Рішення

від 19.12.2012 по справі 5011-37/16724-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/16724-2012 19.12.12

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12» стягнення 28 630,56 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. -дов. № 93/2012/02/13-9-2012 від 13.02.12 р.

від відповідача: Новицька С.В. -дов. № б/н від 06.12.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12»про стягнення 22 594,48 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 653,17 грн. інфляційної складової боргу, 1 139,12 грн. річних відсотків та 3 243,79 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240315 від 16.12.1998 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього за період з 01.11.09 р. до 01.11.12 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.12 р. порушено провадження у справі № 5011-37/16724-2012; розгляд справи призначено на 10.12.12 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.12 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 26.11.12 р., які було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.12 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи; також повідомив про сплату основного боргу та просив зменшити суму пені.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 10.12.12 р. до 19.12.12 р. о 09:05 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 19.12.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.12 р. надав суду письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Оболонь-12»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240315 від 16.12.1998 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 620225 від 01.08.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 240315 від 16.12.1998 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 240315 від 16.12.1998 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 31, розрахункова група, тел. 416 22 52, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.1. додатку № 4 до договору № 240315 від 16.12.1998 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору), то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Згідно з п. 3.2. додатку № 4 до договору № 240315 від 16.12.1998 р., абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи телповикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з листопада 2009 р. до жовтня 2012 р. та відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.09 р. до 01.11.12 р. становила 494 077,54 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 240315 від 16.12.1998 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 471 483,06 грн., у зв'язку з чим станом на 01.11.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 22 594,48 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12»про стягнення 22 594,48 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 653,17 грн. інфляційної складової боргу, 1 139,12 грн. річних відсотків та 3 243,79 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240315 від 16.12.1998 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього за період з 01.11.09 р. до 01.11.12 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту теплову енергію.

Відповідно до наданої позивачем у судовому засіданні 10.12.12 р. довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплоенергію ЖБК «Оболонь-12»за період з листопада 2009 р. до листопада 2012 р., станом на 10.12.12 р. у відповідача відсутня заборгованість за договором № 240315 від 16.12.1998 р. за період з 01.11.09 р. до 01.11.12 р.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 240315 від 16.12.1998 р. за період з 01.11.09 р. до 01.11.12 р. у розмірі 22 594,48 грн. було погашено відповідачем 26.11.12 р., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 22 594.48 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 240315 від 16.12.1998 р. за період з 01.11.09 р. до 01.11.12 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1 653,17 грн. інфляційної складової боргу та 1 139,12 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240315 від 16.12.1998 р. за період з грудня 2009 р. до листопада 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2009 р. до листопада 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240315 від 16.12.1998 р. станом на 01.11.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 1 653,17 грн. інфляційної складової боргу та 1 139.12 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2009 р. до листопада 2012 р.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 3 243,79 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 240315 від 16.12.1998 р. за період з березня 2012 р. до серпня 2012 р.

У відповідності до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 240315 від 16.12.1998 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У поданих відповідачем письмовому клопотанні, ЖБК «Оболонь-12»просить суд зменшити розмір пені на 50 %, мотивуючи клопотання тим, що він повністю розрахувався за спожиту теплову енергію за договором № 240315 від 16.12.1998 р.; його розрахунковий рахунок є лише рахунком. На якому акумулюються кошти, які складаються з плати мешканців будинку на обслуговування та утримання будинку, та за комунальні послуги. ЖБК «Оболонь-12»не має можливості щомісяця в повному обсязі проводити розрахунки за спожиту теплову енергію у зв'язку з тим, що Законами України «Про статус ветеранів війни та їх соціального захисту», «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»передбачені пільги для певних категорій населення по сплаті нарахувань за квартирну плату та комунальні послуги, але відділи пільг та субсидій РДА в м. Києві мають заборгованість перед ЖБК «Оболонь-12»по відшкодуванню пільг та субсидій, передбачених законодавством для певних категорій громадян. Крім того, відповідач посилається на те, що у нього немає фінансової можливості сплачувати за опалення за показниками лічильників в опалювальний сезон. Оскільки споживачі теплової енергії сплачують за опалення щомісяця протягом року.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що ЖБК «Оболонь-12» на даний час повністю розрахувався за спожиту теплову енергію за договором № 240315 від 16.12.1998 р.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Київенерго», до 50 % від заявленої до стягнення суми, тобто -до 1 621,90 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору № 240315 від 16.12.1998 р. та додатками до нього за період з березня 2012 р. до серпня 2012 р.

Враховуючи наведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12»підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 2 ст. статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12»(04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 1, код ЄДРПОУ 22865433) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 17 коп. інфляційної складової боргу, 1 139 (одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 12 коп. трьох річних відсотків, 1 621 (одна тисяча шістсот двадцять одну) грн. 90 коп. пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 22 594,48 грн. основного боргу припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.