Постанова

від 11.12.2012 по справі 5011-22/11279-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа№ 5011-22/11279-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Коваленко В.С.

за участю представників:

від позивача - Сердюк М.О.

від відповідача - Семак І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Віта» на рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2012 року (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами

до Приватного підприємства «Віта»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Віта» (далі - відповідач) 263 295,18 грн.

В ході розгляду справи, з посиланням на часткове погашення боргу відповідачем, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог за якою на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 171 667,54 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.2012 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Віта» на користь Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами 171 667,54 грн. заборгованості, 3 433,35 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Віта» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Віта» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2012 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення справи № 5011-11/15689-2012 .

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання не знайшла підстав для його задоволення, у з в'язку з тим, що питання зупинення провадження у справі регулюються статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 вказаної статті унормовано, що господарський суд зупиняє провадження у справі

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається.

Проте, відповідачем не обґрунтовано яким чином справа № 5011-11/15689-2012, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається судом апеляційної інстанції.

У судове засідання призначене на 11.12.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами (орендодавець) та Приватним підприємством «Віта» (орендар) виникли на підставі укладеного 10 вересня 2004 року договору № 7114/01/04 (далі - договір, т. 1 а.с. 9-20).

Предметом даного договору є те, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 27 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги 50, будинок їдальні (п. 1.1 договору).

В подальшому між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 4 від 29.04.2011 року укладеної до договору, в якій сторони домовились внести зміни та, зокрема, у п. 1.1 договору після слів «загальною площею» цифри позначення «27 м2» змінено цифрами, позначенням «2 098,18 м.кв.».

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

На виконання умов п. 1.1. договору позивач передав відповідачу приміщення в орендне користування, про що свідчить акт прийому-передачі приміщень від 10.09.2004 року, що складений у відношенні приміщення площею 27 кв.м., та акт від 29.04.2011 року, що складений у відношенні приміщення загальною площею 2 071,18 кв.м.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що вартість комунальних послуг, послуг за користування телефонною мережею та електроенергією, водою, вартість експлуатаційних витрат орендодавця по утриманню приміщення та ін. не входить до орендної плати, вказаної у п. 3.1 договору; порядок та умови надання зазначених послуг і порядок їх оплати, вартість експлуатаційних витрат встановлюються окремим договором укладеним між орендарем та орендодавцем.

Так, між ДВ «Преса України» та ПП «Віта» 02.01.2007 року укладено договір за № 11/14-ке/07, який згідно з додатковою угодою № 2 від 02.01.2009 року викладено у новій редакції, та при погодженому предмету договору передбачає, що виконавець надає можливість, а споживач, користуючись нежитловим приміщенням:

- споживає електроенергію, теплову енергію, гарячу воду, холодну воду, користується каналізацією (водовідведення) (комунальні послуги) і споживач протягом строку дії договору зобов'язується оплачувати їх вартість виконавцю, в розмірі, порядку і строки, передбачені цим договором;

- експлуатує будівлю, в якій розміщується нежитлове приміщення, місця загального користування, конструкції та комунікації, через які надаються комунальні послуги, а також споживач експлуатує прибудинкову територію, послуги з цілодобового чергування працівників виконавця у будівлі, ліфти, послуги з обслуговування підрозділу виконавця відповідними органами та службами, послуги з вивезення сміття, встановлення за необхідності та обслуговування сигналізації у підрозділі виконавця і споживач протягом строку дії договору зобов'язується сплачувати виконавцю експлуатаційні витрати в розмірі, порядку і строки, передбачені цим договором;

- використовує частину закріпленої за виконавцем земельної ділянки, пропорційно площі нежитлового приміщення, і споживач протягом строку дії договору зобов'язується відшкодовувати виконавцю витрати на оплату податку на землю за цю частину земельної ділянки в розмірі, порядку і строки, передбачені цим договором.

За умовами договору оренди № 7114/01/04 п. 3.1 в редакції додаткової угоди № 4 від 29.04.2011 року орендна плата сплачується в гривнях; орендна ставка встановлюється на рівні 6% від незалежної оцінки вартості приміщення, що передається в оренду за цим договором; конкретний розмір орендної плати за орендоване за цим договором приміщення розраховується згідно Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; загальна сума місячної орендної плати за цим договором (з урахуванням коефіцієнту інфляції та без урахуванням ПДВ) станом на березень 2011 року складає 74 434,74 грн. (загальний розмір орендної плати з урахуванням ПДВ станом на березень 2011 року та розрахунок орендної плати наведені у Додатку № 3, що є невід'ємною частиною договору); ставка і розмір орендної плати, зазначені в абзаці 1 цього пункту можуть бути змінені в порядку встановленому законодавством.

