Рішення

від 19.12.2012 по справі 3632-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3632-2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 19.12.2012Справа №5002-15/3632-2012 За позовом Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя, м. Сімферополь до Приватного підприємства “Лемар”, м.Сімферополь про стягнення 20 402,82 грн., та спонукання звільнити приміщення. Суддя Іщенко І.А. ПРЕДСТАВНИКИ: Від позивача- Кадуха П.В., довіреність № 15-06/1231  від 13.07.12,  юрисконсульт Від відповідача- Волкова О.М. довідка АА №526337, керівник            Суть спору: Обставини справи : Комунальне підприємство житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства “Лємар”, в якій просить суд: -          стягнути з Приватного підприємства “Лємар” на користь Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя суму у розмірі 20 402,82 грн., у тому числі: заборгованість за оренду  19176,10 грн., заборгованість по експлуатаційним витратам 250,80 грн., пеню 975,92 грн.; -          зобов'язати приватне підприємство “Лємар” звільнити займане приміщення за адресою вул. Гоголя/Жуковського, буд. 23/15 у м. Сімферополь шляхом виселення і передати його по акту прийому-передачі Комунальному підприємству житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя. 10.12.2012 до канцелярії суду від позивача надійшла заява у порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову в частині зобов'язання приватного підприємство “Лємар” звільнити займане приміщення за адресою вул. Гоголя/Жуковського, буд. 23/15 у м. Сімферополь шляхом виселення і передати його по акту прийому-передачі Комунальному підприємству житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (). Вказана заява була прийнята судом. У судовому засіданні представник відповідача представив суду акт звірки взаєморозрахунків між  Комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя та Приватним підприємством “Лємар” станом на 18.12.2012, згідно якого заборгованість Приватного підприємства “Лємар” перед Комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя складає 16926,90 грн. Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69               Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд ВСТАНОВИВ: 11.08.2011 між позивачем (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар за договором) укладено типовий договір оренди № 377 нежитлових приміщень та індивідуально визначеного майна, яке належить до комунальної власності міста Сімферополя (а.с. 16). Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець, на підставі рішення голови Железнодорожного району міста Сімферополя № 234 від 09.08.2011 передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, розташоване по вул. Гоголя/Жуковського, 23/15  у м. Сімферополі, площею 64,3 кв. м., що знаходиться на балансі Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об'єднання Железнодорожного району. Приміщення передається в оренду для використання під офіс (а.с. 19-20). Відповідно пункту 2.2 Договору Орендар вступає в строкове платне користування нежитловими приміщеннями (майном) в строк, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі нежитлових приміщень. Згідно пункту Договору 3.1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України і складає без ПДВ за перший місяць оренди (4145,4 грн. в рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється та вноситься орендарем в порядку, визначеному діючим законодавством. Згідно пункту 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Пунктом 3.3 Договору передбачений обов'язок орендаря сплачувати орендну плату щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. Відповідно пункту 3.5 Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується з орендаря у відповідності з діючим законодавством з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення включаючи день оплати. Згідно пункту Договору 5.2  орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Пунктом 5.7 Договору орендар зобов'язався укласти з Балансоутримувачем орендованих приміщень договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованих приміщень (майна) та надання комунальних послуг орендарю. Згідно пункту 10.1 Договор укладений строком на 12 місяців до 10.08.2012 включно. На виконання умов пункту 5.7 типового Договору 26.08.2012 між сторонами був укладений  договор № 377 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (додаток до типового договору № 1; а.с. 19). Відповідно пункту  1.1. Предметом Договору служить відшкодування Орендарем витрат Балансоутримувача на утримування дому і прибудинкової території вул. Гоголя/Жуковського. 23/15 в м. Сімферополі, в якому розташовано нежитлове приміщення загальною площею 64,3 кв. м, займане Орендарем на підставі Договору оренди. Відповідно пункту 2.2 даного договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно пункту 2.3 Договору розмір щомісячної плати за надані послуги складає 1,10 грн. за м кв. х 64,3 м кв. = 70,73 грн. в місяць без ПДВ. Пунктом  2.4 Договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється згідно з виставленим єдиним рахунком на оплату оренди приміщень і експлуатаційних витрат, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувачем. Відповідно пункту 2.5 Договору плата за надані послуги перераховується на розрахунковий рахунок Балансоутримувача щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. 01.02.2012 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди № 377 від 11.08.2011 (а.