та сторони домовились, що погашення заборгованості та судового збору відповідачем буде здійснюватися не пізніше 15 числа поточного місяця щомісячно в сумі, визначеній у мировій угоді. Відповідач зобов'язується погасити заборгованість та витрати з оплати судового збору до 31 серпня 2013 року.

Судом надана мирова угода затверджена бути не може, оскільки, у наданому тексті мирової угоди сторони фактично вирішують питання щодо розстрочення погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того, у засідання суду о 12 годині 20 хвилин представником позивача було надано заяву за вих. № б/н від 11.12.2012, у якій позивач відмовляється від поданої заяви про збільшення позовних вимог в розмірі 23 751,43 грн., та просить суд розглядати вимоги щодо стягнення неустойки з відповідача в розмірі 9 121,60 грн.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу визначає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 9 121,60 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2002 року рішенням 4 сесії 24 скликання Алуштинської міської ради «Про утворення Управління міського господарства» № 4/1 утворено комунальне підприємство «Управління міського господарства».

Згідно пункту 2.2. Статуту Комунального підприємства «Управління міського господарства», затвердженого рішенням сесії Алуштинської міської ради 5 скликання № 43/16 від 01.07.2009 та № 43/17 від 01.07.2009, одним з завдань підприємства є: укладення договорів оренди нежитлових приміщень за узгодженням з виконавчим комітетом Алуштинської міської ради та відділом по управлінню комунальної власності Алуштинської міської ради.

01 лютого 2008 року на підставі рішення 14 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради № 14/32 від 23.05.2007 між Комунальним підприємством «Управління міського господарства» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа» був укладений договір № 237 оперативної оренди нерухомого майна.

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до умов укладеного договору Орендодавець (позивач) передає нерухоме майно, яке знаходиться на його балансі на праві повного господарського відання, - нежитлове приміщення площею 359,0 кв. м. за адресою: м. Алушта, вул. Ялтинська, 1, вартість якого згідно експертного висновку станом на 31.12.2007 складає 226600,00 грн., а Орендар (відповідач) приймає його в оперативну оренду згідно акту приймання-передачі.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01 лютого 2008 року Орендарем та Орендодавцем був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення визначеного договором № 237.

Стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що строк договору оренди визначається за узгодженням сторін.

Пунктом 4.1. договору сторони встановили строк дії договору, та визначили, що договір вступає в силу з 01 лютого 2008 року та діє по 01 лютого 2011 року.

04 квітня 2011 року Орендарем та Орендодавцем було підписано додаткову угоду до договору оперативної оренди, відповідно до якої сторони договору дійшли згоди пункт 4.1. договору № 237 викласти у наступній редакції: «даний договір вступає в силу з 01 лютого 2008 року та дії до 01 липня 2011 року».

Як встановлено пунктом 4.5. договору дія договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та опосередковано нормою частини 4 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він можу бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, договір оренди від 01.02.2008 припинив свою дію 01.07.2011 у відповідності з частиною 2 статті 17, частиною статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пунктом 4.1. договору - у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику. У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, що встановлено частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

31 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі основних засобів (нежитлового приміщення), відповідно якому Орендодавець передав Орендарю орендоване за договором № 237 нерухоме майно.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9121,00 грн. неустойки, яка фактично визнається відповідачем.

Відповідно вимогам частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд, враховуючи умови мирової угоди якими фактично сторони погодили розстрочення погашення відповідачем заборгованості, вважає за необхідне надати відповідачу розстрочку виконання рішення.

В судовому засіданні 11 грудня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 13 грудня 2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (юридична адреса: вул. Ялтинська, 1, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500, Україна; фактична адреса: вул. Ялтинська, 2, кв. 51, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500, Україна; ідентифікаційний код 19450852, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Комунального підприємства «Управління міського господарства» (вул. В. Хромих, 27, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500, Україна; код ДРПОУ 32063297, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) неустойку в розмірі 9 121,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1073,00 грн.

Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа» (юридична адреса: вул. Ялтинська, 1, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500, Україна; фактична адреса: вул. Ялтинська, 2, кв. 51, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500, Україна; ідентифікаційний код 19450852, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) розстрочку виконання рішення відповідно наступного графіку: грудень 2012 року в сумі 500 грн., січень 2013 року в сумі 500 грн., лютий 2013 року 500 грн., березень 2013 року в сумі 500 грн., квітень 2013 року в сумі 500 грн., травень 2013 року в сумі 1694,00 грн., червень 2013 року в сумі 2000,00 грн., липень 2013 року в сумі 2000,00 грн., серпень 2013 року в сумі 2000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова