Рішення
від 17.12.2012 по справі 5023/5564/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/5564/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня" станції Харків СТГО "Південна залізниця", м. Харків про стягнення 6362,99 грн за участю :

Представника позивача - Заічковська І.М. дов. №01-62юр/7993 від 18.10.12р.

Представника відповідача - Мозгова Л.П. дов. №2347 від 12.12.12р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня" станції Харків СТГО "Південна залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 6362,99 грн., з яких пеня складає 6277,79 грн. та збитки від інфляції - 85,20грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №05-0124 від 13.06.2005р.

Ухвалою суду від 04.12.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 5023/5564/12 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.12.12р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, наданому через канцелярію суду (вх.№22584 від 14.12.12р. а.с. 72) позовні вимоги АК "Харківобленерго" визнає в повному обсязі та просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, мотивуючи своє клопотання тим, що відповідач є бюджетною, неприбутковою організацією, діяльність якої не пов"язана із отриманням прибутків.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

13 "червня" 2005 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач) та Державним закладом "Дорожня клінічна лікарня" станції Харків СТГО "Південна залізниця" (відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 05-0124, пролонгований відповідно до п. 9.11 на 2012 рік.

Відповідно до ЗУ «Про електроенергетику»від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та «Правил користування електричною енергією», затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.1 договору Позивач (постачальник) зобов'язався постачати Відповідачеві (споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до п.2.1.2. договору.

Споживач, в свою чергу, згідно п.п 2.2.5 договору, зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється Постачальником електричної енергії відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії. Споживач протягом 3-х днів з дня розрахункового періоду повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору та здійснив відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі.

Відповідач сплатив на рахунок АК "Харківобленерго" заборгованість за спожиту ним за договором електричну енергію, що не заперечується позивачем, але розрахунки за період з червня 2012 року по жовтень 2012 року проводились відповідачем невчасно, а тому позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь 85,20грн. інфляційних витрат. Крім того, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 6277,79грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, вимога позивача про стягнення з відповідача 85,20 грн. втрат від інфляційних процесів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.п 4.2.1 договору за внесення платежів , передбачених п.п. 2.2.5 договору з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідач зобов"язався сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені, відповідно до якого належною до сплати сумою є 6277,79 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені у сумі 6277,79грн. суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України зменшити розмір пені на 50% та стягнути у розмірі 3138,90 грн. В решті заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 3138,89 грн. пені слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 525, 530, 548-549, 610-612, 625, 627-629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 218, 230-233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня" станції Харків СТГО "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 35, код ЄДРПОУ 25611224) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул.Плеханівська,149, код ЄДРПОУ 00131954) - 3138,90 грн. пені, 85,20 грн. збитків від інфляції, 1 609,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Суддя Денисюк Т.С.

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення17.12.2012
Оприлюднено27.12.2012
Номер документу28229125
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5023/5564/12

Рішення від 17.12.2012

Господарське

Господарський суд Харківської області

Денисюк Т.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні