Рішення

від 24.12.2012 по справі 5009/3873/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 7/112/12-31/135/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.12 Справа № 5009/3873/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача -Базюченко А.О., довіреність № 249 від 13.12.2010 р.; від відповідача -не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 5009/3873/12

за позовом: Споживчого товариства виробнича фірма «Агрореммаш», м. Біла Церква Київської області (скорочено СТВФ «Агрореммаш»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство №129966», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «АТП №129966»);

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Ухвалою господарського суду від 10.12.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 7/112/12- 31/135/12, справу до розгляду в засіданні призначено на 24.12.2012 р.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

Споживче товариство виробнича фірма «Агрореммаш»звернулося з позовом про стягнення з ТОВ «АТП №129966»заборгованості в сумі 225873,9 грн. за Договором поставки №09/04/12/12 від 09.04.2012., пені в сумі 462,86 грн., 92,57 грн. - 3% річних, 20% штрафу в сумі 64535,4 грн., 370,28 грн. пені від вартості неповернутого в строк товару та 4000 грн. штрафу за фактом призначення господарськими судом засідання згідно п. 8.2 Договору, всього на суму 295335 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем отримано від позивача товару на суму 322677 грн., за який відповідач не розрахувався в повному обсязі та на вимогу не повернув товар. В обґрунтування позову посилається на ст. ст. 1, 2, 12, 49, 54 ГПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України та умови договору.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на позовних вимогах. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

ТОВ «АТП №129966», відповідач у справі, в заяві від 19.12.2012 р. суму основного боргу визнає та просить не стягувати суму штрафних санкцій через неналежне виконання умов договору, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. Також просить відстрочити виконання рішення на три місяці з моменту набрання законної сили рішенням суду та після закінчення терміну відстрочення розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці на умовах щомісячної сплати боргу рівними частками в межах стягнутої суми.

Представник відповідача свої правом на участь в судовому процесі не скористався, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2012 р. між СТВФ «Агрореммаш»(Постачальник, позивач у справі) та ТОВ «АТП №129966»(Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки продукції з відстрочкою оплати №09/04/2012/14 (далі Договір поставки), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити товар -ґрунтообробну техніку, а Покупець прийняти і оплати цей товар на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору поставки).

Згідно до п. 1.2 Договору поставки, асортимент, кількісні характеристики товару, ціна товару, що є предметом поставки за означеним Договором, визначається в специфікаціях (накладних), що додаються до цього Договору.

Загальна сума Договору становить вартість поставленої ґрунтообробної техніки протягом дії Договору (п. 3.2 Договору поставки).

Пунктом 3.2 Договору поставки визначено, що оплата вартості товару здійснюється наступним чином: Покупець перераховує передоплату 30% грошових коштів вартості замовленої продукції на розрахунковий рахунок Постачальника, а 70% вартості обов'язкової оплати протягом 60 банківських днів після відвантаження продукції.

Відповідальність сторін за вказаним договором визначено в розділі 7 Договору поставки.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року (п. 9.1 Договору поставки).

Відповідачем за Договором поставки було отримано товару на суму 322677 грн., що підтверджується видатковою накладною №77 від 28.05.2012 р., підписаною представниками обох сторін та скріплених печатками підприємств та довіреністю №18 від 22.05.2012 р. на отримання товарно - матеріальних цінностей.

За отриманий товар відповідач перерахував передоплату в розмірі 96803,1 грн. Взяті зобов'язання щодо сплати решти вартості за отриманий товар як то передбачено п. 3.2 Договору поставки відповідачем не виконано.

29.08.2012 р. на адресу відповідача направлено претензію №125 з вимогою сплатити 70% вартості поставленого та неоплаченого товару в сумі 225873,9 грн., яку відповідачем отримано 05.09.2012 р. та 11.09.2012 р. надано відповідь щодо неможливості сплатити грошові кошти, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. Вказаним листом відповідач запевнив позивача, що в найкоротший термін взяті зобов'язання за Договором поставки будуть виконати в повному обсязі.

На претензію №151 від 25.09.2012 р. про повернення неоплаченої техніки, відповідач листом №27/09-12 від 27.09.2012 р. просить розглянути можливість поставки власної продукції на умовах взаємозаліку.

Стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки в сумі 225873,9 грн., пені в сумі 462,86 грн., 3% річних в сумі 92,57, 20% штрафу в сумі 64535,4 грн., пені на підставі п. 7.7 Договору поставки в сумі 370,28 грн. та 4000 грн. штрафу на підставі п. 8.2 Договору поставки є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отримання відповідачем ґрунтообробної техніки за Договором поставки на суму 322677 грн. підтверджується видатковою накладною №77 від 28.05.2012 р., підписаною представниками обох сторін та скріплених печатками підприємств, довіреністю №18 від 22.05.2012 р. на отримання товарно -матеріальних цінностей та не заперечується відповідачем.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 3.2 Договору поставки, оплата вартості товару здійснюється наступним чином: Покупець перераховує передоплату 30% грошових коштів вартості замовленої продукції на розрахунковий рахунок Постачальника, а 70% вартості обов'язкової оплати протягом 60 банківських днів після відвантаження продукції.

