Рішення

від 18.12.2012 по справі 26/5014/2828/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.12 Справа № 26/5014/2828/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м.Луганськ

до Міського комунального підприємства „Луганськ-Житло", м.Луганськ

про стягнення збитків в сумі 278811 грн. 21 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -юрисконсульт Бєлкіна О.М., довіреність №114-д від 12.12.2012;

від відповідача -не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 278811 грн. 21 коп.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15182115 місцезнаходженням відповідача є: кв.Волкова, б.1-А, м.Луганськ. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

06.08.2008 між позивачем -Луганським міським комунальним підприємством „Теплокомуненерго" (виробник, позивач) та Міським комунальним підприємством „Луганськ-Житло" (виконавець, відповідач) було укладено договір про умови надання послуг з централізованого опалення і поставки гарячої води №25 (далі договір), який був підписаний з протоколом розбіжностей з боку відповідача.

Вказана обставина стала підставою для звернення Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго" з позовом до суду про зобов'язання відповідача укласти договір №25 від 06.08.2010 в редакції позивача.

11.11.2010 між Луганським міським комунальним підприємством „Теплокомуненерго" та Міським комунальним підприємством „Луганськ-Житло" був підписаний протокол узгодження розбіжностей, що стало підставою для припинення провадження у справі №17/294пд, про що винесено відповідну ухвалу.

Таким чином, договір №25 від 06.08.2010 є укладеним з 15.11.2010.

За умовами вказаного договору виробник взяв на себе зобов'язання з виробництва теплової енергії і виробництва послуг з централізованого опалення і забезпечення гарячою водою виконавця, що здійснює житлово-комунальні послуги з опалення і гарячого водопостачання споживачів, що мешкають в житловому фонді територіальної громади м.Луганська (додаток №1) відповідно з діючими нормами до межі експлуатаційної відповідальності (п.2.1).

В п.2.2 договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язується утримувати в належному технічному стані внутрішньобудинкові системи опалення і гарячої води, здійснюючі їх технічне обслуговування і ремонт, забезпечити розподіл і регулювання подачі теплової енергії по даним системам від меж експлуатаційної відповідальності, для надання послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання наймачам, власникам квартир житлового фонду.

Відповідно до пп.4.3.1 п.4.3 договору виконавець зобов'язаний утримувати в технічно справному стані внутрішньобудинкові системи гарячого водопостачання та централізованого опалення.

Згідно пп.4.3.8 п.4.3 договору в опалювальний період виконавець зобов'язаний своєчасно інформувати виробника про виконання робіт з ремонту внутрішньобудинкових систем опалення по окремим стоякам і житловим будинкам в цілому. Злив і заповнення теплоносієм здійснюється тільки з дозволу постачальника.

В пп.4.3.9 п.4.3 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) виконавець зобов'язаний у всіх випадках виявлення витоку теплоносія із внутрішньобудинкових систем теплопостачання, негайно повідомляти в диспетчерську службу виробника і терміново приймати заходи до усунення пошкоджень на своїх системах. Включення внутрішньобудинкових систем після ремонту здійснюється тільки з дозволу виробника. При виявленні виробником витоку теплоносія з внутрішньобудинкових систем опалення, виконавець зобов'язаний направити свого представника для складання разом з виробником акта про встановлення факту витоку, визначення причини, об'єму, періоду. У випадку неявки виконавця виробник керується п.4.2.1 цього договору.

Відповідно до пп.4.3.15 п.4.3 договору виконавець зобов'язаний вести контроль і не допускати самовільного водорозбору і несанкціонованого злиття теплоносія з системи опалення квартиронаймачами, власниками квартир.

Як зазначив позивач, на об'єктах відповідача протягом січня-лютого 2011 року проводились витоки теплоносія з внутрішньобудинкових мереж, що призвело до прямих збитків теплопостачальної організації, тобто позивача.

Кожен випадок злиття теплоносія фіксувався „Актом на злиття та заповнення водою систем центрального опалення об'єкта за адресою" (а.с.16-150 т.1, а.с.1-54 т.2), оформленим відповідно до форми, затвердженої сторонами в додатку №6 до договору.

Позивачем був розрахований розмір збитків, завданих внаслідок злиття теплоносія з житлових будинків Міського комунального підприємства „Луганськ-Житло", який склав 278811 грн. 19 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч.2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та обов'язків, в т.ч. відшкодування збитків.

Вказані положення кореспондуються з ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, позивачем документально підтверджено відповідними актами на злиття та заповнення водою систем центрального опалення житлових будинків Міського комунального підприємства „Луганськ-Житло" (а.с.16-150 т.1, а.с.1-54 т.2), які підписані відповідачем та скріплені печатками підприємств, факт злиття теплоносія з вказаних у актах житлових будинків та правомірно розрахований розмір спричинених внаслідок цього збитків, виходячи з обсягу злитого теплоносія, його вартості, в розмірі 278811 грн. 21 коп.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності збитків не подав.

За вказаних обставин вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго" до Міського комунального підприємства „Луганськ-Житло" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Міського комунального підприємства „Луганськ-Житло", кв.Волкова, б.1-А, м.Луганськ, код 30642082 на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", вул.Куракіна, б.23а, м.Луганськ, код 24047779 збитки в сумі 278811 грн. 21 коп., судовий збір в сумі 5576 грн. 23 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 24.12.2012.

Суддя С.С. Єжова