с. 20), умовами якої розмір щомісячної плати за надані послуги складає 0,65 грн. за м кв. х 64,30 м кв. = 41,80 грн. без ПДВ. Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, про що свідчить у матеріалах справи акт приймання – передачі орендуємого приміщення від 01.08.2011(а.с. 21) Протягом дії Договору позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату орендної плати та експлуатаційних витрат, однак, відповідач у порушення умов Договору виставлені рахунки не оплачував, що призвело до утворення заборгованості з орендної плати у розмірі 19176,10 грн. та експлуатаційним витратам у розмірі 250,80 грн. Оскільки відповідачем заборгованість з орендної плати та з експлуатаційних витрат у добровільному порядку погашена не була, це стало підставою для звернення Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Железнодорожного району міста Сімферополя до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою. Правові наслідки порушення умов договору оренди нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності регулюються положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України. Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 3 статті 19 Закону «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Аналогічні умови передбачені пунктом 3.3 Договору, відповідно до якого орендар зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. Договір оренди за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обов'язок орендаря вносити орендну плату. Судом враховано і те, що розмір орендної плати встановлений договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач у судовому засіданні представив суду акт звірки взаєморозрахунків між Комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя та Приватним підприємством “Лємар” станом на 18.12.2012, згідно якого заборгованість Приватного підприємства “Лємар” перед Комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя складає 16926,90 грн. (а.с. 51) Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 2500,00 грн. заборгованості за договором оренди № 377  від 11.08.2011 р., однак вказана оплата була здійснена відповідачем в процесі судового розгляду справи, тобто після звернення позивача з позовом до суду, через що  провадження  у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2500,00  грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача залишку заборгованості у розмірі 16926,90 грн. підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню. Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені  у розмірі 975,92 грн. Суд вважає, що такі вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання згідно з частиною 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України). Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується з орендаря у відповідності з діючим законодавством з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення включаючи день оплати. Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так, відповідно до розрахунку, наданому позивачем та перевіреному судом, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за зазначений вище період складає 975,92 грн., у тому числі 964,42 грн. пені, нарахованої на заборгованість з орендної плати та 11,50 грн. пені, нарахованої на заборгованість з експлуатаційних витрат. Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення, суд зазначає наступне. 10.12.2012 до канцелярії суду від позивача надійшла заява у порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову в частині зобов'язання приватного підприємство “Лємар” звільнити займане приміщення за адресою вул. Гоголя/Жуковського, буд. 23/15 у м. Сімферополь шляхом виселення і передати його по акту прийому-передачі Комунальному підприємству житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (а.с. 45) Відповідачем був представлений у судовому засіданні підписаний обома сторонами акт приймання – передачі орендує мого приміщення від 01.09.2012, згідно якого приміщення розташоване по вул. Гоголя/Жуковського, 23/15  у м. Сімферополі, площею 64,3 кв. м. передано Приватним підприємством “Лємар”  Комунальному підприємству житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя. (а.с. 74) Суд вважає за необхідне  зазначити, що відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно статті 15 Цивільного кодексу  України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання приватного підприємство “Лємар” звільнити займане приміщення за адресою вул. Гоголя/Жуковського, буд. 23/15 у м. Сімферополь шляхом виселення і передати його по акту прийому-передачі Комунальному підприємству житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя, отже у цей частині позову слід відмовити. Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.         У судовому засіданні 19.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 24.12.2012. З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити частково. 2.          Стягнути з Приватного підприємства “Лемар”  (95014, м. Сімферополь, вул. Проводников, 71, ідентифікаційний код 31667815) на користь Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (95006, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13, ідентифікаційний код 05480542)  суму заборгованості по орендній платі в розмірі 16 926,90 грн., суму пені в розмірі 975,92 грн, 1412,29 грн. судового збору. 3.          В іншій частині позову відмовити. 4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили. Суддя                                         І.А. Іщенко