Рішення

від 13.12.2012 по справі 5023/5368/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5023/5368/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Комінтернівського району м.Харкова в інтересах держави в особі : 1. Харківської міської ради, м.Харків 2. Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Якір", м.Харків про стягнення 4811,07 гривень, за участю представників:

прокурора - Кріциної Н.Г. (посвідчення №006801 від 28 вересня 2012 року)

позивача-1 - не з'явився

позивача-2 - Гроссу Г.В. (довіреність №38-2071/471 від 10 травня 2012 року)

відповідача - Бєльчева О.Л. (директор)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (Позивач-1) та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Позивач-2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Якір" (Відповідач) суми заборгованості у розмірі 4811,07 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №4266 про постачання теплової енергії, укладеного 01 березня 2002 року між Позивачем-2 та Відповідачем. Крім того, Прокурор просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 грудня 2012 року.

10 грудня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №21498) витребувані судом документи на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

13 грудня 2012 року представник Позивача-2 надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №22451) правове обгрунтування позовних вимог та витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник прокуратури у відкритому судовому засіданні 13 грудня 2012 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач-1 у відкрите судове засідання 13 грудня 2012 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 03 грудня 2012 року.

Представник Позивача-2 у відкритому судовому засіданні 13 грудня 2012 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 13 грудня 2012 року проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необгрунтованість, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Посилався на той факт, що самостійно здійснив підключення до приладу обліку, та зазначив, що звертався з проханням до Позивача-2 щодо здійснення ним нарахування оплати за опалення розрахунковим способом, оскільки вважає лічильник несправним, а нарахування незаконними. До того ж, пояснив, що користався опаленням 20 днів у році, самостійно здійснював включення та відкючення опалення і приладу обліку.

Представник Позивача-2 щодо нарахування оплати за опалення пояснив, що усі відповідні нарахування та перерахування оплати здійснювались відповідно до норм чинного законодавства, та зазначив, що Відповідач не мав права самостійно здійснювати відключення приладу обліку, повинен за свій рахунок здійснювати ремонт і обслуговування відповідного приладу обліку та здійснювати підготовку до опалювального сезону.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників прокуратури, Позивача-2 та Відповідача, встановив наступне.

01 березня 2002 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Якір" (Відповідачем) було укладено договір №4266 про постачання теплової енергії. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, Позивач-2 (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати Відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.3.2.2. договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

До того ж, відповідно до п.3.2.4. договору, Відповідач повинен був додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією, додатком 3 та іншими нормативними актами.

Крім того, пункт 3.2.11. спірного договору забороняє споживачу (Відповідачу) включати теплоспоживальне обладнання, експлуатація якого була заборонена або не прийнята Енергопостачальною організацією.

Отже, суд вважає, що Відповідачем, в момент самостійного відключення та включення опалення, було порушено умови та порядок відповідних процедур за спірним договором.

Крім того, п.5.3 договору передбачено, що споживач (Відповідач), який має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації (Позивача) звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до основного договору. При відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом (п.5.5 договору).

За таких обставин, суд вважає правову позицію Позивача-2 щодо нарахування оплати за опалення обгрунтованою та такою, що відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору.

Відповідно до п.6.3. договору, Відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати Позивачу-2 вартість, зазначену в додатку №1 до основного договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач-2 свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії Відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання Відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку, в якому розташовані нежитлові приміщення Відповідача за адресою: м.Харків, вул. Зернова, буд. 6. Акт на включення опалення №171/10068 від 09 листопада 2011 року (а.с.9) та акт №171/9170 від 06 липня 2012 року на відключення опалення (а.с.9) підписані представниками сторін.

Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу Відповідача підтверджується супровідним листом №2304/П від 28 серпня 2012 року (а.с.21) та супровідним листом №2228/П від 13 лютого 2012 року (а.с.24), а також відповідними рахунками-фактурами, виставленими до сплати Відповідачу (а.с.22-23, 25-26).

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з лютого 2012 року по липень 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 4811,07 гривень, яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати відповідної заборгованості за спірний період Відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 4811,07 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Якір" (61124, м.Харків, вул.Зернова, 6, код ЄДРПОУ 24124793) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №260333012313 у ВАТ "Держаний ощадний банк України" м.Харкова, МФО 351588) 4811,07 гривень заборгованості за спожиту теплову енергію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Якір" (61124, м.Харків, вул.Зернова, 6, код ЄДРПОУ 24124793) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління держаної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління держаної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 грудня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №5023/5368/12