Рішення

від 19.12.2012 по справі 20/5005/9158/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.12р. Справа № 20/5005/9158/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрометсервис", м. Маріуполь, Донецька обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Метал", м. Дніпропетровськ

про стягнення 237 533 грн. 17 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

Від позивача: представник Горбоконь В.В.-директор підприємства, відповідно до протоколу про призначення, паспорт серії ВУ249056 від 09.11.2001р.

Від відповідача: представник не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 154 490,12 грн. і врахувати суму штрафних санкцій в розмірі 83 043,05 грн., а саме: пеню в розмірі 11 263,74 грн., інфляційні - 23 832,35 грн., збитки від втраченої вигоди - 47 946,96 грн. та судовий збір.

19.12.2012р. позивач надав пояснення до розрахунків, в яких розрахунок :

-несплаченої заборгованості 154490,12грн.;

-процентів за користування грошовими коштами 10822,66грн.;

-пені 55400,66грн.

-інфляційних збитків 16 066,97грн.

Суд не приймає до розгляду ці розрахунки і розглядає справу за позовною заявою від 23.10.2012р. (вх.7683 ) оскільки позивач зміну своїх вимог не здійснив належним чином, шляхом оформлення відповідної заяви та не надіслав її відповідачу.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзив не надав. Ухвала про дату та час розгляду справи була направлена відповідачу за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Cурська, б. 62, яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, та за фактичною адресою: 49054, м. Дніпропетровськ, вул. пр. Кірова, б. 50, яка зазначена в позовній заяві.

Відповідно до абзацу 3.9.1. пункту 3 Постанову Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи і справа може бути розглянута без участі представника відповідача відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.

У судовому засіданні 19.12.2012р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2010 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрометсервіс" (продавець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Метал" (покупець) був укладений договір купівлі - продажу №17/06-2010, відповідно п.1.1. якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, в кількості, указаній в специфікаціях, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 697682,40грн. за видатковими накладними:

№РН-0000003 від 22.06.2010р. на суму - 130970,04грн.;

№РН-0000005 від 29.06.2010р. - 127997,76грн.

№РН -0000004 від 29.06.2010р., - - 124772,52грн.

№РН -0000007 від 07.07.2010р., - 125151,96грн.

№РН- 0000010 від 15.07.2010р., - 84459,60грн.

№РН-0000012 від 16.07.2010р., - 104330,52грн.

та довіреностями копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно п. 4 договору покупець повинен здійснити передоплату в розмірі 100% або дозволяється часткова передоплата з наступною оплатою залишкової частини товару після відвантаження протягом 20-ти банківських днів.

Відповідач частково оплатив товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає - 154 490,12 грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач існування заборгованості не заперечив, доказів погашення боргу не надав.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно п. 7.1. договору відповідач зобов'язався за прострочення оплати товару сплатити пеню у розмірі 0,01% від суми несплаченого залишку за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. .

Позивач нарахував пеню в розмірі 11 263,74грн. , але позивач розрахунок пені провів невірно без застосування пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України .

За розрахунком суду пеня підлягає стягненню у сумі- 12076,48грн. ( за період з 06.08.2010р.- 06.02.2011р.)., оскільки позивач просить меншу суму ніж підлягає стягненню - 11263,74грн. то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (зі змінами) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі -23 832,35грн. за розрахунком суду здійсненим за комп'ютерною програмою «Законодавство»стягненню підлягають інфляційні втрати у сумі- 15912,84грн.( за період з серпня 2010р. по листопад 2012р.).

Позивач просить також стягнути з відповідача 47946,96грн. збитки від недоотриманого прибутку у вигляді недоотриманого прибутку за договором №МР 4121 від 09.09.2003р. між КБ «Приватбанк»та ТОВ "Агрометсервис" «про розміщення депозитних коштів» з процентною ставкою 16% річних .

Суд вважає , що заявлені вимоги про стягнення недотриманої вигоди задоволенню не підлягають з наступних підстав :

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків;3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Позивач не надав докази, що ці доходи (вигода) дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків та крім того не надав доказів збитків , причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі: 154490,12грн. основного боргу; 11 263,74грн. пені , 15912,84грн. інфляційні втрати.

В решті позову відмовити.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Метал" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Cурська, б. 62 (юридична адреса), 49054, м. Дніпропетровськ, вул. пр. Кірова, б. 50 (фактична адреса), код ЄДРПОУ 35544260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрометсервіс" (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 79 (юридична адреса), 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Енгельса, 26/2, офіс 51а (поштова адреса) код ЄДРПОУ 32609120) - 154490( сто п'ятдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто )грн.12коп. основного боргу; 11 263 (одинадцять тисяч двісті шістдесят три)грн.74коп. пені , 15912 ( п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн.84коп. інфляційних втрат, 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три ) грн.33 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В.Пархоменко

Повне рішення складено

24.12.2012р.