Часткове перерахування грошових коштів за Договором поставки підтверджено матеріалами справи.

Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач у термін до 22.08.2012 р. (60 банківських днів з моменту отримання техніки) грошові кошти в сумі 225873,9 грн. не перерахував, чим порушив вимоги п. 3.2 Договору поставки.

Направлена на адресу відповідача претензія №125 від 29.08.2012 р. про сплату боргу в сумі 225873,9 грн. відповідачем не виконано.

За таких обставин та з огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 225873,9 грн. є законною та такою що підлягає стягненню.

Позивачем окрім вимоги про стягнення заборгованості заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 462,86 грн., 3% річних в сумі 92,57, 20% штрафу в сумі 64535,4 грн., пені в сумі 370,28 грн. на підставі п. 7.7 Договору поставки.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до 1. ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. З ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами п. 7.4 Договору поставки, у разі порушення Покупцем строку розрахунку за товар, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за товар за кожен день прострочки.

Факт прострочення сплати за отриману ґрунтообробну техніку підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Разом з тим, перерахувавши наданий позивачем розрахунок пені за період з 23.08.2012 р. по 12.10.2012 р. суд встановив, що її розмір за вказаний період є більшим ніж заявлено позивачем, тому задоволенню підлягає заявлений розмір пені в сумі 462,86 грн.

За приписами п. 4.4 Договору поставки, у разі порушення Покупцем строків оплати 70% вартості поставленої техніки, протягом строку визначеного в п. 3.2 Договору, поставлена та неоплачена ґрунтообробна техніка повинна бути повернута Постачальнику за рахунок Покупця протягом 10 днів з часу закінчення строку визначеному в п. 3.2 Договору поставки продукції з відстрочкою платежу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем приписів п. 3.2 Договору поставки, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №151 від 25.09.2012 р. про повернення отриманої та неоплаченої техніки та з урахуванням вимог п. 4.4 цього Договору строк повернення якого сплив 02.09.2012 р. Відповідач неоплачену техніку не повернув та листом №27/09-12 від 27.09.2012 р. просив розглянути можливість зустрічної поставки товарів в рахунок погашення боргу, з чим позивач не погоджується.

Пунктом 7.7 Договору поставки сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строку повернення товару, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості неповернутого в строк товару за кожен день прострочення.

Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 02.09.2012 р. по 12.10.2012 р. на підставі п. 7.7 Договору поставки є правомірним та підлягає задоволенню в розмірі заявленої суми 370,28 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем вимог Договору поставки щодо повної оплати за отриману техніку судом встановлено, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованою, але перерахувавши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 23.08.2012 р. по 12.10.2012 р. задоволенню підлягає заявлена позивачем вимога в сумі 92,57 грн.

До того ж, пунктом 7.5 Договору поставки сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строку розрахунку за товар, зазначений в розділі 3 п. 3.2 Договору поставки останній сплачує Постачальнику штраф 20% від суми поставленої продукції.

Отримання товару за Договором поставки відповідачем не заперечується. Факт порушення сплати за отриманий товар судом встановлено, а тому вимога щодо стягнення 20% штрафу в сумі 64535,4 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення з відповідача 4000 грн. на підставі п. 8.2 Договору поставки не підлягає задоволенню, оскільки зміст цього пункту не дозволяє зробити висновок на користь кого повинно бути сплачено штраф.

Стосовно надання відстрочки терміном на 3 місяці та розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) -тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи -наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб -стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності виняткові обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Звертаючись із заявою про надання відстрочки терміном на 3 місяці та розстрочки виконання рішення на 3 місяці після закінчення терміну відстрочки відповідач, посилається на скрутне матеріальне становище, проте не надано жодних доказів на підтвердження цього факту. Не надано доказів і того, що протягом тривалого часу відповідач намагався здійснити заходи щодо погашення існуючої заборгованості.

Наведені відповідачем підстави для надання відстрочки та розстрочення виконання судового рішення в даному випадку, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочки та розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство №129966»(69050, м. Запоріжжя, вулиця Космічна, 81/5, код ЄДР 35105643) на користь Споживчого товариства виробнича фірма «Агрореммаш»(09100, Київська область, м. Біла Церква, шосе Сквирське, буд. 29; поштова адреса: 09112, Київська область, м. Біла Церква, а/с 52, код ЄДР 30221510) заборгованість в сумі 225873 (двісті двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 90 коп., пені в сумі 833 (вісімсот тридцять три) грн. 14 коп., 3% річних в сумі 92 (дев'яносто дві) грн. 57 коп., 20% штрафу в сумі 64535 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 40 коп. та судовий збір в сумі 5826 (п'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 37 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.12.2012 р.

Суддя В.М. Хуторной