Розрахунок орендної плати у відношенні площі орендованого приміщення 2 098,18 грн., погоджений Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву 21.06.2011 року, є додатком до договору та визначає, що оподаткування орендної плати здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, довідкою підписаною головним бухгалтером ДВ «Преса України» Державного управління справами стверджується, що за звітний (податковий) період 2010 року, дохід отриманий від видавничої діяльності становив менше 50 відсотків суми доходу видавництва; видавництво не може користуватися податковою пільгою встановленою п. 5 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки ДВ «Преса України» не є суб'єктом підприємницької діяльності, вказаним у п. 5 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та не здійснює одночасно видавничу діяльність, діяльність з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону…, ДВ «Преса України» звільнено від оподаткування податком на додану вартість по операціям за кодами пільг згідно з довідником пільг 14010429, 14010435, 14010465 (розшифровки долучені до довідки і такі не містять підстав для звільнення від оподаткування операції щодо надання орендних послуг).

В свою чергу, питання щодо нарахування податку на додану вартість на суми орендної плати згідно договору від 10.09.2004 року № 7114/01/04, та на послуги, які надавались згідно договору № 11/14-ке/07 від 02.01.2007 року, сплати відповідних суми податку до бюджету орендодавцем, не можуть розглядатися судом в межах заявленого позову, оскільки спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів, а порядок нарахування, сплати і повернення сум податку на додану вартість регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, висновок щодо чого вміщений у постановах Верховного Суду України від 16 травня 2011 року (справа 3-34гс11), від 30 травня 2011 року (справа 3-46гс11), які надані до матеріалів справи самим відповідачем.

В разі безпідставного утримання з відповідача сум податку на додану вартість при проведенні орендних платежів за договором № 7114/01/04, та проведенні оплат за договором № 11/14-ке/07 від 02.01.2007 року, останній вправі звернутися за вирішенням питання про повернення таких сум у встановленому порядку, в тому числі і до суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 3.2 договору оренди № 7114/01/04 від 10.09.2004 року, розрахунок за орендоване приміщення має здійснюватись не пізніше 10 числа кожного місяця наступного за звітним, а сплата вартості наданих комунальних послуг, вартості експлуатаційних витрат і суми відшкодування витрат виконавця по сплаті податку на землю, згідно з положеннями п. 3.1 договору № 11/14-ке/07 від 02.01.2007р. в редакції додаткової угоди № 2 від 02.01.2009 року здійснюється споживачем до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином беручи до уваги, те що відповідач зобов'язання в порушення умов договору в загальному розмірі 171 667,54 грн., що складає заборгованість за договором оренди № 7114/01/04 від 10.09.2004 року за серпень - 17 180,31 грн., за вересень 2012 року - 67 309,71 грн., та за договором про відшкодування комунальних послуг та експлуатаційних витрат у зв'язку з користуванням орендним приміщенням № 11/14-ке/07 від 02.01.2007 року за липень 2012 року - 25 214,55 грн., за серпень 2012 року -61 962,97 грн. не виконав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних про стягнення в сумі 171 667,54 грн. заборгованості за вказаним договором.

Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегією суддів визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.

Частинами 2,3 статті 104 ГПК України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: 1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів; 2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду; 3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу; 6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу; 7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, мали можливість та скористались своїм правом бути присутніми у судових засіданнях, подавати заяви, клопотання, заперечення, прийняте рішення стосується лише прав та обов'язків позивача та відповідача, рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2012 року було прийнято з урахуванням правил та умов предметної, територіальної та виключної підсудності та підписано тим суддею, який приймав оспорюване рішення.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, представником позивача було подано до канцелярії суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог.

Станом на 07.08.2012 року, момент подання позовної заяви до суду, сума основного боргу ПП «Віта» перед ДВ «Преса України» за договором складала 263 295,18 грн., з яких 129 028,32 грн. - сума боргу за договором за липень 2012 року, а 134 266,86 грн. - за попередні періоди.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором була частково погашена, проте виникла заборгованість за інші періоди.

Перше судове засідання по даній справі було призначено на 12.10.2012 року, заяву про зменшення позовних вимог було подано до початку розгляду справи у першому судовому засіданні 12.10.2012 року.

Отже, підставі для скасування та зміни рішення місцевого господарського суду, встановлені ч. 3 ст. 104 ГПК України - відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного підприємства «Віта» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2012 року у справі № 5011-42/13047-2012 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством «Віта» при поданні апеляційної скарги згідно квитанції № 38 від 05.11.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 2633,00 грн.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до підпунктів 1,2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, що набрав чинності 01.11.2011 року, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 року складає 1073 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду, предмет позову якого є вимоги майнового характеру - стягнення 263 295,18 грн.

З наведеного вище, вбачається, що Приватне підприємство «Віта» мало сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 716,67 грн.

Проте, Приватним підприємством «Віта» при поданні апеляційної скарги згідно квитанції № 38 від 05.11.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 2633,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений Приватним підприємством «Віта» судовий збір в сумі 916,40 грн. підлягає поверненню відповідачу.

На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Віта» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2012 року - без змін.

Повернути Приватному підприємству «Віта» з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 916,40 грн. (дев'ятсот шістнадцять гривень 40 коп.), що перерахований квитанцією № 38 від 05.11.2012 року. Оригінал квитанції № 38 від 05.11.2012 року залишити в матеріалах справи № 5011-22/11279-2012.

Матеріали справи № 5011-22/11279-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.